КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року Справа № 2а-1258/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом прокурора м. Кіровограда до управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування ненормативного правового акту, -
В С Т А Н О В И В:
Прокурор м. Кіровограда звернувся до суду з позовною завою до управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про визнання незаконним та скасування ненормативного правового акта, виданого відповідачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у формі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13.08.09 №3638.
Позов мотивовано тим, що відповідачем 13.08.09 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за №3638 для будівництва газопроводу середнього та низького тиску для газопостачання комплексу будівель по АДРЕСА_1. Прокурорською перевіркою встановлено, що вказаний акт прийнятий з порушенням вимог Закону України "Про планування і забудову територій" та Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.09 №489, у зв'язку з чим прокурором на нього до Кіровоградської міської ради принесений протест №1278вих від 24.03.10. Оскільки Кіровоградська міська рада всупереч ч.3 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" ухиляється від розгляду протесту прокурора, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати цей ненормативний правовий акт.
Ухвалою суду від 19.04.10 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що опротестовані прокурором містобудівні умови та обмеження не є формою прийнятого виконавчим органом міської ради рішення, не передбачають конкретні приписи, а відтак не відносяться до ненормативних правових актів. Посилаючись, крім цього, на те, що протест внесено неналежному суб'єкту - Кіровоградській міській раді, а відповідач від розгляду протесту прокурора не ухилявся, просила у позові відмовити.
Третя особа - ФОП ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заперечень на позов не надав.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ФОП ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, яка належить йому згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.11.07 та договором купівлі-продажу від 07.06.07 №34.
10.08.09 ФОП ОСОБА_1 звернувся до управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради з заявою про видачу містобудівних умов і обмежень на будівництво газопроводу по АДРЕСА_1. (а.с. 7).
Відповідачем 13.08.09 надано підприємству ФОП ОСОБА_1 містобудівні умови і обмеження на будівництво газопроводу середнього та низького тиску для газопостачання комплексу будівель по АДРЕСА_1, м. Кіровоград, яке належить йому згідно з рішенням суду від 16.11.07 та належить йому згідно з договором купівлі-продажу від 07.06.07 №34 (а.с. 5-6).
Прокурор м. Кіровограда, здійснюючи нагляд за додержанням та застосуванням законів у діяльності Кіровоградської міської ради та її виконавчих органів, дійшов висновку, що вищевказані містобудівні умови і обмеження, як форма прийнятого виконавчих органом міської ради та обов'язкового до виконання рішення, передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта, а тому є ненормативним актом. При його виданні управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради порушило порядок, передбачений ч.3 ст. 23, ч.6,11 ст.24 Закону України "Про планування і забудову територій", п.13,16 Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.09 №489, оскільки вказані містобудівні умови та обмеження, з огляду на відсутність місцевих правил забудови, видані за відсутності погодженого містобудівного обґрунтування розміщення об’єкта, яке пройшло експертизу, враховує результати громадського обговорення в порядку визначеному Законом України "Про планування та забудову територій" та затверджене рішенням органу місцевого самоврядування.
У зв'язку з чим прокурором на підставі ст.21 Закону України "Про прокуратуру" принесено протест №1278-вих від 24.03.10 до Кіровоградської міської ради з вимогою про скасування ненормативного правового акту, виданого управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради у формі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 13.08.09 №3638. (а.с.9-11).
Розглянувши вказаний протест прокурора, перший заступник міського голови 01.04.10 повідомив його про те, що підготовлений проект рішення буде розглянуто на черговому засіданні Кіровоградської міської ради (а.с. 12).
Рішенням Кіровоградської міської ради від 13.04.10 №3359 протест прокурора відхилено (а.с. 28).
Вирішуючи спір, суд згідно з ч.1 ст. 9 КАС України керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Аналіз вказаних норм свідчить, що предметом прокурорського нагляду є правові акти.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації правових актів правовим актом індивідуальної дії визнається виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно - правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
При вирішенні спору суд виходить з того, що правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлює Закон України "Про планування і забудову територій" (надалі - Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 23 Закону розміщення об'єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами здійснюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією, регіональними або місцевими правилами забудови. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови за межами населених пунктів містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, у тому числі передбачених для продажу на земельних торгах, встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування.
Порядок вирішення питань забудови земельної ділянки передбачений ст.24 Закону.
Відповідно до ч.1, 2, 3 вказаної статті Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.
Частиною 4 ст. 24 Закону передбачено, що у разі якщо зазначені в заяві (клопотанні) наміри належать до переважного чи допустимих видів забудови відповідної території, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, встановлені місцевими правилами забудови населеного пункту.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону у разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.
Згідно з ч. 10, 11 ст. 24 Закону містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.
Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкту (об'єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування (ч.16 ст. 24 Закону).
Порядок надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.09 №489 (надалі - Порядок). Цим порядком визначаються склад та зміст вихідних даних для проектування об'єктів містобудування і механізм їх надання.
Відповідно до термінів, які визначені Порядком (п.1), містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта. Аналогічне визначення містить ст.1 Закону України "Про планування і забудову територій".
Натомість містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс містобудівних і архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів містобудування, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Аналогічне визначення містить ст.1 Закону України "Про архітектурну діяльність".
Згідно з п.4 Порядку містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розташованої у межах населеного пункту, встановлюються місцевими правилами його забудови. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірі забудови земельної ділянки за межами населеного пункту містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок встановлюються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі містобудівного обґрунтування, яке підлягає громадському обговоренню.
Частиною 5 Порядку визначено, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки складаються з текстової (додаток 1) та графічної частин. Графічна частина містить: ситуаційну схему місця розташування земельної ділянки з відображенням зони впливу об'єкта містобудування; схему використання земельної ділянки з відображенням планувальних обмежень, граничної площі забудови, благоустрою, інших видів використання, пропонованого розташування будівель і споруд, в'їздів-виїздів, наявних інженерних мереж; схему (модель) об'ємно-просторового рішення.
Відповідно до ст.16 Порядку містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження, експертизи та врахування результатів громадського обговорення в порядку, визначеному Законом України "Про планування і забудову територій", затверджуються рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.
Наведене свідчить, що містобудівні умови і обмеження, які містять текстові і графічні матеріали щодо забудови земельної ділянки, є складовою та невід'ємною частиною містобудівного обґрунтування, яке після експертизи та громадського обговорення підлягає затвердженню органом місцевого самоврядування.
Самі по собі містобудівні умови та обмеження не є рішенням суб'єкта владних повноважень (правовим актом індивідуальної дії), не підлягають опротестуванню прокурором та не можуть бути оскаржені в судовому порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позову та про відмову у його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову прокурора м. Кіровограда відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, а позивачем та третьою особою - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанову складено в повному обсязі 21.06.10.