ц
Справа № 2-а-5465/09/0470
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 травня 2010 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чабаненко С.В.
при секретарі Дашковій А.М.
за участю представника позивача Десятникової К.І.
представників відповідачів Литовченка І.Г., Кущенка С.О.
представника третьої особи Гармаша Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лідердо Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Відділу Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру, третя особа –Дніпропетровська районна державна адміністрація про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії, –
В С Т А Н О В И В:
ТОВ Лідерзвернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання незаконним висновку Про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянкивід 23.12.2008 за № 10029 Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області та про зобов’язання відділу ДРФ ДП Центр Державного земельного кадаструздійснити державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 13 листопада 2008 року між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ Лідер, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. 13.11.2008 та зареєстрованого в реєстрі за № 6785.
В судовому засіданні ухвалою суду від 20.05.2010 другим відповідачем у справі залучено Відділ Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає висновок Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі від 23.12.2008 № 10029 Про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянкинезаконним, оскільки посилання відповідача на невідповідність укладеного договору оренди земельної ділянки Типовій формі договору оренди землі, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, а саме у договорі оренди відсутні п. 3-4 та доповнення до п. 8 (в договорі п.6), відсутній висновок державної землевпорядної експертизи та розпорядження голови Облдержадміністрації на затвердження даного проекту, є безпідставними. Позивач зазначає, що на орендованій земельній ділянці відсутні об’єкти нерухомого майна, тому п.п.3-4 Типового договору оренди землі на думку позивача включати у договір оренди недоцільно; п. 6 договору оренди земельної ділянки відрізняється від п. 8 Типового договору оскільки цільове призначення орендованої земельної ділянки –рекреаційне використання, тому на думку позивача недоречно зазначати у договорі оренди умови, які передбачені для договору оренди землі із цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Що стосується підстав надання негативного висновку у зв’язку з відсутністю висновку державної землевпорядної експертизи та розпорядження голови Облдержадміністрації на затвердження даного проекту, позивач посилається на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2008, якою Дніпропетровську районну державну адміністрацію зобов’язано укласти Договір оренди з ТОВ Лідерна земельну ділянку, площею 0,98 га, розташовану за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яке набрало законної сили та обов’язкове для виконання на всій території України, а також зазначає, що оскільки цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, то відповідач не має правових підстав вимагати надати проект відведення земельної ділянки.
Позивач також вважає, що договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, яка має бути вчинена відділом ДРФ ДП Центр Державного земельного кадастру.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядження земельними ділянкам державної власності, розміщеними в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб віднесено до повноважень обласних адміністрацій.
Отже, на думку представника відповідача, позивач мав надати відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі розпорядження Дніпропетровської облдержадміністрації, яким здійснено розпорядження земельною ділянкою щодо передачі її в оренду юридичній особі - позивачу, а також дозвіл на виготовлення проектної документації та розпорядження облдержадміністрації, яким затверджено проектну документацію.
Крім цього, проект договору оренди земельної ділянки між позивачем та Дніпропетровською райдержадміністрацією не відповідає вимогам чинного законодавства і складений без врахування вимог постанови Кабінету міністрів України від 03.09.2008 № 780, якою внесені зміни щодо умов та порядку складання договору оренди земельної ділянки.
Також представником відповідача зазначено, що позитивний висновок щодо погодження передачі земельної ділянки в оренду позивачу відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі не міг бути наданий, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008р. № 610 призупинено прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок в оренду зі зміною їх цільового призначення.
Крім цього, представником позивача вказано, що відповідно до ст. 21 Земельного Кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, визнання недійсними таких угод, відмови у державній реєстрації або визнання реєстрації недійсною та притягнення до відповідальності винних у корупції порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Позивачем не надавався висновок Державної експертизи землевпорядної документації, чим порушені вимоги чинного законодавства щодо забезпечення державного контролю за використанням та охороною земель.
З викладених обставин представник відповідача просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача - Відділу Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадаструпроти позову заперечував, посилаючись на те, що з питань державної реєстрації договору оренди землі, укладеного 13 листопада 2008 року між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ Лідер, позивач до відділу не звертався, отже заявлені позовні вимоги до відділу вважає безпідставними.
