Справа № 22Ц 3310/2006                                                  Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.

Категорія 1,39                                                                    Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1   березня   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Хопти С.Ф.,

суддів: Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі: Муханько О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника відповідача ПП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Славутицького міськсуду від 7.08.2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПП ОСОБА_1 про внесення запису до трудової книжки , стягнення боргу по заробітній платі , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації у зв"язку з несвоєчасною сплатою заробітної плати та моральної шкоди, -

встановила:

Позивачка звернулася в суд з вказаним позовом та просила визнати незаконним наказ від 12.05.2006 року про її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, стягнути борг по заробітній платі за відпрацьований період з 5.12.2005 року по 18.04.2006 року в сумі 1550, 64 грн.; грошову компенсацію за невикористані нею 10 днів щорічної відпустки за період з 5.12.2005 року по 18.04.2006 року , грошову Компенсацію за 7 календарних днів додаткової відпустки працівникам, які мають дітей віком до 15-ти років в сумі 264,86 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.04.2006 року по 7.08.2006 року в сумі 1596,91 грн.; вихідну допомогу у розмірі трьохмісячного середнього заробітку в сумі 1390, 53 грн.; майнову шкоду у розмірі 117,15 грн.; моральну шкоду в сумі 3000 грн. та 300 грн. за надання юридичної допомоги.

Рішенням Славутицького міськсуду від 7.08.2006 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині визнання незаконним наказу від 12.05.2006 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України та внесення до трудової книжки запису про звільнення її на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням , стягнення боргу по заробітній платі в сумі 1550,64 грн., стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті в сумі 1596,91 грн., вихідної допомоги в сумі 1390,53 грн. та стягнення       з надання    правової допомоги і ухвалити нове рішення про відмову

заявлених вимог , посилаючись на   неповне з'ясування судом   обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Задовольняючи частково вимоги позивачки та постановлюючи рішення суд вважав доведеним порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні позивачки.

Проте з таким висновком суду колегія повністю погодитись не може, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Судом встановлено, що відповідач є суб"єктом підприємницької діяльності, тобто приватним підприємцем і діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи, виданого від 30.06.2004 року виконкомом Славутицької міськради. 5.12.2005 року відповідач, як підприємець уклав договір із позивачкою - продавцем непродовольчих товарів, робоче місце якої знаходилось у будівельному магазині „Майстер", розташованого в Чернігівському кварталі м. Славутич.

За наказом СПД ОСОБА_1 від 12.05.2006 року позивачку було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України з 19.04.2006 року за невихід на роботу без поважних причин / прогул/. Доводи позивачки про те, що нею подавалась заява 18.04.2006 року про звільнення за власним бажанням спростовуються матеріалами справи, оскільки така заява в матеріалах справи відсутня.

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 допустила прогул є те, що з 19.04.2006 року вона не вийшла на роботу, а 12.05.2006 року нею подана заява про звільнення за власним бажанням і така заява є в матеріалах справи, доказів поважності невиходу на роботу з 19.04.2006 року позивачка не надала.

За таких обставин вважати наказ СПД ОСОБА_1. від 12.05.2006 року про звільнення позивачки за прогул - незаконним немає підстав.

Заявлені позивачкою вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в зв"язку з тим, що вона допускала перероблення часу, а оплата відповідачем проводилась не за фактично відпрацьований робочий час, є надуманими і такими що не підлягають задоволенню, оскільки згідно п.4 трудового договору від 5.12.2005 року ОСОБА_3 було встановлено неповний робочий день і в п. З даного договору позивачці встановлена оплата праці у розмірі 166 грн. на місяць, а саме ½  частина мінімального розміру заробітної плати з чим і погодилась остання підписуючи цей договір, про це свідчать і графіки робити ОСОБА_3 з яких вбачається, що вона працювала півставки та отримувала відповідну зарплату.

Також встановлено, що позивачка отримала за період з грудня 2005 року по березень 2006 року 570,38 грн., крім заробітної плати за відпрацьований час з 1.04. по 18.04.2006 року в розмірі 93,28 грн., яка і підлягає стягненню.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за правилами ст.117 КЗпП України, то в цій частині слід відмовити, оскільки вини з боку відповідача за несвоєчасність виплати позивачці повного розрахунку при звільненні не встановлено.

За правилами ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Оскільки позивачці не була виплачена грошова компенсація за невикористані нею 10 календарних днів щорічної відпустки за період з 5.12.2005 року по 18.04.2006 року / 28 дн. : 12 х 4 = 10 дн./ та грошова компенсація за два календарних дні додаткової відпустки як працівнику, що має дитину до 15-ти років / 7 дн. : 12 х 4 = 2 дн./ враховуючи, що середньоденний заробіток становить 5,78 грн. / 675,90 грн. - нараховану заробітну плату за грудень-150,90 грн. 2005 рік ; січень 2006 року - 175 грн.; лютий-175 грн.; березень - 175 грн., поділити на 117 дн. - кількість відпрацьованих календарних днів без урахування святкових та відпрацьованих у квітні 2006 року : 30 +29+28+30 =117 дн., то вона підлягає стягненню в розмірі 71,70 грн. /5,78 грн. х 12 дн. = 71,70   грн./

Щодо вимог про стягнення вихідної допомоги, то в цій частині слід відмовити, оскільки ст. 44 КЗпП України надає вичерпний перелік у яких випадках вона передбачена.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну    скаргу               представника    відповідача    ПП    ОСОБА_1- ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Славутицького міськсуду від 7.08.2006 року скасувати та ухвалити нове , яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з СПД ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 93,28 грн. - заробітну плату за квітень 2006 року ; 71,70 грн. за невикористану відпустку та 110,62 грн. судових витрат, пов"язаних з явкою до суду.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення може було оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.