Справа № 2-1004

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 року Ленінський  районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді                                       Іванова І.П.

при секретарі                                               Іншаковій О.Г.

за участю представника відповідача         Андрієнко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, компенсації за відпустку та вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, компенсації за відпустку та вихідної допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 жовтня 1997 року він почав працювати на ПАТ «Донецький електрометалургійний завод», наказом № 177-к від 09.12.2005 року його було призначено майстром виробничої ділянки копрового цеху.

Наказом № 10к від 20.01.2010 року він був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.

Вважає, що звільнення було проведене з порушенням чинного законодавства України, а тому вважає його незаконним, виходячи з того, що наказ про звільнення № 10к від 20.01.2010 року був прийнятий на підставі наказу № 58 від 27.03.2009 року. Цей наказ мотивований укладенням договору про співробітництво з ТОВ «Ломпром-Донецьк» на виконання робіт з прийомки, розвантаження, переробки металолому.

Наказом № 233 від 10.11.2009 року «про внесення змін в організаційну структуру і штатний розклад підприємства» ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» ввів до складу штатного розкладу штатні одиниці, створив нові відділи, упорядкував деякі відділи тощо.

Створені посади ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» йому не пропонував, хоча він на них погодився б і виконував би трудові обов'язки належним чином.

З приводу його скорочення він звертався письмово до адміністрації ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» 28.12.2009 року, однак у листі від 38/06 від 19.01.2010 року не визнав законність його вимог, обмежившись формальною відпискою, навіть не прийняв до уваги порушенням ним п. 5 ч. 1 ст. 42 КЗпП України, відповідно до якого перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників надається учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він був учасником бойових дій.

З приводу незаконного звільнення він звертався до комісії з трудових спорів, однак у задоволенні його заяви було відмовлено. Виписка з протоколу засідання КТС вручена йому 09.02.2010 року. У зв’язку з чим, звернувся до суду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає звільнення незаконним та просив поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути заробітну плату, компенсації за відпустку та вихідну допомогу.

 Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що звільнення позивача за наказом № 10-к від 20.01.2010 року за п.1 ст. 40 КЗпП України відбулося відповідно норм діючого законодавства України без будь-яких порушень.

На підприємстві відбулися зміни в організації виробництва, які призвели до скорочення чисельності та штату працівників копрового цеху.

У копровому цеху за штатним розкладом значилось 5 штатних одиниць майстра виробничої ділянки, які й були скорочені за наказом № 58 від 27.03.2009 року.

20.05.2009 року відповідач був запрошений до відділу по роботі з персоналом для ознайомлення з наказом № 58 від 27.03.2009 року про скорочення чисельності копрового цеху. З цим наказом він ознайомився, але від підпису відмовився, про що був складений акт від 20.05.2009 року.

26.05.2009 року був зданий звіт № 38/114 від 26.05.2009 року про скорочення ОСОБА_2 позивача із запланованою датою звільнення 26.07.2009 року.

23.07.2009 року позивач був запрошений до відділу по роботі з персоналом для ознайомлення з вакансіями на підприємстві (5 штатних одиниць), від яких він відмовився.

24.07.2009 року йому, згідно поданої ним заяви була надана невикористана щорічна відпустка у кількості 34 календарних дні строком до 27.08.2009 року. Також йому було видано повідомлення про те, що дата звільнення перенесена. З 28.08.2009 року до 15.09.2009 року позивач не працював у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а також з 22 до 29.09.2009 року, та з 10 до 16.11 2009 року включно.

У зв'язку з виробничою необхідністю підприємством були введені додаткові штатні одиниці контролеру лому та відходів відділу технічного контролю. З метою збереження персоналу та працевлаштування вивільнюваних працівників копрового цеху - заступника начальника копрового цеху ОСОБА_3, старшого майстра цього ж цеху ОСОБА_4 та майстра виробничої ділянки ОСОБА_2, приймались усі можливі спроби зберегти працівників та були запропоновані їм вказані вакансії. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали згоду на перевід до відділу технічного контролю контролерами лома та відходів металу. 20.11.2009 року Меркулов від цієї вакансії відмовився.

З 01.12.2009 року в організації виробництва знову відбулися зміни.

