Справа № 22ц-3036/07 Головуючий у 1 інстанції Чекіна В.С.
Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007р. Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Барсукової О.І.
при секретарі Баклановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2007р., -
ВСТАНОВИВ:
ПозивачОСОБА_1. 12 грудня 2006р. звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що 35 років працював на вугільних підприємствах на підземних роботах, внаслідок чого отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз. Рішенням МСЕК від 14 липня 2004р. йому вперше за цим професійним захворюванням була встановлена втрата професійної працездатності - 25% безстроково. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 25000грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2007р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області стягнуто на користьОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 13000грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права,
2
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Суд не врахував, що ст.237-1 КЗпП України не виключає відповідальності роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законних прав працівника, в зв'язку з чим відповідачем по справі повинно бути підприємство, яке не забезпечило позивачу належні умови праці, і підстав для стягнення моральної шкоди з Фонду не має. Позивачем пропущено трьохмісячний строк для зверненням до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.
В апеляційній інстанції представник відповідача Пишняк Р.І. доводи апеляційної карги підтримав.
ПозивачОСОБА_1. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Пишняка Р.І., позивачаОСОБА_1., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час, починаючи з 1969р. до 03 листопада 2003р. працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах. Внаслідок несприятливих умов праці отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 07 червня 2004р. Рішенням МСЕК від 14 липня 2004р. йому вперше за цим професійним захворюванням була встановлена втрата професійної працездатності -25% безстроково, інвалідом він не визнаний.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами), який на час розгляду справи є діючим. Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, тому він має право на її відшкодування. Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли до прийняття Закону України „Про Державний бюджет України", тому на позивача він не розповсюджується. Відповідно до ст.22 Конституції України в разі прийняття нових законів або внесення змін до діючих не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
З такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно ст.13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Підставою для проведення потерпілому страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння).
3
З матеріалів справи встановлено, що факт професійного захворювання позивача був розслідуваний в червні 2004р., що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 07 червня 2006р. (а.с.8). Саме цей акт є підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Стійка втрата працездатності за встановленим професійним захворюванням позивачу вперше була встановлена також в 2004 році, що підтверджується висновком МСЕК від 14 липня 2004р. (а.с.13).
Тобто страховий випадок, який підпадає під дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" настав відносно позивача в 2004 році.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме, п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частиною 3 ст.28 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Проте п.22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цей Закон набув чинності з 01 січня 2007р., але в ньому передбачена зворотна силу закону, а саме, зазначено, що дія положень Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим зупинена незалежно від часу настання страхового випадку, тобто він розповсюджується і на страхові випадки, які сталися до 01 січня 2007р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що зупинення дії закону не дає підстав для його застосування.
Положення ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" на теперішній час такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), Конституційним Судом України не визнані.
За таких обставин ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову на підставі п.22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".
В зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.
4
Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, при зверненні до суду з позовною заявою позивач витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачував, вказані витрати з позовної заяви відповідно до ст.88 ЦПК України покладаються на позивача в сумі 1грн. 50коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".
Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена, при зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1грн. 50коп., вказані витрати відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають присудженню на користь відповідача з позивача в сумі 1 грн. 50коп.
Відповідно до п.4 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. „Про державне мито" позивачі - за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, від сплати судового збору звільнені.
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2007р. скасувати.
ОСОБА_1 відмовити в задоволені позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі по 1 гривні 50коп. на користь держави (на розрахунковий рахунок 31216259700004, одержувач - УДК у м.Донецьку, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686537) та на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.