КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2010 року Справа № 2а-1463/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Катя" про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Катя" про стягнення 9908, 11 грн.
Позов мотивовано тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві не було зайнятим 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 9846, 16 грн., а також пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 61, 95 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.
У судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Руденко А.Л. у письмових запереченнях та у судовому засіданні заперечуючи проти позову, пояснив, що товариство у 2009 році виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві працював 1 працівник, який має інвалідність. Помилку щодо неврахування цього працівника, допущену у первинному звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, виправлено відповідачем шляхом подання позивачеві уточненого звіту у червні 2010 року. У зв'язку з цим представник відповідача просив у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Катя" (надалі - ТОВ "Катя" ) 21.09.94 зареєстроване Голованівською районною державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №492801 (а.с.24). З 18.06.07 ТОВ "Катя" зареєстроване Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 23).
Відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 27.02.10 подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 13 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, які відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0. (а.с. 6).
Разом з тим, 01.06.10 відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано уточнений звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, які відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1. (а.с. 26, 27).
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд враховує, що за своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (ст. 217 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Встановлено, що у ТОВ "Катя" у 2009 році на посаді головного бухгалтера працювала ОСОБА_2, якій з 01.09.96 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. Вказана обставина підтверджується дослідженими у судовому засіданні наказом №48 від 02.09.95 про прийняття ОСОБА_2 на посаду головного бухгалтера ТОВ "Катя" (а.с. 37), трудовою книжкою ОСОБА_2 (а.с. 28-34), витягом з акту огляду у МСЕК (а.с. 35-36), штатним розписом ТОВ "Катя" на 2009 рік (а.с. 53-57).
Таким чином, у судовому засіданні доведено, що відповідач, забезпечивши у 2009 році працевлаштування одного інваліда, для якого це місце роботи є основним, виконав норматив, встановлений ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що свідчить про відсутність у його діях складу господарського правопорушення та виключає застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин суд дійшов висновку, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій є безпідставним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Доказів понесення судових витрат відповідачем не надано.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, а позивачем - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанова складена в повному обсязі 05.07.10.