Доводи позивача про те, що начебто була скорочена 1 штатна одиниця майстра виробничої ділянки копрового цеху, а не 5, не відповідають дійсності. Крім того, штатні одиниці не можуть бути переведені на роботу в будь-яке підприємство на будь-які посади. ТОВ «Ломпром-Донецьк» є самостійною юридичною особою, яка формує свою організаційну структуру та штатний розклад, та приймає на вакантні посади фізичних осіб за поданими заявами.

Щодо сплати заробітної плати за грудень 2009 року у розмірі 182,50 грн. та за січень 2010 року у розмірі 173,29 грн., всього 355,79 грн., компенсації за відпустку - 23,18 грн., вихідної допомоги - 318,26 грн., то ці вимоги вважають незаконними та задоволенню не підлягають, у зв’язку з тим, що вони були сплачені у повному обсязі.

Таким чином, звільнення позивача та виплата заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації за відпустку здійснені у відповідності до норм діючого законодавства, у зв’язку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, опитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що наказом 10 жовтня 1997 року позивач було прийнято на підприємство відповідача. Наказом № 177к від 09.12.2005 року його було призначено майстром виробничої ділянки копрового цеху.

Наказом № 10к від 20.01.2010 року позивача було звільнено за п. 1 ст.40 КЗпП України по скороченню чисельності (а.с.4-7, 8).

Як роз’яснює п. 19  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно п. 3 ст. 64 ГК України кожне підприємство, як суб’єкт господарювання,  має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати  чисельність робітників та штатний розклад.  

Так на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва, оскільки функції з переробки лому чорних металів (надалі - металолому) та підготовки металошихти  були передані ТОВ «Ломпром-Донецьк», для чого й був укладений договір про співробітництво № 4500004107 від 30.03.2009 року. Майно та частина промислової площадки копрового цеху були згідно інших договорів передані в оренду цьому ж підприємству.

Скориставшись наданим ст. 64 ГК правом відповідачем 27.03.2009 року був виданий наказ № 58 «Про скорочення чисельності структурних підрозділив заводу» та у зв’язку з оптимізацією організації управління підприємством, наказ № 233 від 10.11.2009 року «Про внесення змін в організаційну структуру та штатний розклад підприємства», таким чином зміни в організації виробництва призвели до скорочення чисельності та штату. Так, скорочено 225 штатних одиниць із 225 існуючих.

У зв'язку з виробничою необхідністю підприємством були введені додаткові штатні одиниці контролеру лому та відходів відділу технічного контролю. З метою збереження персоналу та працевлаштування вивільнюваних працівників копрового цеху - заступника начальника копрового цеху ОСОБА_3, старшого майстра цього ж цеху ОСОБА_4 та майстра виробничої ділянки ОСОБА_2, тобто відповідачем приймались усі можливі спроби зберегти працівників та були запропоновані вакансії, що введені додатково.

 Однак, 20.11.2009 року позивач від цієї вакансії відмовився. У той же день він був повторно ознайомлений із наказом від 27.03.2009 року, у підтвердження цієї обставини він поставив свій підпис (а.с. 86).

З 01.12.2009 року в організації виробництва знову відбулися зміни, оскільки договір з ТОВ «Ломпром-Донецьк» був розірваний та укладено договір № 4400002606 від 26.11.2009 року з ТОВ «Метспецпостач», за яким ТОВ «Метспецпостач» вже виконував всю роботу з закупівлі та переробки лому та відходів чорних металів та з поставки металошихти безпосередньо до печі в електросталеплавильному цеху ПрАТ «ДЕМЗ». Фактичні зміни у цьому процесі відображені у наказі № 269 від 23.12.2009 року «Про внесення змін до наказу № 58 від 27.03.2009 року», тобто факт скорочення чисельності та штату працівників копрового цеху підтверджений шляхом внесення змін до раніше виданого наказу, який і послужив підставою для звільнення позивача (а.с.76).

В свою чергу, як зазначено в ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

23.07.2009 року позивач був запрошений до відділу по роботі з персоналом для ознайомлення з вакансіями на підприємстві (5 штатних одиниць), від яких він відмовився (а.с.38, 46).