Представник третьої особи - Дніпропетровської районної державної адміністрації, позов підтримав, вказуючи на те, що договір оренди земельної ділянки, укладений 13 листопада 2008 року між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та ТОВ Лідерна виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2008, відповідає вимогам діючого законодавства та має бути зареєстрований Відділом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадаструв установленому порядку.
Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази у справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Лідер, виходячи на наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ТОВ Лідер13 листопада 2008 року укладено договір оренди земельної ділянки для рекреаційного використання (розпорядження голови райдержадміністрації від 28.10.2008 № 4453-р), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. У розділі договору оренди об’єкт орендивказано, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,98 га –лісові землі; вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки; зазначено про відсутність недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню та про відсутність інших особливостей об’єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини. У розділі договору оренди строк дії договорувказано, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У розділі договору оренди умови використання земельної ділянкицільове призначення земельної ділянки визначене –для рекреаційного використання. Як визначено у розділі договору оренди умови й строки передачі земельної ділянки в оренду, підставою розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду вказане розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації № 2535-р від 17.09.2007.
Згідно висновку про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 23.12.2008 № 10029, договір оренди землі між ТОВ Лідерта Дніпропетровською райдержадміністрацією на території Кіровської селищної ради загальною площею 0,980 га не підлягає державній реєстрації. При цьому у даному висновку зазначено, що відповідно Закону України Про оренду земліз змінами і доповненнями від 02 жовтня 2003 року № 1211-IV для державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки ТОВ Лідердо відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі подані: заява про державну реєстрацію; договір оренди; план (схема) земельної ділянки; акт прийому, передачі об’єкта оренди; акт встановлення меж земельної ділянки. При перевірці встановлено, що подані документи не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: в договорі оренди землі відсутні п.3-4, що суперечить вимогам ст. 14 Закону України Про оренду землі; в договорі оренди землі відсутні доповнення до п. 8 (в договорі п.6) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 780 від 03.09.2008; відсутній висновок державної землевпорядної експертизи; відсутнє розпорядження голови Облдержадміністрації на затвердження даного проекту.
Згідно акту від 13.11.2008 про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, наданої в оренду ТОВ Лідер, земельна ділянка вільна від забудови.
З наданого до матеріалів справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Лідердля рекреаційного призначення (розширення бази відпочинку) на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області вбачається, що земельна ділянка, визначена для передачі в оренду для рекреаційних цілей, виділена за рахунок лісових земель ДП Дніпропетровське лісове господарство(Кіровське лісництво), форма власності - державна (довідка Дніпропетровського районного відділу земельних ресурсів № 2074 від 11.04.2007; експлікація земельних угідь згідно за формою 6-зем; розпорядження голови Дніпропетровської районного державної адміністрації № 4453-р від 28.10.2008). Висновок державної землевпорядної експертизи та розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації на затвердження даного проекту відсутні. Згідно експлікації земельних угідь згідно з формою 6-зем по проекту землеустрою, земельна ділянка, передана в оренду ТОВ Лідер, віднесено до І групи лісів.
З урахуванням змісту позовних вимог, стосовно позовної вимоги ТОВ Лідерщодо визнання незаконним висновку Про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянкивід 23.12.2008 за № 10029 відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 20 Закону України Про оренду земліукладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Згідно Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.
Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів.
Для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів, в тому числі й рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності.
Усі подані заявником документи формуються в окрему реєстраційну справу.
Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
Рішення про відмову у державній реєстрації приймає у 10-денний термін голова відповідної ради або голова Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. До рішення додається обгрунтований висновок державного органу земельних ресурсів про таку відмову.
Рішення про відмову у державній реєстрації може бути оскаржено у судовому порядку.
Про результати державної реєстрації договору оренди відповідний державний орган земельних ресурсів повідомляє заявника. Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель…
Виходячи з вищенаведеної норми, висновок відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 23.12.2008 за № 10029 не є відповідним рішенням про відмову у державній реєстрації, яке може оскаржуватися в судовому порядку.
Виходячи з норм Кодексу адміністративного судочинства України, а саме ст. 17, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Що стосується позовної вимоги про зобов’язання відділу ДРФ ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі Україниздійснити державну реєстрацію договору оренди землі, як встановлено в судовому засіданні, до вказаного органу з питання державної реєстрації договору оренди позивач не звертався та відповідне рішення з цього приводу не приймалося, отже предмет спору з даного питання відсутній.
