Справа № 2-1000
2010рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2010 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Іванова І.П.
при секретарі Іншаковій О.Г.
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір безпроцентної позики.
Згідно умов Договору він надав ОСОБА_3 безпроцентну позику в розмірі 2 331 792, 72 (Два мільйони триста тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн.72 коп. строком на 6 (шість) місяців з дня передачі грошових коштів.
У відповідності до п. 3.1. Договору грошові кошти фактично були передані ОСОБА_3 в момент укладення вказаного договору. Отже, строк повернення позики за умовами п. 5.2. договору настав 06.12.2008 року.
Після настання строку повернення грошових коштів ОСОБА_3 повернув йому лише 300 000 (Триста тисяч) грн., до цього часу більше повернуто грошових коштів не було.
Таким чином, станом на 05.02.2010 року заборгованість ОСОБА_3 перед ним за договором безпроцентної позики від 06.06.2008 року складає: 2 031 792, 72 (Два мільйони тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 72 коп. У зв’язку з чим, просив суд стягнути з відповідача борг та судові витрати.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили стягнути з відповідача суму боргу за договором позики та судові витрати.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Заслухавши сторони, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Так судом встановлено, що 06 червня 2008 року між сторонами було укладено Договір безпроцентної позики.
Згідно умов Договору позивач надав відповідачу безпроцентну позику в розмірі 2 331 792, 72 (Два мільйони триста тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн.72 коп. строком на 6 (шість) місяців з дня передачі грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Де зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання за укладеним договором були виконані позивачем в повному обсязі, та у відповідності до п. 3.1. Договору грошові кошти фактично були передані відповідачу в момент укладення вказаного договору. Отже, строк повернення позики за умовами п. 5.2. договору настав 06.12.2008 року.
Після настання строку повернення грошових коштів відповідач повернув позивачу лише 300 000 (Триста тисяч) грн., до цього часу більше повернуто грошових коштів не було.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Як вбачається з п. 6.1 Договору у випадку прострочення погашення заборгованості відповідач сплачує пеню в розмірі 25 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення, що складає : (2 031 792,72 х 25%) = 507 948, 18 грн. за рік прострочення. Так як згідно положень ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність для неустойки (пені, штрафу) встановлено один рік, то підлягає стягненню сума в розмірі : 507 948, 18 грн. (П'ятсот сім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 18 коп., саме за рік прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Крім цього, у відповідності до п. 6.2. Договору, якщо відповідач прострочує повернення суми позики за Договором більш, як на 30 днів, то він сплачує 20 % штрафу від суми заборгованості позивачу, що складає: 406 358, 54 (Чотириста шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 54 коп.
Зважаючи на це, відповідно до п. 6.1. та п. 6.2. Договору за порушення зобов'язань щодо повернення позики в узгоджений в Договорі строк та порушення строку повернення позики більш ніж на 30 календарних днів відповідач повинен сплатити позивачу в якості штрафних санкцій: 914 306, 72 (Дев'ятсот чотирнадцять тисяч триста шість) грн. 72 коп.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає: 2 031 792, 72 (Два мільйони тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто дві) грн. 72 коп. основного боргу, 406 358, 54 (Чотириста шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 54 коп. штрафу та 507 948, 18 грн. (П'ятсот сім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 18 коп. пені за прострочення виконання зобов'язань, на загальну суму : 2 946 099, 44 (Два мільйони дев'ятсот сорок шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 44 коп.
Враховуючи наведене та у зв'язку з тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо повернення позивачу боргу у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором, чим порушив законні права позивача, суд приходить до висновку, що позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суму боргу слід задовольнити в повному обсязі.
Також суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, які були понесені ним у зв'язку із зверненням до суду і розглядом цієї цивільної справи, по сплаті державного мита у розмірі 1 700, 00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України, оскільки ці витрати, які підтверджені документально квитанціями залученими до матеріалів справи, являються судовими витратами, які у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 509, 526, 530, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу - задовольнити в повному обсязі .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі: основної суми боргу 2 031 792, 72 (два мільйони тридцять одна тисяча сімсот дев’яносто дві) грн. 72 коп., штрафу у розмірі 406 358, 54 (чотириста шість тисяч триста п’ятдесят вісім) грн. 54 коп. та пені у розмірі 507 948, 18 грн. (п’ятсот сім тисяч дев’ятсот сорок вісім) грн. 18 коп. а також судові витрати, а саме: державне мито у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ: