АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 3850 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Чередниченко В.Є.
Категорія - 57 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Куценко Т.Р., Перцової В.А.
при секретарі - Ляпченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі УПСЗН) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що вона має малолітнього сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та знаходиться на обліку у відповідача, яким їй призначена з 01.01.2009 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Така допомога їй була призначена відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( далі Закон № 2334-ІІІ ) і виплачується відповідачем з 01.01.2009 року у розмірі 130 грн., а не у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, що передбачено ст. 15 Закону № 2334-ІІІ .
В перерахунку та виплаті допомоги у відповідності з вимогами ст. 15 Закону № 2334-ІІІ відповідач їй відмовив.
За таких обставин, позивачка просила суд: визнати неправомірними дії відповідача по призначенню, нарахуванню та виплаті їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009-2010 роки; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року у сумі 3843 грн. та зобов’язати відповідача нараховувати та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за жовтень-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року, відповідно до ст. 15 Закону № 2334-ІІІ від 22.03.2001 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років / а. с. 2-3 /.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачці допомога призначена та виплачується у відповідності з діючим законодавством.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.03.2010 року ОСОБА_1 відмовлено в її позовних вимогах в повному обсязі / а. с.21 /.
З такою постановою не погодилась позивачка ОСОБА_1 і звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та Конституції України / а. с. 24 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати з ухваленням нового рішення згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Відмовляючи позивачці в її позовних вимогах суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правильно визначив позивачці розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням змін внесених до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Однак, з такими висновками суду погодитися неможливо, так як вони не відповідають вимогам норм матеріального права.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має малолітнього сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 / а. с. 5 /, у зв’язку з чим вона перебуває на обліку у відповідача – УПСЗН Павлоградської міської ради Дніпропетровської області / а. с. 8,9,18 /.
Відповідачем з січня 2009 року позивачці призначена та виплачується щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції п. 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» ( далі Закон № 107-ІУ ), яка передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. / а. с. 8,9,18 /.
Однак, зазначена редакція ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» діяла лише до 31.12.2008 року, як було передбачено п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 107-ІУ.
З 1 січня 2009 року ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» діє в попередній редакції і передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» було передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Із заперечень відповідача на позов вбачається, що при визначенні розміру допомоги позивачці у 2009-2010 роках він, у відповідності до вказаних норм, керувався Порядком призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, що затверджений постановою Кабміну України від 27.12.2001 року № 1751 з послідуючими змінами та доповненнями / а. с. 16 /.
Апеляційний суд вважає, що таке визначення розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідає вимогам норм Конституції України.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, передбачені ст. 46 Конституції України, в тому числі соціальні виплати і допомоги, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивачки задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, визнавши неправомірними дії відповідача по призначенню, нарахуванню та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009-2010 роки та зобов’язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009-2010 роки у відповідності з вимогами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІ від 21.11.1992 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням сум, що були виплачені позивачці за вказаний період.
Щодо позовних вимог позивачки про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 3843 грн. за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року, то вони задоволенню не підлягають оскільки не ґрунтуються на законі, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
Так, з огляду на положення ст. ст. 21,105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними рішенням, дією або бездіяльністю. В свою чергу суд повинен визнати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення та стягнення конкретних сум.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,304-1 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області по призначенню,нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009-2010 роки.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009-2010 роки у відповідності з вимогами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІ від 21.11.1992 року у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням фактично сплачених ОСОБА_1 за цей період сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ: