КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2010 року Справа №2а-753/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання правомірним застосування нульової ставки з податку на додану вартість, скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (надалі - Олександрійське УВП УТОС) звернулося до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Олександрійська ОДПІ), в якому просить визнати правомірним застосування нульової ставки з податку на додану вартість до послуг по наданню в оренду приміщень та автостоянки та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012350/0 від 01.03.10.
У ході судового розгляду справи позивач доповнив позов також вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійська ОДПІ №0000092350/0 від 14.05.10.
Позов мотивовано тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними на підставі актів позапланових виїзних перевірок Олександрійського УВП УТОС з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року, вирахувано суми бюджетного відшкодування з посиланням на неправомірність застосування нульової ставки ПДВ щодо надавання послуг по оренді приміщень та автостоянки. Вважаючи такі висновки відповідача незаконними, позивач просить суд визнати правомірним застосування ним нульової ставки з податку на додану вартість до послуг по наданню в оренду приміщень та автостоянки, а також скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012350/0 від 01.03.10 та №0000092350/0 від 14.05.10.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на незаконність застосування позивачем податкових пільг зі сплати податку на додану вартість щодо операцій з надання послуг оренди, які не відповідають критеріям надання послуг платником безпосередньо, передбаченим пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказане порушення призвело до безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості товару, який не призначається для його використання в господарській діяльності товариства, та завищення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню. Стверджуючи про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просив у позові відмовити. У судове засідання 01.07.10 представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не прибув, подавши заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату. Оскільки доказів поважності причин неприбуття у судове засідання відповідачем не надано, справа згідно з ч.4 ст.128 КАС України вирішується за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих з 17.02.92 зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради (а.с. 5), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №15507978 від 28.06.97. (а.с. 6).
Позивачем 17.12.09 до Олександрійської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2 387 грн. (а.с. 61-62, 207-211).
20.01.10 ним до Олександрійської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, з розрахунком суми бюджетного відшкодування, згідно з якою сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 5 432 грн. (а.с. 63-64, 212-215).
Працівниками Олександрійської ОДПІ у період з 08.02.10 по 15.02.10 на підставі наказу №80 від 08.02.10 та направлень №94/23-50 від 08.02.10, № 102/23-50 від 13.02.10 (а.с. 223-226) проведено позапланову виїзну перевірку Олександрійського УВП УТОС з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.10.09 по 31.12.09 , за результатами якої складено акт №66/2350/03967760 від 18.02.10 (а. с. 10 -23).
Перевіркою встановлені, зокрема, порушення пп.6.2.8 п.6.2 ст.6, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, за рахунок оподаткування на нульовою ставкою операцій з надання в оренду приміщення та автомобільної стоянки, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 2387 грн. в податковій декларації з ПДВ за листопад 2009 року, та на суму 2598 грн. в податковій декларації з ПДВ на грудень 2009 року.
На підставі акту перевірки №66/2350/03967760 від 18.02.10 Олександрійською ОДПІ згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення - рішення №0000012350/0 від 01.03.10, яким позивачеві за порушення пп.6.1, пп.6.2.8 п.6.2 ст.6, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 пп.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4985 грн., з яких за деклараціями за листопад 2009 року - у сумі 2387 грн., за грудень 2009 року - у сумі 2598 грн. (а.с. 9)
Крім того, працівниками Олександрійської ОДПІ у період з 20.04.10 по 28.04.10 проведено позапланову виїзну перевірку Олександрійського УВП УТОС з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.12.09 по 28.02.10, за результатами якої складено акт №211/2350/03967760 від 30.04.10 (а.с. 96-108).
Перевіркою встановлено аналогічні порушення Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на суму 1599 грн. в податковій декларації з ПДВ за січень 2010 року, на суму 5496 грн. в податковій декларації по ПДВ за лютий 2010 року.
На підставі акту перевірки №211/2350/03967760 від 30.04.10 Олександрійською ОДПІ згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення - рішення №0000092350/0 від 14.05.10, яким позивачеві за порушення п.п.6.1, п.п.6.2.8, п.6.2 ст.6, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.11 пп.5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за деклараціями за січень 2010 року у сумі 1599 грн., за лютий 2009 року - у сумі 5469 грн.
Вбачається, що предметом спору у даній справі є право позивача на користування пільгою в частині сплати податку на додану вартість, а саме щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість до послуг по наданню в оренду приміщень та автостоянки.