Що стосується інших пояснень представників сторін в обґрунтування позовних вимог та відповідно заперечень на позов, суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1724 ( 1724-2006-п ) від 13.12.2006 та N 780 від 03.09.2008) Про затвердження Типового договору оренди землі, з урахуванням предмету спору, що виник між сторонами у даній справі, до договору оренди землі мають включатися, в тому числі, п. 3 стосовно розміщення на земельній ділянці об’єктів нерухомого майна (перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об'єктів), а також щодо інших об'єктів інфраструктури (перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об’єктів інфраструктури, у тому числі доріг, майданчиків з твердим покриттям, меліоративних систем тощо), а також п. 4 стосовно переліку, характеристики і стану будинків, будівель, споруд та інших об'єктів, які передаються разом з земельною ділянкою в оренду. У пункті 8 Типового договору оренди землі має бути вказано термін дії договору, порядок продовження його дії, та крім цього, додатково у даному пункті вказано, що у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.
З наданої суду копії договору оренди землі від 13.11.2008 вбачається, що пункти 3, 4 Типового договору оренди землі стосовно наявності чи відсутності на земельній ділянці об’єктів нерухомого майна, а також інших об'єктів інфраструктури, відсутні.
Що стосується доповнення до п. 8 Типового договору оренди землі, як зазначено у Постанові Кабінету міністрів України N 780 від 03.09.2008, воно є обов’язковим у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Крім цього, суд зазначає, що статтею 14 Закону України Про оренду землівизначено, що типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Однак, як вказано у частині 2 ст. 15 цього ж Закону, підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону є лише відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону.
Згідно частини 1 цієї ж норми, істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід’ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об’єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Отже, недотримання типової форми договору оренди землі не є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди.
Однак, що стосується інших порушень, відображених у висновку про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 23.12.2008 № 10029, суд зазначає наступне.
Згідно експлікації земельних угідь відповідно до форми 6-зем по проекту землеустрою, земельна ділянка, передана в оренду ТОВ Лідервіднесено до І групи лісів.
Згідно Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 № 557, (п. 2) до першої групи лісів належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції, а також ліси на територіях природно-заповідного фонду, ліси, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісоплодові насадження, субальпійські деревні та чагарникові угрупування. Згідно ст. 4 Закону України Про оренду земліорендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Як визначено у ст. 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 8 цього кодексу встановлено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.
Згідно ст. 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Статтею 32 Лісового кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території мають право передавати у власність, надавати у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності лише у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняти права користування ними, а також приймати рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, також лише у межах сіл, селищ, міст районного значення.
Крім цього, відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. ст. 118, 123 цього кодексу.
Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями … сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації…
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, в тому числі на категорії земель рекреаційного призначення; земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації. (ст. 51 Земельного кодексу України).
Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. (ст. 52 Земельного кодексу України).
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. (ст. 55 Земельного кодексу України).
Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 56 Земельного кодексу України).
Крім цього, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. (ст. 57 Земельного кодексу України).
Земельна ділянка, що передана в оренду ПП Лідер, віднесена до лісових земель та розташована за межами населених пунктів, отже рішення щодо виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування земельної ділянки на відповідній території за проектом відведення цієї ділянки мала приймати обласна державна адміністрація з вирішенням питання про віднесення цієї землі до іншої категорії, а саме землі рекреаційного призначення .
Відповідне рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації з питання розпорядження лісовими землями державної власності, а також необхідний висновок цього ж органу щодо надання земельної ділянки позивачем до Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області не надавався.
Отже, у визначеній частині висновок Про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянкивід 23.12.2008 за № 10029 Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області відповідає вимогам діючого законодавства.
Таким чином, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а також ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний висновок Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 23.12.2008 за № 10029 не є остаточним рішенням, який би впливав на правовідносини позивача щодо реалізації його права на користування земельною ділянкою, та крім цього, вказаний висновок прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, позовні вимоги ТОВ Лідерзадоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 70, 71, 86, 160-162, 167, 186, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Лідердо Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Відділу Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру, третя особа –Дніпропетровська районна державна адміністрація, про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровській окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з поданням її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, або в порядку, встановленому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови викладений 02.06.2010.
Головуючий суддя С.В. Чабаненко