24.07.2009 року позивачу, згідно поданої ним заяви, була надана невикористана щорічна відпустка у кількості 34 календарних дні строком до 27.08.2009 року. Також йому було видано повідомлення про те, що дата звільнення перенесена. З 28.08.2009 року до 15.09.2009 року позивач не працював у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а також з 22 до 29.09.2009 року, та з 10 до 16.11 2009 року включно (а.с. 71).

19.01.2010 року позивач був запрошений до відділу по роботі з персоналом для чергової пропозиції вакантних посад на підприємстві. 19-20.01.2010 року позивач відмовився від запропонованих вакансій та ознайомився з наказом на звільнення. У цей же день йому був наданий повний розрахунок заробітної плати, компенсації за відпустку та вихідної допомоги, видана трудова книжка та копія наказу про звільнення (а.с.98).

Таким чином, позивачу неодноразово пропонувалися вакантні професії, від яких він відмовлявся, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, а саме: актами від 23.07.2009 року, від 20.11.2009 року, від 19-20.01.2010 року, його підписом на цих актах, а також  поясненнями опитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Щодо заявленої позивачем вимоги, про доплату заробітної плати за грудень 2009 року у розмірі 182,50 грн. та за січень 2010 року у розмірі 173,29 грн., всього 355,79 грн., компенсації за відпустку - 23,18 грн., вихідної допомоги - 318,26 грн., суд зазначає. Як вбачаться з наданих відповідачем документів, З 01.06.2008 року посадовий оклад позивача, як майстра виробничої ділянки складав 2800 грн. на місяць (згідно додатку № З до Постанови № 5 від 10.06.2008 року «Про введення нових тарифних ставок та посадових окладів» схема посадового окладу майстра основного цеху складала 2200-3000 грн.) з індексацією грошових доходів згідно з Постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 року, а з 01.12.2009 року - оклад складав 3000 грн. (згідно додатку № 3 до Постанови № 2 від 04.12.2009 року «Про введення нових тарифних ставок та посадових окладів» схема посадового окладу майстра основного цеху складала 2650-3300 грн), тобто оклад був підвищений на 200 грн. У позивача немає ніяких підстав вважати, що йому мав би бути призначений найвищий за схемою посадових окладів - 3300 грн. До того ж, виплати, що передбачені законодавством при звільнені працівників та компенсація за невикористану відпустку  були здійснені відповідачем без порушень в повному обсязі та своєчасно, відповідно до встановленої схеми посадового окладу позивача, що підтверджується наданою відповідачем довідкою з відповідними розрахунками (а.с.124-127), а також поясненнями свідка ОСОБА_9

В свою чергу, стосовно переважного право залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач був учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1(а.с.7).

Так, ч. 1 ст. 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага надається учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто перевага віддається рівню продуктивності праці та кваліфікації працівника

Позивач за кваліфікацією інженер-еколог та має рівень освіти за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища». Інші майстри виробничої ділянки, яких у штатному розкладі копрового цеху було 5, за кваліфікацією були інженерами-металургами, техніками-металургами. Що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями дипломів (а.с.73-75). Але їх посади також було скорочено. Зміни ж в організації праці призвели до тієї обставини, що підлеглих у позивача вже не було та й функції, згідно посадової інструкції наданої відповідачем, які має виконувати майстер виробничої ділянки копрового цеху, позивачем фактично не виконувалися, тобто поняття умов продуктивності праці і кваліфікації в цьому випадку є нерівними, а тому у відповідача і не було підстав, для застосування ч. 2 ст. 42 КЗпП України на яку посилається позивач. Крім того, при розгляді питання про право переваги залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, також повинно враховуватись і відношення працівника до трудової дисципліни. Так, від виконання будь-якої роботи, яка не входила до функціональних обов'язків згідно посадової інструкції, позивач відмовлявся, що підтверджено поясненнями у суді свідка ОСОБА_6

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення позивача на роботі, оскільки при його звільненні порушень вимог законодавства судом не встановлено, позивач був звільнений з посади з повним дотриманням вимог трудового законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.  

На підставі ст.ст. 232, 233 КЗпП України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    В позовній заяві ОСОБА_2 до ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати, компенсації за відпустку та вихідної допомоги – відмовити.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

  СУДДЯ: