Справа № 22-Ц-0735/2007                             Головуючий у І інстанції Ярмоленко Г.Л.

Категорія 13                                                     Доповідач у П інстанції ЗаріцькаА.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Назарчука Р.А.,

суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Шешко О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Володарка -комбікорм" на рішення Володарського районного суду Київської області від 8 грудня 2006 року за позовом приватного сільсько-господарського підприємства ,,Діар" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю „Володарка - комбікорм", третя особа державне підприємство „Центр державного земельного кадастру" про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2006 року позивач звернувся до суду з указаним позовом посилаючись на те, що 15 січня 2002 року між ним та ОСОБА_1. було укладено договір оренди земельної частки (паю) в розмірі 2,84 умовних кадастрових гектарів, належної відповідачу ОСОБА_1. на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай ), строком до 31 грудня 2006 року. Вказаний договір 15 січня 2002 року був зареєстрований у Завадівській сільській раді за реєстраційним № 496.

4    жовтня 2004 року ОСОБА_1. замість сертифіката на право на земельну частку (пай) було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

5    жовтня 2004 року ОСОБА_1., не враховуючи наявності орендних відносин з позивачем, уклав договір оренди земельної ділянки з відповідачем -ТОВ ^Володарка комбікорм", зареєструвавши його того ж дня у Київському регіональному центрі  державного земельного кадастру за № 199.

Вважаючи свої орендні права порушеними позивач просив визнати укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки недійсним, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Рішенням Володарського районного суду від 8 грудня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ „Володарка - комбікорм" просить скасувати вказане рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів підстав для її задоволення не встановила.

Судом встановлено, що 15 січня 2002 року між ПСП „ДІАР" та ОСОБА_1. було укладено договір оренди земельної частки (паю) в розмірі 2,84 умовних кадастрових гектарів строком на 5 років. Дія договору фактично не припинялася, земельна частка ОСОБА_1. безперешкодно використовувалася позивачем, як орендарем, відповідно до умов договору. ОСОБА_1., як орендодавцю, за 2002-2006 роки виплачувалася орендна плата. (а.с. 14,16,32).

Разом з тим встановлено, що відповідач ОСОБА_1. 4 жовтня 2004 року отримавши державний акт 5 жовтня 2004 року уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ „Володарка комбікорм". При цьому про такі дії не попередив орендаря ПСП „ДІАР", питання про припинення зобов'язань за попереднім договором оренди не порушував.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору орендної частки (паю) від 15 січня 2002 року цей договір міг бути припинений у будь-який час при взаємній згоді сторін, проте сторони не мали права припинити договір в односторонньому порядку, виключення ця умова договору не містить. Договір сторін в указаній частині відповідає вимогам закону і Типовому договору оренди земельної частки (паю), затвердженому наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5.

Пунктом 4.1 Договору орендної частки (паю) від 15 січня 2002 року було передбачено утримання орендодавця протягом усього періоду дії договору від використання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі.

При отриманні орендодавцем державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, сторони за договором оренди паю повинні були привести договірні відносини у належний стан, оскільки зобов'язання сторін за цим договором припиняється відповідно до чинного законодавства.

Указані обставини свідчать про те, що укладення відповідачем ОСОБА_1. зразу після отримання Державного акту на право приватної власності на землю нового договору оренди (земельної ділянки) з іншою юридичною особою при недотриманні правил щодо припинення попередніх зобов'язань, які фактично продовжувалися до розгляду справи судом, не може вважатися правомірним, а договір - законним.

Законом не передбачено правових підстав за яких одночасно може передаватися в оренду одним орендодавцем його земельна частка (пай) за сертифікатом і земельна ділянка, отримана ним у власність, як земельна частка (пай). Незважаючи на те, що це є суттєво різні відносини предмет оренди зводиться до однієї земельної ділянки, яка на певному етапі має різний правовий статус. Це ж стосується і обставин реєстрації договору оренди землі при наявності реєстрації договору оренди права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити указаному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання цих вимог в момент вчинення є підставою недійсності право чину (ст.215 ЦК України).

За обставин, коли відповідач ОСОБА_1. в односторонньому порядку порушив взяті на себе зобов'язання за договором оренди з ПСП „Діар" від 15 січня 2002 року, порушивши вимоги ст. 214 ЦК України, яка визначає, що одностороння відмова від правочину не допускається та ст. 525 ЦК України, яка регламентує, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інакше не встановлено договором, суд обґрунтовано визнав недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами 5 жовтня 2004 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до аналізу чинного законодавства, висновків суду не спростовують і посилань на обставини, які б об'єктивно свідчили про незаконність рішення суду, не містять.

Оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ „Володарка - комбікорм" відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 8 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.