Справа № 22-а- 424                                          Головуючий у 1 інстанції Бакуменко Л.А.

Категорія 37                                                                                         Доповідач Лащенко В.Д.

УХВАЛА.

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. при секретарі - Муханько О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,

встановила:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2003-2005 роки у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд стягнути недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки в розмірі 4176 грн.60 коп.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги зменшили, просили стягнути грошову допомогу на оздоровлення в межах строку позовної давності за 2005р. в розмірі 1540грн..

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 16 січня 2007 року стягнуто з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1. 1540 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги.

В апеляційній скарзі управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради просить скасувати постанову суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та копією довідки МСЕК від 1.07.97р.

Відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої групи п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу

проведена:

за 2005 рік - 29.11.05р. в розмірі 120 грн., що не оспорюють сторони, підтверджується особовим рахунком позивача № 775120, оглянутим в судовому засіданні.

Допомога на оздоровлення виплачена в розмірах, які встановлені постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2005 року.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" з 1 січня 2005 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн., азі вересня 2005 року - 332 грн.

Зазначені постанова КМ та Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" не містять обмежень щодо застосування ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно виходив з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами і застосував ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки суд повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, ухвалена постанова повинна залишатися без змін.

Доводи апеляційної скарги управління соціального захисту населення Білоцерківської  міської ради не можуть бути враховані, оскільки не спростовують правильних висновків суду.

Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.