22ц-2622 Головуючий у 1 інстанції Никифоряк Л.П.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 8 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області, посилаючись на те, що з 1990 по 2005 рік він працював на підприємствах вугільної промисловості у якості гірничого майстра, прохідника з повним робочим днем під землею. 19 листопада 1991 року при виконанні трудових обов язків з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав отруєння газом метаном. Під час праці у шкідливих умовах він отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба 2 стадії. Згідно висновку МСЕК від 11 червня 2002 року йому було вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності за професійним захворюванням у розмірі 25 %. При наступному огляді МСЕК 6 квітня 2005 року йому було встановлено ступень втрати працездатності 50% за сукупністю: 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою повторно та 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт вперше та встановлена третя група інвалідності. Після наступного переогляду висновком МСЕК від 5 квітня 2006 року йому було встановлено ступень втрати працездатності 60% за сукупністю: 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою повторно та 35% - у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт та підтверджена третя група інвалідності.
В результаті перенесених захворювань він відчуває моральні страждання, які виявляються у порушенні його звичайного образу життя, він відчуває постійний дискомфорт та неповноцінність, відчуває постійні фізичні болі у грудній клітині, у нього
2
порушені нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких необхідні додаткові зусилля. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 50 000 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 8 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 24000 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі - стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; вважає, що стягнута судом сума моральної шкоди є несправедливою і зовсім не відповідає характеру та обсягу його моральних страждань і визначена без врахування встановлення йому 60% втрати працездатності, а також положень Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», яким встановлений максимальний розмір моральної шкоди в залежності від мінімальної заробітної плати.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок МСЕК, яким позивачу встановлена стійка втрата працездатності, є підставою для відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; факт спричиення моральної шкоди повинен буди підтверджений висновком МСЕК; позивачем не надано доказів наявності моральних страждань; при ухваленні рішення судом не прийнято до уваги те, що позивач втратив професійну працездатність у професії, яка призвела до професійного захворювання, але він не втратив здатність вести звичний спосіб життя. Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки пояснення позивач були прийняті судом, а запереченням відповідача не була дана належна оцінка; судом дана невірна оцінка глибини фізичних та душевних страждань позивача. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити; проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки, просив її задовольнити; проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач що з 1990 по 2005 рік позивач працував на підприємствах вугільної промисловості у якості гірничого майстра, прохідника з повним робочим днем під землею. Під час праці у шкідливих умовах він отримав професійне захворювання - вібраційна хвороба 2 стадії. Згідно висновку МСЕК від 11 червня 2002 року йому була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності за професійним захворюванням у розмірі 25 %. При наступному огляді МСЕК від 6 квітня 2005 року йому було встановлено ступень втрати працездатності 50% за сукупністю: 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою повторно та 25%і - у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт вперше та встановлена третя група інвалідності. Після наступного переогляду висновком МСЕК від 5 квітня 2006 року йому було встановлено ступінь втрати працездатності 60% за
3.
сукупністю: 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою повторно та 35% - у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт та підтверджена третя група інвалідності.
Професійні захворювання, отримані позивачем, спричинили йому моральну шкоду, яка полягає у стражданнях у зв'язку із втратою здоров'я, постійному фізичному болю, у порушенні життєвих зв'язків, неможливості як раніше виконувати роботу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає; апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи під час роботи у шкідливих умовах праці позивач отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 11 червня 2002 року позивачу вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - вібраційна хвороба 2 стадії. Висновком МСЕК від 6 квітня 2005 року йому було встановлено ступінь втрати працездатності 50% за сукупністю: 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою повторно та 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт вперше та встановлена третя група інвалідності та при подальшому переосвідченні МСЕК від 5 квітня 2006 року йому було збільшено процент втрати професійної працездатності до 60% за сукупністю: 25% - у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою повторно та 35% - у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт та підтверджена третя група інвалідності.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 24000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням відповідачем щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із отриманими профзахворюваннями звичний уклад життя позивача значно не змінився, процент втрати професійної працездатності визначений не безстроково тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку із професійними захворюваннями, а також характер додаткових зусиль для організації життя, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 18 000 грн.
4
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 2002 та 2005 році, коли йому вперше висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності за різними захворюваннями.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки із рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини по справі, враховані всі надані позивачем докази і їм дана належна оцінка і суд дійшов обгрунтованого висновку про незадоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 8 листопада 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівка Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 18 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.