КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 року Справа № 2а-2539/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дегтярьову Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Кіровоградській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі –ФОП ОСОБА_1.), від імені якої діє представник ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (надалі –ДПА в Кіровоградській області), державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі –ДПІ у м. Кіровограді) про визнання протиправним та скасування рішення №000922320 від 02.03.10, яким до неї застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 332 194 грн.
У ході судового розгляду справи представник позивачки доповнив позов вимогами визнати протиправними дії посадових осіб податкового органу при проведенні перевірки.
Позов мотивований тим, що 17.02.10 працівниками ДПА в Кіровоградській області проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товар (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в магазині "Карат", де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність. За результатами перевірки ДПІ у м. Кіровограді винесено рішення №000922320 від 02.03.10 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 332 194 грн. за порушення встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації товару. Стверджуючи, що позивачкою, як особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, ведеться книга обліку доходів та витрат, а тому на неї не поширюються вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", крім того, посилаючись на порушення порядку проведення позапланової перевірки, передбаченого ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позивач просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, а також визнати протиправними дії посадових осіб податкового органу при проведенні перевірки.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Ухвалою суду від 27.07.10 замінено відповідача –ДПІ у м. Кіровограді - її правонаступником –Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією.
Представник відповідачів у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, доводячи правомірність дій працівників державної податкової служби при проведенні планової перевірки позивача. Стверджуючи про порушення позивачкою п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.01 №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат", як підставу для винесення оскаржуваного рішення, просив у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 26.05.97 зареєстрована виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як фізична особа-підприємець (а.с. 52), перебуває на обліку платників податків у ДПІ в м. Кіровограді та на підставі ліцензії №30479 від 09.04.07 здійснює роздрібну торгівлю ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (а.с. 95).
У 2010 році ФОП ОСОБА_1 обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержавши свідоцтво платника єдиного податку №НОМЕР_2 від 18.12.09. (а с. 53)
Посадовими особами ДПА у Кіровоградській області на підставі плану перевірок на лютий 2010 року (а.с. 96), направлень №0133, №0134 від 17.02.10 (а.с. 46, 47) 17.02.10 проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину "Карат", належному ФОП ОСОБА_1, розташованого у АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 17.02.10, який 19.02.10 зареєстрований в ДПІ у м. Кіровограді за №0071/11/28/23/2308515744 (а.с. 25-26)
Встановлено, що посадові особи податкового органу були допущені до перевірки продавцем магазину ОСОБА_3, перевірка проводилася у її присутності.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, на момент перевірки правильності проведення розрахунків за готівкові кошти покупку у сумі 184 грн. було записано у книзі обліку доходів та витрат, про що свідчить зроблена продавцем ОСОБА_3 ксерокопія сторінки як факт використання книги обліку доходів та витрат. При подальшому проведенні перевірки відповідно до складених відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, на місці проведення розрахунків виявлено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 666 097 грн. Оскільки продавець ОСОБА_3 відмовилася надати книгу обліку доходів та витрат для перевірки обліку товарів за місцем реалізації, а також у зв’язку з ненаданням первинних документів про рух та облік товарів за місцем їх реалізації з можливістю ідентифікації товарів по назві, кількості та ціні, в акті перевірки констатовано порушення порядку обліку товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого виявлено не облікованих товарів за місцем їх реалізації у сумі 666 097 грн. (п.2.2.14 акту перевірки).
Висновками акту перевірки підтверджено порушення вимог ч.4 ст.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва", п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів та витрат", п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (п.3 акту перевірки).
На підставі висновків вказаного акту, за порушення пункту 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.01 №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів та витрат" ДПІ у м. Кіровограді на підставі п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", згідно зі ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" винесено рішення №0000922320 від 02.03.10 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 322 194 грн. (а.с. 10).
Перевіряючи у відповідності з вимогами ч.3 ст.2 КАС України дії відповідачів щодо проведення перевірки та при винесенні оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Пунктом 2 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Приймаючи до уваги ті обставини, що перевірка господарської одиниці позивачки -магазину "Карат" - здійснена на підставі плану перевірок дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій на лютий 2010 року, затвердженого головою ДПА в області 28.01.10, та направлень №0133, №0134 від 16.02.10, які були надані продавцю ОСОБА_3 під розписку, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з підстав, передбачених ст.ст. 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та у порядку, передбаченому ст.ст. 11-1 та 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
У зв’язку з цим, підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу –ДПА в Кіровоградській області – при проведенні перевірки не вбачається.
Що стосується фактичних порушень позивача, відображених в акті перевірки, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі - Закон) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 21 Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, статтею 6 Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з п. 4. Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 9 Закону прийнято постанову від 26.09.01 №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" (надалі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.93 №12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64.
Пунктом 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.99 за №752/4045, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.00 №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98. №727" роз’яснено, що книги обліку доходів і витрат, передбачені частиною восьмою статті 4, додатково отримуються суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою, яка провадить торговельну діяльність, на кожного найманого працівника, що займається реалізацією товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент перевірки позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, оскільки отримала свідоцтво про сплату єдиного податку №НОМЕР_2 серії З від 18.12.09. У судовому засіданні встановлено та відповідачами не заперечується, що у позивачки наявна книга обліку доходів та витрат №1012-П від 20.02.01(а.с. 54-55). Крім того, вона 17.04.01 отримала книгу обліку доходів та витрат також на найманого працівника –реалізатора ОСОБА_3 (а.с. 56-57).
Аналіз правових норм свідчить, що спрощена система оподаткування полягає саме у відсутності обов'язку платника єдиного податку вести облік і звітність у повному обсязі. При цьому жодним нормативним актом на фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку не покладено обов'язку ведення обліку товарів за місцем реалізації або зберігання.
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, здійснювати облік здійснених господарських і фінансових операцій шляхом зазначення лише відповідних сум доходів та витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Посилання відповідача в акті перевірки на те, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення обліку товарних запасів, суд вважає безпідставним, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язок суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (платника єдиного податку) обліковувати за місцем реалізації товарів накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні бухгалтерські документи.
Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Наведене свідчить, що вимоги п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не можуть бути застосовані до фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, а тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення цієї норми у розмірі, передбаченому ст.21 Закону, є безпідставним.
Суд вважає, що за порушення порядку ведення обліку доходів та витрат або не ведення такого обліку до позивача може бути застосована відповідальність, яка передбачена ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку.
Тому застосування до позивача як до фізичної особи –підприємця –платника єдиного податку штрафних санкцій за не ведення (неналежне ведення) обліку товарних запасів на складах та/чи у місці продажу суперечить принципам спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності –яка зобов’язує платника єдиного податку вести лише облік доходів та витрат та встановлює його форму
З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктом господарювання - фізичною особою, яка є платником єдиного податку, не може бути підставою для застосування до нього фінансової санкції, передбаченої ст. 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Виходячи з норми ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч.1 ст.13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В акті перевірки, спірному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій та в судовому засіданні відповідачем документально та нормативно не доведено факт порушення позивачкою п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та не спростовано доводи ї представника про те, що чинним законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації для суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування.
Таким чином, вимоги позовної заяви в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Кіровограді про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000922320 від 02.03.10 ґрунтуються на приписах чинного законодавства і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.
Згідно ч.1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України 1, 70 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді про застосування штрафних (фінансових ) санкцій №000922320 від 02.03.10.
У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Кіровоградській області відмовити.
Присудити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1, 70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанову складено в повному обсязі 03.08.10.