Встановлено, що позивачем протягом листопада 2009 року, грудня 2009 року, січня 2010 року, лютого 2010 року фізичним та юридичним особам надавалися послуги з оренди приміщення та автомобільної стоянки на загальну суму 12989, 62 грн., 14 682, 46 грн., 28 191, 19 грн., 23 315, 53 грн., відповідно. Дані операції, на думку відповідача, неправомірно оподатковувалися позивачем за нульовою ставкою, що призвело до заниження обсягу операцій за ставкою 20% на вказані суми та до заниження задекларованих податкових зобов’язань у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2009 року в сумі 2598 грн., за грудень 2009 року - в сумі 2936, 4 грн., за січень 2010 року - в сумі 5638 грн., за лютий 2010 року - в сумі 4663 грн.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Комісія є спеціально уповноваженим державним органом, створеним з метою визначення доцільності надання державної допомоги підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів у вигляді пільг з оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги (далі - фінансової допомоги), позик, сприяння в наданні пріоритетів при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні інвалідів та в інших формах, а також здійснення обліку і контролю за використанням такої допомоги.
Стаття 14-2 вищезазначеного Закону передбачено, що рішення про надання дозволу підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової допомоги, дотацій приймаються Комісією та регіональними комісіями згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виходячи з техніко-економічного та соціального обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться ці кошти.
Комісія приймає рішення, зокрема, щодо надання дозволу підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування.
Порядок і критерії надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та умови надання позик, фінансової допомоги, дотацій підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів у Кіровоградській області №1 від 26.03.09 Олександрійському УВП УТОС було надано дозвіл №1 на право користування пільгами з оподаткування згідно з пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.7.12.1 п.7.12 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3 ст.12 Закону України "Про плату за землю", який дійсний з 01.07.09 по 01.07.10 (а. с. 48).
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на час проведення перевірок Олександрійською ОДПІ позивач користувався пільгами з оподаткування відповідно до дозволу регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів у Кіровоградській області та заяви про бажання отримати таку пільгу №215 від 01.06.05 (а.с. 140).
Посилання відповідача на незаконність застосування податкової пільги зі сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з надання в оренду адміністративного приміщення та автомобільної стоянки не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.
Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.
Податкова звітність таких підприємств та організацій надається в порядку, встановленому згідно із законодавством.
Згідно з п.2 Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.07 №1010, дозвіл підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів надається за умови їх відповідності таким критеріям:
1) середньооблікова чисельність інвалідів, що працюють на підприємствах, в організаціях протягом попереднього звітного (податкового) періоду, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу;
2) фонд оплати праці інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, становить протягом попереднього звітного (податкового) періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до валових витрат виробництва;
3) сума витрат підприємства на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектувальних, складових частин, інших покупних товарів, які безпосередньо використовуються для виготовлення таких товарів, становить не менш як 8 відсотків продажної ціни товарів;
4) розмір середньомісячної заробітної плати інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, в еквіваленті повної зайнятості повинен бути не менш як законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
5) виконання підприємством, організацією рішень Комісії та регіональних комісій (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше) з питань визначення механізму та порядку отримання пільг з оподаткування.
Пунктом 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття "поставка товарів" та "поставка послуг".
Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
В абзаці 2 пп. 6.2.8 п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено обмеження застосування пільгової ставки, які стосуються поставки товарів, а саме умови дотримання розміру витрат на рівні 8% продажної ціни при безпосередньому виготовленні товарів.
Тобто законодавчо встановлено критерій 8% розміру витрат на поставку товарів, а не на поставку послуг.
Пунктом 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що орендні операції відносяться до поставки послуг.
Що стосується пільгового режиму поставки послуг, то абз.1 пп. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено обмеження для операцій з поставки послуг грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів.
Отже, згідно з вимогами пп.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємства та організації громадських організацій інвалідів при здійсненні господарських операцій з надання в оренду майна мають право на застосування пільгової ставки, при дотриманні наступних умов:
- операції надання в оренду майна здійснюється підприємством громадських організацій інвалідів;
- майно є власністю підприємства громадської організації інвалідів;
- кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу працюючих;
- фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.
Матеріалами справи підтверджується, що підприємство позивача засновано виключно на власності Українського товариства сліпих, яке відповідно до статуту підприємства є єдиним його засновником та власником, що має 100% статутного фонду (а. с. 28-35).
Майно, яке було предметом оренди (нерухомість, розташована за адресою: м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17, вул. Чижевського, 8, вул. Пролетарська, 9) належить на праві власності Українському товариству сліпих та передано в оперативне правління Олександрійському УВП УТОС, про що виконавчим комітетом Олександрійської міської ради останньому видано відповідні свідоцтва про право власності (а.с. 201 -203).
Відповідно до ст.137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Наведене свідчить, що, здійснюючи стосовно вказаного майна повноваження власника, позивач мав право на застосування пільги при використанні цього майна у своїй господарській діяльності.
