АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про визнання права та зобов’язання виплатити заборгованість з пенсійних виплат,
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року,
встановила:
24.06.2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про визнання права та зобов’язання виплатити заборгованість з пенсійних виплат. Посилається на те, що він являється пенсіонером, інвалідом ІІ-ої групи та постраждалим І-ої категорії внаслідок аварії на ЧАЕС і знаходиться на обліку в Шаргородському управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими кількості мінімальних пенсій за віком, в тому числі по ІІ-ій групі – 8-ми мінімальних пенсій за віком. У відповідності до ст. 50 цього ж Закону особам, віднесеним до І-ої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, в тому числі інвалідам ІІ-ої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідачем йому не було виплачено зазначеної вище пенсії як інваліду – чорнобильцю в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія взагалі призначалась та не виплачувалась. На його неодноразові звернення до відповідача з цього питання, йому у виплаті належної пенсії було відмовлено та роз’яснено, що призначена йому мінімальна пенсія є законною. Що змусило позивача звернутися в суд з даним позовом.
Просив визнати за ним право на отримання пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно в розмірі 75% додаткової пенсії за збитки, завдані здоров’ю особам, які віднесені категорії 1 та по другій групі інвалідності - вісім мінімальних пенсій за віком; зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити йому різницю між фактично отриманою пенсією за період постановки його на облік у пенсійному фонді з 1 липня 2009 року і по даний час; зобов’язати відповідача виплачувати йому додаткову пенсію з дня звернення до суду відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією, яка йому належить у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розміру восьми мінімальних пенсій за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою додатковою пенсією та пенсією, яка йому належить у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області просить рішення суду від 15.07.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з’ясування та недоведеність всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що п озивач ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідними доказами у справі.
В червні 2009 року позивач звернувся до УПФ України в Шаргородському районі Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії, на законних підставах, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Листом начальника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № К-16 від 30.06.2009 року фактично у перерахунку пенсії позивачу відмовлено, оскільки, на його думку, пенсія йому призначена у відповідності із чинним законодавством.
Судом встановлено, з чим також погоджується і колегія суддів, дана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи – загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом другим преамбули цього Закону передбаченого, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону. Частиною 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Розділ 8 вище вказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року
Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій : за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсій за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзац 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що в разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії, із соціальної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Статею 50 Закону України” Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та в зв’язку з втратою годувальника зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.
Частини 1, 2 даної статті передбачають призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчудження в 1986 –1990 роках, в розмірі відшкодування фактичних збитків, які визначаються згідно законодавством, але в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3000 грн.
Частиною 3 ст. 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3208-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (ст.30-35 Закону).
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності – 8-ми мінімальних пенсій за віком положення зазначеної норми співпадають з приписами п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності, або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.10.1997 року № 572- із змінами та доповненнями. Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій.
Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч. 4 ст. 154 данного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів віднесених виключно до першої категорії, так у зв’язку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційною гарантією громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14. Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 року № 2017-Ш, згідно ст. 1, якщо прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 і діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1липня - 482 гривні, з 1 жовтня –508 гривень.
Крім того, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі до статті 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 65 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п.28 розділу 2 визначених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є не правомірною.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по відмову в задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність прийнятого судом рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15, 303, 304-1, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області відхилити.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: В.В.Сопрун
Т.О.Денишенко