Копія:
Справа № 2-2368/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Кудіна А.М.
з участю секретаря Якубович В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про захист права на соціальну підтримку, відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни",
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до соціальної категорії “дитина війни” і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, однак з 24.10.2008 р. до цього часу їй платили не 30% від мінімального розміру пенсії за віком, а лише 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Вважає, що недоотримання доплат до пенсії у вигляді державної соціальної підтримки за період з 24.10.2008 року по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 25.08.2010 р. та з 26.08.2010 р. є порушенням її права, тому звернулася до суду та просила зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Оїтирка нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік за період з 24.10.2008 р. по 31.12.2008 р. за 2009 рік за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р, за 2010 рік, з 01.01.2010 року по 25.08.2010 р. та з 26.08.2010 р. і довічно.
В судове засідання сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність. В зв’язку з чим справа розглядається відповідно до ст. ст. 169, 197 ЦПК України у відсутність сторін та фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу.
Позивач в своїй заяві позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачем надіслано письмове заперечення, в якому позов не визнав в повному обсязі та, заперечуючи проти даного позову, зазначив, що дійсно «діти війни» вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком. Проте дана норма не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів та джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії. Посилаючись на роз’яснення Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року, вважав, що оскільки механізм реалізації положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, дана норма є декларативною і вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише після внесення відповідних змін та доповнень до цього Закону. Здійснюючи позивачу відповідні виплати виходив з того, що фінансування виплат по Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Тому впевнений, що діяв виключно у межах своїх повноважень відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Постановою Кабінету Міністрів України №544 від 15.04.2003 року «Про підвищення розмірів трудових пенсій». За таких обставин просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.
Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту позивачки (а.с.4), а тому є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статус її як дитини війни підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні (а.с.10).
Позивачка отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Охтирка.
Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.
Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
З 24.10.2008 року по цей час позивачка отримувала підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не вносились зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Аналогічна ситуація склалась і в 2010 році.
За вказаних обставин, вимоги позивача про нарахування йому підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30%, а не 10% прожиткового мінімуму - є обґрунтованими.
Стосовно посилань відповідача на визначення розміру підвищення, яке встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.03р. №544, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать нормі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень ч. 4 ст.8 ЦПК України.
Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмову в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності самого поняття мінімальної пенсії за віком та законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком, з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ч. 9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Тому, з урахуванням зазначеного, при обчисленні підвищення до пенсії дітям війни необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому доводи Пенсійного фонду про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений вищезазначеною статтею, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління ПФУ за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Проаналізувавши доводи сторін, суд вважає, що право позивачки як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком було порушено відповідачем, оскільки управління Пенсійного Фонду неправомірно не нараховувало і не виплачувало підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Способи захисту цивільних справ визначені ст. 16 ЦК України, на підставі якої суд вважає необхідним зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці суму недонарахованого і недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за 2008 рік за період з 24.10.2008 р. по 31.12.2008 р. за 2009 рік за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р, за 2010 рік, починаючи з 01.01.2010 року по день винесення рішення з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на ІТЗ у розмірі 37 грн. та судовий збір у розмірі 8,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 06.11.2009 року, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про захист права на соціальну підтримку, відповідно до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" задовільнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка по невиплаті до пенсії державної соціальної підтримки дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2008 рік за період з 24.10.2008 р. по 31.12.2008 р. за 2009 рік за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р, за 2010 рік починаючи з 01.01.2010 року по день винесення рішення.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок державної соціальної підтримки ОСОБА_1, як особі зі статусом "діти війни" відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком від розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести дані виплати за 2008 рік за період з 24.10.2008 р. по 31.12.2008 р. за 2009 рік за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р, за 2010 рік, починаючи з 01.01.2010 року по день винесення рішення з урахуванням фактично проведених виплат.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка на користь ОСОБА_1 37 грн. за інформаційно-технічне забезпечення та 8 грн. 50 коп. судового збору, оплачених нею за розгляд цивільної справи в Охтирському міськрайонному суді Сумської області.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду А.М.Кудін
З оригіналом згідно: /підпис/