Справа № 2-1682

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 року Ленінський  районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді                                   Іванова І.П.

при секретарі                                           Іншаковій О.Г.

за участю представника позивача         ОСОБА_1

представника відповідача             Животова О.І., Биковського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що з лютого 1994 року він почав працювати на ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод».

13 жовтня 2009 року ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» надав йому наказ № 1091/к «Попередження про майбутнє звільнення».

Наказом № 116к від 11.02.2010 року він був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з скороченням штату.

Вважає, що звільнення було проведене з порушенням чинного законодавства України, а тому вважає його незаконним, виходячи з того, що у порушення ч. 2 ст. 40 КЗпП України, йому ніхто не пропонував перевестися на іншу роботу.

Крім того, згідно з вимогами ст. 42 вказаного закону при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва переважне право залишення на роботі надається працівникам з більшим рівнем продуктивності праці та кваліфікації працівника.

Він займав посаду головного спеціаліста сектору гірно-шахтного обладнання відділу обладнання дирекції з матеріально-технічного забезпечення, тобто має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці порівнюючи з іншими працівниками підприємства.

У нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина та жінка, яка не працює, та окрім його заробітку інших джерел доходів його сім`я не має. Крім того, він має безперервний тривалий стаж роботи на підприємстві.

Вважає, що ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» не вжив заходів по працевлаштуванню вивільнених працівників. Повідомлення профспілкового органу, а також їх згоди на його звільнення не було.

Вважає, що діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 тисяч гривень.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає звільнення незаконним та просив поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду та судові витрати.

 Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, повідомили, що звільнення позивача за наказом № 106-к від 11.02.2010 року за п.1 ст. 40 КЗпП України відбулося відповідно норм діючого законодавства України без будь-яких порушень, а також з урахуванням вимог ст. 42 КЗпП України.

На підприємстві відбулися зміни в організації виробництва, які призвели до скорочення чисельності та штату працівників. У період з жовтня 2009 року по березень 2010 року вільних вакансій не було. Із заробітної плати позивача профспілкових внесків не утримувалось. У зв’язку з чим, просили в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що наказом № 248-к від 01.08.2002р. позивача було прийнято на підприємство відповідача за переводом.

Наказом № 106-к від 11.02.2010 року позивача було звільнено за п. 1 ст.40 КЗпП України по скороченню чисельності (а.с. 14).

Як роз’яснює п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно п. 3 ст. 64 ГК України кожне підприємство, як суб’єкт господарювання,  має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати  чисельність робітників та штатний розклад.  

Так на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва, з метою удосконалення організаційної структури підрозділів підприємства та впорядкування штатного розкладу та, скориставшись наданим ст. 64 ГК правом, по підприємству відповідачем було видано наказ № 1094к від 13.10.2009 року «Про внесення змін у штатний розклад та скорочення штату» (а.с.40).

На виконання вказаного наказу відповідачем 13.10.2009 року було видано наказ № 1095/к. «Попередження про майбутнє звільнення», з яким 14.10.2009 року було ознайомлено позивача (а.с.41) та, як зазначалось вище, наказом № 106-к від 11.02.2010 року позивача було звільнено за п. 1 ст.40 КЗпП України по скороченню чисельності (а.с. 14).

В свою чергу, як зазначено в ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як в вбачається з довідки від 26.05.2010 року на підприємстві відповідача за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року  вільних вакансій не було, тобто відповідач не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві (а.с. 42). До того ж, відповідно довідки від 09.06.2010 року з 14.12.2009 року у секторі гірно-шахтного обладнання відділу обладнання дирекції з матеріально-технічного забезпечення виключена посада головного спеціаліста, та по теперішній час вказана посада не введена(а.с.58).

Стосовно переважного право залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом установлено, що позивач на утриманні має неповнолітню доньку та жінку, яка не працює, та окрім його заробітку інших джерел доходів сім`я не має. Крім того, він має безперервний тривалий стаж роботи на підприємстві.

Так, ч. 2 ст. 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців,особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Позивач, маючи вищу освіту, займав посаду головного спеціаліста сектору гірно-шахтного обладнання відділу обладнання дирекції з матеріально-технічного забезпечення, тобто має високу кваліфікацію та продуктивність праці, однак порівнюючи з іншими працівниками підприємства суд находить не  тільки рівну позивачу кваліфікацію, а навіть і вище. Так, наприклад, головні спеціалісти  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 також мають виші освіти, а  головний спеціаліст ОСОБА_8 має дві вищі освіти, що підтверджується доданими до матеріалів справи, особовими картками та копією диплому (а.с. 45-49, 63-64). Зміни ж в організації праці призвели до тієї обставини, що функції які виконував позивач з матеріально-технічного забезпечення підприємства, фактично не виконувалися, тобто поняття умов продуктивності праці і кваліфікації в цьому випадку є нерівними, а тому у відповідача і не було підстав, для застосування ч. 2 ст. 42 КЗпП України на яку посилається позивач.

В свою чергу, суд критично ставиться до посилань позивача, стосовно не повідомлення профспілкового органу про його звільнення, та зауважує наступне.

Як вбачається з положення ст. 43 КЗпП України, р озірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Де згідно довідки наданої відповідачем позивач не був членом профспілкового органу підприємства, і з його заробітної плати профспілкових внесків не утримувалось (а.с. 43).

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки при його звільненні порушень вимог законодавства судом не встановлено, позивач був звільнений з посади з повним дотриманням вимог трудового законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

 На підставі ст.ст. 232, 233 КЗпП України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    В позовній заяві ОСОБА_4 до ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат – відмовити.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

  СУДДЯ: