КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2010 року Справа № 2а-1182/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом військового прокурора Кіровоградського гарнізону, який діє в інтересах ОСОБА_1, до військової частини А 1201 про зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону, який діє в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до військової частини А 1201 про зобов’язання вчинити дії, а саме виплатити позивачеві заборгованість по матеріальній допомозі на вирішення соціально-побутових питань за 2008 та 2009 роки на загальну суму 3 726, 04 грн. та заборгованість по грошовій компенсації за службові відрядження у розмірі 628, 18 грн.
Позов мотивовано тим, що під час проходження служби у військовій частині А 1201 позивачеві у 2008 та 2009 роках призначено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, яка своєчасно виплачена не була, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 3 726, 04 грн. Крім того, відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати грошової компенсації за службові відрядження в сумі 628, 18 грн. Посилаючись на те, що позивач з поважних причин не в змозі самостійно захисти свої права, прокурор просить суд зобов'язати відповідача провести виплату вказаних сум на користь позивача.
У судовому засіданні представник прокуратури та позивач позов підтримали повністю та надали пояснення, аналогічні позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно пояснивши, що заборгованість, яка є предметом спору, зумовлена відсутністю належного фінансування військової частини з Державного бюджету України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з червня 2006 року проходить військову службу у військовій частині А 1201, займаючи на даний час посаду інженера цеху складання та регламенту (ракет), про що свідчить його послужний список (а.с. 5).
Відповідно до довідки військової частини А 1201 від 27.01.10 №13 ОСОБА_2 знаходиться на всіх видах забезпечення, які передбачені для військовослужбовців при військовій частині (а.с.10).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.07 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міноборони від 11.06.08 №260.
Відповідно до п. 33.1 цієї Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 33.2 Інструкції).
Встановлено, що наказом командира військової частини А 1201 №30 від 07.02.08 ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу на 2008 рік у розмірі місячного грошового забезпечення - 1867 грн. (а.с. 41)
Наказом командира військової частини А 1201 №749 від 31.12.09 ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу за 2009 рік у розмірі 1958, 50 грн. (а.с. 42).
Між тим, своєчасно вказані суми позивачеві виплачені не були, внаслідок чого перед ним утворилася заборгованість у сумі 3726, 04 грн., що підтверджується довідкою військової частини А 1201 №158 від 27.01.10 (а.с. 11).
Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міноборони України від 17.01.00 №9, для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюється виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.
Пунктом 1.13 цієї Інструкції передбачено, що військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях відповідно до посвідчень про відрядження №НОМЕР_1 від 09.11.08 та №НОМЕР_2 від 14.11.08 (а.с. 34, 37).
Наданими сторонами копіями авансових звітів про витрачені у зв'язку з відрядженнями суми, копіями проїзних документів, рахунками про витрати на наймання житлового приміщення підтверджено витрати ОСОБА_3, які понесені ним у зв'язку з цими службовими відрядженнями, у розмірі 628, 18 грн. (а.с. 35-40).
Проте, вказані витрати відповідачем у встановленому порядку не відшкодовані, що підтверджується його довідкою №158 від 27.01.10. (а.с. 11).
Таким чином, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позову прокурора про наявність заборгованості відповідача перед позивачем з виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3726, 04 грн. та з грошової компенсації за службові відрядження у розмірі 628, 18 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
З огляду не це, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність належного фінансування його з Державного бюджету України, оскільки вказана обставина не може бути підставою для неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по виплаті грошового утримання військовослужбовцю та відшкодуванню відповідних витрат.
Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.05 "Кечко проти України", від 29.06.04 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.04 "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин, зважаючи на повноваження прокурора, передбачені ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст.60, 61 КАС України, суд прийшов до висновку, що позов прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.168 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Суд, керуючись положеннями ч.2 ст. 11 КАС України, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог прокурора та прийняти постанову про стягнення з відповідача спірних сум, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов військового прокурора Кіровоградського гарнізону задовольнити.
Стягнути з військової частини А 1201 на користь ОСОБА_1 3726, 04 грн. (три тисячі сімсот двадцять шість гривень 4 копійки) заборгованості з виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, 628, 18 грн. (шістсот двадцять вісім гривень 18 копійок) боргу по грошовій компенсації за службові відрядження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення її у повному обсязі, а позивачем та відповідачем - з дня отримання її копії, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанова складена в повному обсязі 12.06.10.