КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року Справа № 2а-1534/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до житлово-експлуатаційної контори №2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до житлово-експлуатаційної контори №2 (м. Світловодськ) про стягнення 18 437, 86 грн.
Позов мотивовано тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не було зайнятими одне з 2 робочих місць, призначених для працевлаштування інваліда. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 18 295,12 грн., а також пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 142, 76 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.
Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ним створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, з яких зайнятим було 1. Про наявну вакансію відповідач протягом року інформував міськрайонний центр зайнятості, подаючи відповідні звіти. Інваліди, які направлялися останнім, відмовлялися від запропонованого робочого місця, і лише 22.12.09 на нього було прийнято інваліда ІІІ групи ОСОБА_1 Стверджуючи про те, що ним вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, відповідач просить у позові відмовити, посилаючись також на відсутність у 2009 році прибутку, за рахунок якого може бути проведена сплата спірної суми адміністративно-господарських санкцій.
У судовому засіданні представник позивача Поліщук О.М. позов підтримала повністю та надала пояснення, аналогічні позовній заяві, додатково пояснивши, що виконанням нормативу робочих місць вважається не лише створення підприємством робочих місць, а саме працевлаштування ним інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду (а.с 17, 41), у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки до суду не повідомив. У зв'язку з цим справа вирішується за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Житлово-експлуатаційна контора №2 (надалі - ЖЕК №2) 30.05.96 зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №836973 (а.с.40). З 03.08.09 ЖЕК №2 зареєстрований Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 39).
Відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 10.03.10 подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 41 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0. (а.с. 7).
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Частиною 1 ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів суд враховує, що за своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (ст. 217 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Частиною 3 ст.18-1 Закону передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць,
- створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством,
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів,
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до нормативу, визначеного ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємстві відповідача мали бути працевлаштованими 2 інваліда.
Згідно зі списком працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2009 році, у ЖЕК №2 працевлаштовано 2 особи, яким встановлена інвалідність, з яких одна (агент з постачання ОСОБА_2) працювала 11 місяців, друга (двірник ОСОБА_1.) –8 днів. (а.с. 42). З урахуванням положень п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.05 №286 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.05 за №1442/11722, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві у 2009 році, склала 1 особу, що вірно зазначено у звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Стверджуючи про відсутність своєї вини у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач посилається на те, що ним упродовж 2009 року направлялися дані про наявну вакансію до міськрайонного центру зайнятості, на якого покладено обов'язок підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створене у підприємстві робоче місце.
Пунктом 2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників; направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації усіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості, зокрема, на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно з п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.05 за №1534/11814, затверджено форму звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до цієї Інструкції форма №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У графі 15 форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, зокрема, інвалідів.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем у серпні, вересні, грудні 2009 року до Світловодського міськрайонного центру зайнятості подавалася звітність №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" з інформацією про наявність 1 вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда на посаду двірника (а.с.25-27). У січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, жовтні, листопаді 2009 року такі звіти відповідачем не подавалися.
Світловодським міськрайонним центром зайнятості відповідно до даних відповідача про потребу у працівниках у вересні 2009 року направлено для працевлаштування на посаду двірника 3 осіб, які відмовилися від запропонованого робочого місця (а.с. 28-30).
Між тим, наказом №25-к від 22.12.09 прийнято на роботу в ЖЕК №2 двірником ОСОБА_1, яка має інвалідність ІІІ групи. (а.с. 23-24).
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
З огляду на це, суд розцінює неподання відповідачем у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, жовтні, листопаді 2009 року звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" як доказ відсутності у нього у ці періоди вакантних посад, зокрема тих, які призначалися для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин, оцінюючи адекватність вжитих відповідачем заходів щодо недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку, що відповідач, забезпечивши у 2009 році працевлаштування 1 інваліда на посаду агента з постачання, а стосовно вакантного робочого місця двірника інформуючи органи працевлаштування про його наявність з серпня 2009 року, повністю виконав свої обов'язки щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування лише з цього періоду.
Доказів виділення та створення робочого місця двірника для працевлаштування інваліда, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інваліда у період з січня по липень 2009 року відповідачем не надано.
Наведене свідчить, що, допустивши господарське правопорушення - невиконання у 2009 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач не довів, що у період з січня по липень 2009 року ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення цього правопорушення, а тому згідно з ч.2 ст. 218 ГК України він має нести відповідальність, передбачену законом, у виді сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Суд вважає, що фактична тривалість господарського правопорушення упродовж звітного періоду впливає на розмір адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються за його вчинення.
Враховуючи положення Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 № 42, та виходячи із середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2009 році, яка складала 18295, 12 грн., відповідач повинен сплатити позивачеві за 1 робоче місце, не зайняте інвалідом, адміністративно-господарські санкції за 7 місяців 2009 року (з 01.01.09 по 31.07.09) у розмірі 10 672,15 грн.
Несвоєчасна сплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №223 від 15.05.07 (надалі - Порядок), пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (п.3.1. Порядку).
Згідно з п.3.7 Порядку у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
На день подання даного позову облікова ставка НБУ, установлена постановою правління Національного банку України від 10.08.09 № 468, складала 10, 25 %.
Таким чином, розрахунковий розмір пені становить 0,03% (10,25 % х 120% : 100 % : 365 днів); сума пені за один день прострочення становить 3, 20 грн. (10 672, 15 грн. х 0,03 %). Сума пені за період існування боргу (з 16.04.10 по 11.05.10) становить 83, 24 грн. (3, 20 грн. х 26 днів).
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що збитковість його господарської діяльності звільняє його від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, з огляду на таке.
Частинами 3, 5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Таким чином законодавець не ставить сплату адміністративно-господарських санкцій в залежність від наявності прибутку, а лише визначає джерело їх сплати. Чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій у разі відсутності прибутку відповідних суб'єктів господарювання.
Відповідно до частин 9, 10 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Положенням про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженим 01.03.07, передбачено, що відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворюється для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України (п.1 Положення). Згідно з п.3 Положення відділення відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств за недодержання ними цього нормативу; вживає заходів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у разі їх несплати в установлені законодавством терміни та порядку, у тому числі судовому. (а.с. 8,9).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає частковому задоволенню, з відповідача на його користь належить стягнути адміністративно-господарські санкцій у розмірі 10672, 15 грн. грн. та пеню у розмірі 83, 24 грн.
Згідно з ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Стягнути з житлово-експлуатаційної контори №2 (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Приморська, 20, ідентифікаційний код 03347365) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, отримувач: УДК м. Світловодськ, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок №3121630700012, МФО 823016) адміністративно-господарські санкції у розмірі 10672, 15 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 15 копійок ) та пеню у розмірі 83, 24 грн. (вісімдесят три гривні 24 коп.)
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, а відповідачем - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанова складена в повному обсязі 05.07.10.