КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року Справа № 2а-1426/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське" про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське" про стягнення 17 120, 65 грн.
Позов мотивовано тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не було зайнятими 2 робочих місця, призначені для працевлаштування інваліда. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 17 044 грн., а також пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 76, 65 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.
Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що ним створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, які зайнятими не були. Про ці вакансії відповідач постійно інформував районний центр зайнятості, подаючи відповідні звіти. Оскільки останнім інваліди до нього не направлялися, крім того самостійно інваліди за працевлаштуванням також не заверталися, відповідач стверджує про відсутність своєї вини у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача Поліщук О.М. позов підтримала повністю та надала пояснення, аналогічні позовній заяві, стверджуючи також про те, що виконанням нормативу робочих місць вважається не лише створення підприємством робочих місць, а саме працевлаштування ним інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Представник відповідача Добровольська М.М. проти позову заперечила, додатково пояснивши, що звіти про наявність вакансій подавалися до районного центру зайнятості щомісячно упродовж січня - вересня 2009 року.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавське" (надалі - ТОВ "Полтавське") 11.02.03 зареєстроване як юридична особа Компаніївською районною державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №225070 (а.с.39). З 06.04.09 ТОВ "Полтавське" зареєстроване Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 38).
Відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 09.02.10 подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 50 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи. (а.с. 5).
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Частиною 1 ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів суд враховує, що за своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (ст. 217 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Частиною 3 ст.18-1 Закону передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць,
- створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством,
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів,
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до наказу №60 від 10.12.08 в ТОВ "Полтавське" створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 20), що відповідає нормативу, встановленому ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Додатком №1 до наказу №60 від 10.12.08 визначено перелік посад, на яких може використовуватися праця інвалідів - охоронники. (а.с. 21).
У 2009 році ці робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, ними зайняті не були, що визнав відповідач. При цьому відповідно до довідки ТОВ "Полтавське" №101 від 17.05.10 протягом 2009 року інваліди з питань працевлаштування до товариства не зверталися (а.с. 31). Позивачем не надано доказів того, що у 2009 році безпосередньо до відповідача зверталися інваліди для працевлаштування, однак отримали відмову у цьому.
Інформація голови Полтавської сільської ради №162 від 12.05.10 свідчить, що у 2009 році звернення з питань працевлаштування інвалідів до сільської ради не надходили (а.с. 32).
Згідно з інформацією Компаніївського РЦЗ №613 від 18.05.10 протягом 2009 року на обліку в районному центрі зайнятості інваліди, які проживають на території Полтавської сільської ради, не перебували та з питань працевлаштування до районного центру зайнятості не зверталися (а.с. 33).
Пунктом 2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників; направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації усіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості, зокрема, на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно з п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.05 за №1534/11814, затверджено форму звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до цієї Інструкції форма №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У графі 15 форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, зокрема, інвалідів.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2009 року до Компаніївського районного центру зайнятості подавалася звітність №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" з інформацією про наявність 2 вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів на посади охоронників (а.с.22-30). У жовтні, листопаді, грудні 2009 року такі звіти відповідачем не подавалися. Причини неподання цих звітів представник відповідача не пояснила.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
З огляду на це, суд розцінює неподання відповідачем у жовтні, листопаді, грудні 2009 року звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" як доказ відсутності у період з 01.10.09 по 31.12.09 у нього вакантних посад, зокрема тих, які призначалися для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, створивши у 2009 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу та інформуючи органи працевлаштування про їх наявність упродовж січня - вересня 2009 року, повністю виконав свої обов'язки щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування лише упродовж цього періоду, оскільки робочі місця, створені на підприємстві для працевлаштування інвалідів, у жовтні - грудні 2009 року були зайнятими іншими працівниками або були скорочені.
Наведене свідчить, що, допустивши господарське правопорушення - невиконання у 2009 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач не довів, що у період з жовтня по грудень 2009 року ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення цього правопорушення, а тому згідно з ч.2 ст. 218 ГК України він має нести відповідальність, передбачену законом, у виді сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Суд вважає, що фактична тривалість господарського правопорушення упродовж звітного періоду впливає на розмір адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються за його вчинення.
Враховуючи положення Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 № 42, та виходячи із середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2009 році, яка складала 8552 грн., відповідач повинен сплатити позивачеві за 2 робочих місця, не зайняті інвалідами, адміністративно-господарські санкції за 3 місяці 2009 року (з 01.10.09 по 31.12.09) у розмірі 4 261 грн.
Несвоєчасна сплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №223 від 15.05.07 (надалі - Порядок), пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (п.3.1. Порядку).
Згідно з п.3.7 Порядку у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
На день подання даного позову облікова ставка НБУ, установлена постановою правління Національного банку України від 10.08.09 № 468, складала 10, 25 %.
Таким чином, розрахунковий розмір пені становить 0,03% (10,25 % х 120% : 100 % : 365 днів); сума пені за один день прострочення становить 1, 28 грн. ( 4 261 грн. х 0,03 %). Сума пені за період існування боргу (з 16.04.10 по 30.04.10) становить 19, 17 грн. (1, 28 грн. х 15 днів).
Відповідно до частин 9, 10 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.
Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого 01.03.07, відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворюється для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України (п.1 Положення). Згідно з п.3 Положення відділення відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств за недодержання ними цього нормативу; вживає заходів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у разі їх несплати в установлені законодавством терміни та порядку, у тому числі судовому. (а.с. 9-10).
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає частковому задоволенню, з відповідача на його користь належить стягнути адміністративно-господарські санкцій у розмірі 4261 грн. та пеню у розмірі 19,17 грн.
Згідно з ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавське" (28425, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Полтавка, ідентифікаційний код 32322387) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, отримувач: УДК Компаніївського району, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок №312118230700225, МФО 823016) адміністративно-господарські санкції у розмірі 4261 (чотири тисячі двісті шістдесят одна гривня) та пеню у розмірі 19, 17 грн. (дев'ятнадцять гривень 17 коп.)
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, а відповідачем - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанова складена в повному обсязі 02.07.10.