Згідно з даними звіту з праці позивача за листопад 2009 року середньооблікова кількість штатних працівників склала 60 осіб, з яких інваліди –31 особа (51, 6%), за грудень 2009 року - відповідно 58 та 30 осіб (або 51, 7%). При цьому фонд оплати праці інвалідів у вказаний період становив понад 25% суми загальних витрат на оплату праці штатних працівників підприємства (а.с. 204 - 205).
Таким чином, вимоги вищевказаних Законів щодо умов користування пільгами з оподаткування як підприємства, що належить громадській організації інвалідів, позивачем виконано повністю.
Між тим, відповідач, вважаючи неправомірним обчислення позивачем податку на додану вартість за операціями з надання в оренду приміщення та автомобільної стоянки за нульовою ставкою, як то передбачено пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", не встановив порушень позивачем вимог щодо власності на майно, кількості інвалідів чи фонду оплати праці, а дійшов висновку, що оскільки такі операції не передбачають для підприємства здійснення витрат, пов’язаних з переробкою (обробкою чи іншими видами перетворення) майна, тому ці послуги не відповідають критеріям наданих послуг платником безпосередньо і підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, а орендна плата враховується при визначенні бази оподаткування.
Такого висновку відповідач дійшов, застосувавши до зазначених господарських операцій правила абз.2 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та встановивши невиконання позивачем вимог щодо безпосереднього виготовлення послуг, як умови застосування пільгової ставки податку на додану вартість, не врахувавши при цьому, що ця норма стосується лише поставки виготовлених товарів.
Відповідно до пп. 4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, виходячи з правила про конфлікт інтересів, відповідно до пп. 4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд вважає за доцільне керуватися вимогами норми про застосування нульової ставки як більш вигідної для платника податків.
Крім того, абзацом 4 пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що при порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.
Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що податковий орган, встановивши порушення платником податку вимог підпункту 6.2.8, має скасувати його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, що дає підстави перерахувати податкові зобов'язання такого платника податку з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.
Реєстрації позивача як особи, яка має право на податкову пільгу, скасовано не було, а фінансові санкцій до позивача за порушення правил оподаткування не застосовувалися, що у судовому засіданні підтвердив представник відповідача.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон).
Згідно з п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
За наявності у податкових деклараціях за листопад, грудень 2009 року та січень, лютий 2010 року від'ємного значення, визначеного згідно з вимогами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права відшкодування податку на додану вартість, позивач має право на відшкодування від'ємного значення з бюджету, відображеного ним у вказаних деклараціях.
Враховуючи те, що в актах перевірки документально не обґрунтовано встановлене невиконання вимог пп. 6.2.8, п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", то і вирахування сум ПДВ на підставі пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем проведено не обґрунтовано.
Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки у ході судового розгляду встановлено невідповідність рішень Олександрійської ОДПІ щодо зменшення Олександрійському УВП УТОС сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість вимогам, зазначеним у ч.3 ст.2 КАС України, а відповідачем правомірність цих рішень не доведена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень - рішень №0000012350/0 від 01.03.10 та №0000092350/0 від 14.05.10 підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про визнання правомірним застосування нульової ставки з податку на додану вартість до послуг по наданню в оренду приміщень та автостоянки суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статі 3 КАС України адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Зі змісту вищевказаної норми закону випливає, що метою заявлення позову є захист певним способом порушеного права та інтересу.
На відміну від сфери приватного права особливістю права фізичної та/або юридичної особи у публічно-правових правовідносинах є те, що таке право встановлюється законом, а тому не підлягає визнанню судом. Суд лише з’ясовує, чи було порушено суб’єктом владних повноважень установлене законом право відповідної особи.
Наведене підтверджується також і тим, що у частині третій статті 105 КАС України, яка визначає зміст адміністративного позову, не передбачено такої позовної вимоги, як визнання права. Не містить такого способу захисту порушеного права особи і частина друга статті 162 КАС України, що визначає повноваження адміністративного суду при вирішенні спору.
Таким чином, суд вважає, що, пред’являючи до суду цю вимогу, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, який не відповідає способам, визначеним законом.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
У контексті даного спору, дійшовши висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає, що належним способом захисту його порушеного права є саме визнання протиправними та скасування незаконних рішень відповідача - суб’єкта владних повноважень, винесених стосовно позивача.
Визнання правомірним застосування нульової ставки з податку на додану вартість до послуг по наданню в оренду приміщень та автостоянки не належать до повноважень адміністративного суду, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними, через що задоволенню не підлягає.
Згідно з ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем, звільненим від сплати судових витрат, такі витрати не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №0000012350/0 від 01.03.10 та №0000092350/0 від 14.05.10.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, а відповідачем - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанову складено у повному обсязі 06.07.10.