КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року Справа № 2а-1464/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватної агрофірми "Ганнівська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватної агрофірми "Ганнівська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 86 400 грн. та пені у розмірі 544, 32 грн.
Позов мотивовано тим, що звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві працював лише 1 інвалід з необхідних 7. У зв'язку з цим позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції за невиконання цього нормативу у розмірі 86 400 грн., а також пеня за їх несвоєчасну сплату у розмірі 544, 32 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь.
Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на те що ним створено 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів, з яких зайнятим було лише одне. Однак щодо решти 6 вакантних посад відповідач постійно інформував органи працевлаштування - районний центр зайнятості та сільську раду, які за законом повинні підбирати та працевлаштовувати інвалідів. Оскільки останніми інваліди до нього не направлялися, крім того самостійно інваліди за працевлаштуванням також не заверталися, відповідач стверджує про відсутність своєї вини у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача Поліщук О.М. позов підтримала повністю та надала пояснення, аналогічні позовній заяві, стверджуючи також про те, що виконанням нормативу робочих місць вважається не лише створення підприємством робочих місць, а саме працевлаштування ним інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Представник відповідача Сідун Ж.А., заперечуючи проти позову, у судовому засіданні додатково пояснила, що причиною небажання іногородніх інвалідів працювати в агрофірмі є відсутність житла, віддаленість с. Ганнівка від районного та обласного центру, відсутність постійного автобусного сполучення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Приватна агрофірма "Ганнівська" (надалі –ПАФ "Ганнівська") 19.03.01 зареєстрована як юридична особа, про що Новоукраїнською районною державною адміністрацією видано свідоцтво серії А00 №829611 (а.с.48). З 30.05.07 ПАФ "Ганнівська" зареєстрована Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 47).
Відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 26.02.10 подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 180 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, які відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 7 осіб (а.с. 7).
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі –Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд враховує, що за своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (ст. 217 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Частиною 3 ст.18-1 Закону передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць,
- створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством,
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів,
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до колективного договору профспілкового комітету з власником ПАФ "Ганнівська" на 2009-2011 роки, схваленого на зборах колективу працівників ПАФ "Ганнівська" 31.03.09, в агрофірмі створено 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів: вагарі, прибиральниці у коморах та складах (а.с. 27-28), що відповідає нормативу, встановленому Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
У 2009 році в ПАФ "Ганнівська" дояркою працювала ОСОБА_3, яка є інвалідом загального захворювання (а.с. 21). Решта 6 місць, призначених для працевлаштування інвалідів, були не зайнятими.
Відповідно до п.2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників; направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації усіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань;
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості, зокрема, на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно з п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.05 за №1534/11814, затверджено форму звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та Інструкцію щодо її заповнення.
Згідно з цією Інструкцією підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У графі 15 форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, зокрема, інвалідів.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем упродовж 2009 року щомісяця до Новоукраїнського районного центру зайнятості подавалася звітність №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" з інформацією про наявність 6 вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, про що свідчить довідка Новоукраїнського РЦЗ №03-638 від 19.05.10, надана на запит відповідача (а.с. 25, 26). Відповідно до вказаної довідки заявлені вакансії пропонувалися інвалідам, які перебували на обліку в районному центрі зайнятості. У зв'язку з тим, що місця проживання громадян з інвалідністю не співпадали з місцем знаходження ПАФ "Ганнівська" (с. Ганнівка Новоукраїнського району), працевлаштування цих громадян не проводилося.
З довідки Ганнівської сільської ради №50 від 18.05.10 вбачається, що на території сільської ради у 2009 році проживало 6 інвалідів, з яких 2 працевлаштовані (у т.ч. один - в ПАФ "Ганнівська"), решта є інвалідами дитинства І та ІІ групи. (а.с. 21).
У судовому засіданні встановлено, що відповідач листом від 16.06.09 звертався до Ганнівського сільського голови з пропозицією про сприяння у працевлаштуванні інвалідів, однак до сільської ради упродовж 2009 року інваліди з вказаних питань не зверталися (а.с. 22-24), а тому до відповідача не направлялися.
Позивачем не надано доказів того, що у 2009 році безпосередньо до відповідача зверталися інваліди для працевлаштування, однак отримали відмову у цьому.
Таким чином, у судовому засіданні доведено, що відповідач, створивши у 2009 році 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу та фактично працевлаштувавши 1 інваліда, а стосовно 6 вакантних місць систематично інформуючи органи працевлаштування про їх наявність, виконав свої обов'язки щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, що свідчить про відсутність у його діях складу господарського правопорушення та виключає застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Звітуючи до Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, відповідач дотримався Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 №42, та правомірно не відобразив у ньому суму коштів адміністративно-господарських санкцій.
За таких обставин суд дійшов висновку, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій є безпідставним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Доказів понесення судових витрат відповідачем не надано.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанова складена в повному обсязі 14.10.06.