Справа № 2-16/2010 року

РІШЕННЯ

 Іменем України

           30 червня  2010 року                                                                                                        

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді                  Крейдіна О.О.

при секретарі                                       Гриб І.Ю.

та адвоката     ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Козятині  

цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку дійсним, визнання права власності на цілий жилий будинок та за позовною заявою третіх осіб з самостійними вимогами  ОСОБА_4, ОСОБА_5 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про нікчемність договору  купівлі-продажу ? частини житлового будинку, повернення ОСОБА_3 125 000 гривень  ОСОБА_2 та повернення ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ? частини житлового будинку,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3  про визнання правочину договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності, а саме    про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/4 частини жилого будинку 12.03.2006 року укладеного між нею та ОСОБА_3 та визнання за нею, ОСОБА_2, права власності на 1\4 частину жилого будинку, площею 40.0 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що 12.03.2006 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі- продажу 1/4 частини жилого будинку та земельної ділянки шляхом викупу, договір купівлі продажу був укладений в простій письмовій формі. 12.03.2006 року згідно договору купівлі - продажу ОСОБА_3 передав їй 1/4 частину жилого будинку в ідеальних долях площею 40.0 кв.м., загальна площа будинку складає 87,5 кв.м., який знаходиться за адресою м. АДРЕСА_1. 1/4 частина жилого будинку належить відповідачу на підставі договору дарування  від 22  червня   1999  року,  посвідченого приватним  нотаріусом  Козятинського районного нотаріального округу Палагутіною В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1545 в КП ВООБТІ від 27.12.1999 року за № 1171. 12.03. 2006 року між нею та ОСОБА_3 було складено акт прийому - передачі І4 частини жилого будинку. Після укладення договору купівлі продажу 1/4 частина жилого будинку фактично була передана їй і вона користується нею з того часу по даний момент. Виконуючи умови договору купівлі - продажу від 12.03. 2006 року вона передала ОСОБА_3 кошти за куплену частину будинку та землю різними сумами, про що свідчать розписки написані ОСОБА_3 05.09.2007 року вона зі свого боку повністю виконала умови договору купівлі-продажу, сплативши останню суму за придбане майно, а всього сплатила ОСОБА_3 відповідно до розписок 125 000 гривень. Згідно укладеного договору купівлі-продажу між нею та відповідачем, останній взяв на себе зобов'язання щодо нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації, однак в теперішній час ухиляється від дій щодо оформлення. Вважає, що відповідач порушує її права, як власника, а тому вона змушена звернутися до суду з позовом про захист своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача змінив предмет позову, а саме просить визнати дійсним  договір купівлі-продажу 1/4 частина жилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1,  укладенні між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  12.03.2006 року,  та визнати  за ОСОБА_2 право власності на цілий  жилий будинок, що розташований  за адресою  АДРЕСА_1,  як на окремий об’єкт нерухомості посилаючись на те, що співвласники будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знищили належні їм частини будинку, а тому на даний час  фактично існує лише ? частина будинку, яка належить ОСОБА_2 згідно договору купівлі продажу від 12.03.2006 року.

          Треті особи з самостійними вимогами  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з позовом до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про переведення прав та обов’язків покупця та визнання права власності на  будинок, що розташований в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що згідно договору дарування від 16.07.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу, за реєстром №1360, та згідно договору дарування від 23.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу, за реєстром №790, а також згідно договору дарування від 27.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу, за №3148, вони являються  власниками відповідно 3/100 частин будинку, 1/2 частини будинку та 3/25 частин будинку, за НОМЕР_1, який знаходиться на АДРЕСА_1. Відповідач по справі ОСОБА_9 є власником 1/4   частини цього ж будинку. Як їм стало відомо, вже після ухвалення рішення Козятинського міськрайсуду від 6 грудня 2007 року, ОСОБА_9 12.03.2006 року уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, належної йому частини будинку, в простій письмовій формі. Укладаючи такий договір купівлі-продажу співвласник частини будинку, допустив грубе порушення закону, а саме ст..362 ЦК України, яка передбачає переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною оголошеною для продажу. На продавця частки у праві спільної часткової власності покладається обов'язок письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. В подальшому, в судовому засіданні  треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінили предмет позову, а саме:   просять застосувати передбачені законом наслідки недійсності нікчемного правочину,  договору купівлі-продажу 1/4 частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 12.03.2006 року, між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, зобов'язавши повернути кожну із сторін все, що вона одержала на виконання цього правочину, а саме: ОСОБА_9 зобов'язати повернути кошти за продажу частини будинку ОСОБА_2, в сумі 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень, а ОСОБА_10 зобов'язати повернути ОСОБА_9 1/4 частину будинку, розташованого в АДРЕСА_1. В обгрунтування своїх вимог, треті особи посилаються  на те, що договір купівлі-продажу частини будинку був  укладений в простій письмовій формі, що є порушенням норм ЦК України, а тому договір купівлі продажу є нікчемним правочином і мають бути застосовані  наслідки недійсності нікчемного правочину. Застосування судом наслідків недійсності нікчемного правочину надасть їм  можливість скористатися своїм правами, як співвласників будинку, в разі відчуження власником.

Представник позивача -  ОСОБА_11 позов ОСОБА_2 підтримав, позовні вимоги  третіх осіб не визнав, пояснив, що договір між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено в простій письмовій формі, договір виконано: ОСОБА_12 передав  ? частину  будинку ОСОБА_2, а ОСОБА_2  в свою чергу на виконання договору сплатила кошти, однак в подальшому ОСОБА_3 почав ухилятися від нотаріального посвідчення договору, а тому просить визнати договір купівлі-продажу 1/ 4 будинку дійсним та визнати право власності на цілий житловий будинок, що  розташований на  в АДРЕСА_1, так як  ОСОБА_4В та ОСОБА_13 свої частки будинку демонтували і фактично існує  лише частина будівлі, що належала ОСОБА_12 Крім того 3-тя особа, для захисту своїх прав може звернутися до суду з позовом про переведення прав та обов’язків покупців, а не з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину.

Представник відповідача -  ОСОБА_14 пояснив, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 визнає, а позов третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4  не визнає. Договір між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору,  договір виконано, однак ОСОБА_3 близько 4 років назад виїхав з міста Козятина, так як на нього тут чинився тиск як з боку міліції, так і інших осіб,  а тому  ОСОБА_3 не може з’явитися до нотаріуса. Крім того,  відповідно до технічного паспорту від 20.03.2008 року  в ньому  розписані частки будинку, а в натурі цих часток  немає, по тій причині, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4  свої частки будинку знищили,а   тому БТІ не дасть довідки-характеристики на будинок і через те,  не можна на сьогоднішній день купівлю-продаж оформити через нотаріуса.

Третя особа - ОСОБА_4 свій позов та позов ОСОБА_13 підтримав. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_15 не визнав. Пояснив, що його права порушені, так як порушено його переважне право на купівлю частки будинку, що знаходиться в спільній частковій власності. Він розібрав  свою частину будинку та частину будинку ОСОБА_13 так як ті частини розвалилась і їх необхідно було демонтувати, так як це могло бути небезпечним. Документи на будинок існують, і він планує в подальшому відбудувати на тому місці нову будівлю.

Представник третіх осіб - ОСОБА_1  позов ОСОБА_13 та ОСОБА_4 підтримала. Не визнала позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3  Пояснила, що правочин між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є нікчемним, а тому треті  особи згідно закону мають право на заявлення позову про застосування наслідків нікчемного правочину. Вважає,  що купівля-продаж будинку може бути оформлена шляхом нотаріального посвідчення його. ОСОБА_3 може видати будь-якій особі доручення на оформлення договору купівля продажу, аналогічне дорученню на ведення справи в суді.

Суд,  вислухавши пояснення представника позивача,  представника відповідача, третьої особи ОСОБА_4, представника третіх осіб,   дослідивши письмові докази, вважає  що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку дійсним, визнання права власності на цілий жилий будинок не підлягає задоволенню, а  позов  третіх осіб з самостійними вимогами  ОСОБА_4, ОСОБА_5 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про нікчемність договору  купівлі-продажу ? частини житлового будинку, повернення ОСОБА_3 125 000 гривень  ОСОБА_2 та повернення ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ? частину житлового будинку  підлягає задоволенню.

        Судом встановлено, згідно договору дарування від 22 червня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 1545, в КП ВООБТІ від 27.12.1999 року за № 1 171,  дійсно ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/4 частина жилого будинку в ідеальних долях, який розташований за адресою АДРЕСА_1, загальною житловою площею 87.5 кв.м. (а.с.9). Копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду підтверджується, що ОСОБА_3 належить 1/4 в ідеальних долях частина житлового будинку, площею 37,1  кв.м за АДРЕСА_1 (а.с. 32-37). Як вбачається з копії договору купівлі – продажу, укладеного в простій письмовій формі від 12.03.2006 року, то ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 1/4 частини жилого будинку в ідеальних долях площею 40.0 кв.м., житловий будинок знаходиться за адресою АДРЕСА_1 4. (а.с. 5-7). Договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований в бюро технічної інвентаризації. Відповідно до акту прийому - передачі 1/4 частини жилого будинку по договору купівлі-продажу від 12.03.2006 року, то ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 1\4 частину жилого будинку площею 40.0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).  ОСОБА_2 на виконання  договору купівлі - продажу від 12.03.2006 року, передала кошти ОСОБА_3 за 1/4 частину житлового будинку та земельну ділянку в сумі 125 000 гривень, що підтверджується копіями розписок, які є в матеріалах справи, написаними ОСОБА_3 ( а.с. 14-16)

        ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно технічного паспорту від 20.03.2008 року являються  власниками відповідно 3/100 частин будинку, 1/2 частини будинку та 3/25 частин будинку, за НОМЕР_1, який знаходиться на АДРЕСА_1 (а.с.  32-37).

      Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України  договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.  

        За змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України  передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Як вбачається з аналізу ч.2 ст. 220 ЦК України судом не може бути визнано дійсним правочин,   який підлягає і  нотаріальному  посвідченню,  і державній  реєстрації,  оскільки  момент вчинення такого правочину  відповідно до статей  640  ЦК  України пов'язується  з  державною реєстрацією,  тому  він  не  є  укладеним і не створює прав та обов'язків для сторін.

     Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України  недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого  правочину недійсним судом не вимагається.

        Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

      Відповідно до ст.. 216 ЦК України у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на
виконання   цього   правочину…  Правові наслідки  недійсності  нікчемного  правочину,  які
встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін... Вимога про застосування наслідків  недійсності  нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Керуючись ст.ст.10, 11, 34, 209, 212, 214-215 ЦПК України,ст.ст.15.16,203,215,216,220,362,  655, 656, 657 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу 1\4 частини житлового будинку дійсним, визнання права власності на цілий жилий будинок, відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про нікчемність договору  купівлі-продажу ? частини житлового будинку, повернення ОСОБА_3 125 000 гривень  ОСОБА_2 та повернення ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ? частини житлового будинку, задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2  кошти за продажу  1\4 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, в сумі 125 000  (сто двадцять п’ять  тисяч ) гривень.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 ? частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

          Суддя:  підпис

Суддя –

Секретар -