Справа №5/2-68/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді Божок С.К.
при секретарі - Грищенко К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вишгороді за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 , 3- ї особи : ОСОБА_3 позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, який знаходиться за адресоюАДРЕСА_1 Вишгородського району та визнання недійсним договору купівлі -продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_1 , урочище « Пасіка», посилаючись на те, що на початку червня 2002 р. громадянин ОСОБА_4. надав йому грошові кошти в сумі, еквівалентній 10 000 у.о. У забезпечення повернення цих коштів була домовленість про оформлення застави будинку . 14 червня 2002 р. при підписанні документів у нотаріальній конторі ним було встановлено, що підписується не договір застави, а договір купівлі-продажу і що стороною в справі є ОСОБА_5, а не ОСОБА_4. ОСОБА_4 його запевнив, що немає різниці на кого оформляється будинок, і що він не втратить права власності на даний будинок. Він не мав наміру відчужувати житловий будинок і земельну ділянку, оскільки мова велася лише про заставу. Крім того, грошові кошти ні за житловий будинок ні за земельну ділянку він не отримував. Вважає, що договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були укладені внаслідок помилки і на підставі ст. 56 ЦК України ( в редакції 1963 р.) мають бути визнані недійсними.
Позивач ОСОБА_6 15.03.2007 р. в судове засідання не з»явився ; про день час слухання справи повідомлений у встановленому порядку, що підтверджується розпискою останнього; причини неявки невідомі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 давав свої пояснення з приводу обставин позову, доводи позовної заяви підтримував та просив їх задовольнити, визнавши договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Вишгородського району та договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Вишгородського району недійсними на підставі ст. 56 ЦК України ( в редакції 1963 р. ) , як укладеними внаслідок помилки, наміру відчужувати житловий будинок та земельну ділянку він не мав, вважав, що укладає договір застави.
Представник позивача ОСОБА_1. в судовому засіданні доводи позивача підтримала та просила їх задовольнити, визнавши договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Вишгородського
2
району та договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Вишгородського району недійсними на підставі ст. 56 ЦК України ( в редакції 1963 р.), як укладеними внаслідок помилки.
Суд визнає неявку позивача ОСОБА_6 в судове засідання неповажною і, беручи до уваги, що останній неодноразово не з'являвся в судове засідання, розцінює неявку позивача як спробу затягування судового розгляду справи , та з урахуванням того, що в справі бере участь представник позивача ОСОБА_1., враховуючи думку учасників судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача на підставі наявник у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_5. в судове засіданні не з»явилася, про день , час слухання справи повідомлена у встановленому порядку, причини неявки суду невідомі.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5. давала пояснення за обставинами позовних вимог, позов не визнавала та показала, що 14.06.2002 р. між нею та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Вишгородського району та земельної ділянки, яка знаходиться за цією ж адресою . Перед підписанням договору купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки приватним нотаріусом ОСОБА_3 були роз»яснені правові наслідки даних договорів; договори були укладені у письмовій формі та нотаріально посвідчені. При підписанні договорів , позивач розумів, що він підписує саме договори купівлі-продажу, а не застави, оскільки договори він читав. Зі своєї сторони вона укладала саме договори купівлі-продажу, а не застави; ніяких зобов»язань ні перед укладанням договорів-купівлі продажу, ні після з позивачем не було і немає.
Представник відповідача ОСОБА_2. в судовому засіданні заперечував проти доводів позивача, посилаючись на те, що позивач добре розумів, які ним укладалися угоди, оскільки зміст угод та їх наслідки позивачу були роз»яснені нотаріусом , ним бралися відповідні довідки в БТІ , грошова оцінка земельної ділянки , рішення сільської ради на відчуження житлового будинку. Крім того, його дружина давала письмову згоду на відчуження житлового будинку . Тобто, позивач розумів, що укладається договір купівлі-продажу, підписав ці угоди. Позивач весь час жив спокійно і тільки після рішення суду від 25.02.2005 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та виселення , після звернення до виконання даного рішення, позивач звертається з позовом про визнання недійсними даних договорів. Даний житловий будинок та земельна ділянка відповідачем ОСОБА_5. були продані у 2004 р. ОСОБА_7, який і звернувся з вимогою про усунення перешкод та виселення. Вважає, що ніякої помилки при укладенні договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки з боку позивача не було; ніяких зобов»язань у відповідача з позивачем не було як до укладення договорів так і після їх укладення. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд визнає причину неявки відповідача неповажною, враховуючи, що у справі бере участь предстаник відповідача ОСОБА_2. , з урахуванням думки учасників судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, визнавши їх причину неявки неповажною, на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3. в судовому засіданні показала, що договори купівлі-продажу недобудованого житлового будинку та земельної ділянки відповідають вимогам закону, договорам купівлі - продажу відповідала воля сторін: продавця та покупця - один хотів продати, а інший купити недобудовий житловий будинок та земельну ділянку , нею були роз»яснені правові наслідки цих договорів, дружиною продавця була написана заява про те, що вона дає згоду на продаж будинку незакінченого будівництвом, придбаного ними в період шлюбу. До питання розрахунків за договорами купівлі-продажу вона не має відношення, сторони їй тільки підтвердили факт повного розрахунку за проданий житловий будинок та земельну ділянку.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши їх доводи доказами, суд
Встановив :
3
14.06.2002 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець купила жилий будинок з надвірними будівлями незакінчений будівництвом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
14.02.2002 р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0, 616 га, що знаходиться на землях Хотянівської сільської ради , АДРЕСА_1
Дана обставина підтверджується договорами купівлі-продажу, копії яких знаходяться в матеріалах справи та не заперечувалася сторонами.
06.08.2004 відповідач ОСОБА_5. продає даний житловий будинок ОСОБА_7, а 09.08.2004 укладає з ОСОБА_7. договір купівлі-продажу даної земельної ділянки.
Дана обставина підтверджується договорами купівлі-продажу, копії яких знаходяться в матеріалах справи та не заперечувалася і відповідачем.
Суд приходить до висновку про те, що правовідносини, що склалися , мають регулюватися нормами ст. 56 ЦК України ( в редакції 1963 р. ), оскільки договір купівлі-продажу є реальним договором та вважається укладеним з моменту укладення і не є триваючим, то на дані правовідносини не поширюються вимоги п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 р.
Договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідають вимогам закону .
Договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки складені у письмовій формі та є нотаріально посвідченими.
Договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідала воля продавця та покупця , яка була спрямована саме на бажання укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Те, що воля продавця ( позивача ) була спрямована саме на укладення договору купівлі-продажу житлового будинку підтверджується Рішенням виконавчого комітету Хотянівської сільської ради за № 18 за 2002 p., згідно якого виконавчий комітет сільської ради надав дозвіл ОСОБА_6 на продаж незавершеного будівництвом будинку , розташованого за адресою АДРЕСА_1 та заявою його дружини приватному нотаріусу ОСОБА_3. про те, що вона дає згоду на продаж ОСОБА_6 будинку незакінченого будівництвом , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ,придбаного ними в період зареєстровано шлюбу ; копії рішення виконкому та заяви знаходяться в матеріалах справи.
Договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки були спрямовані на настання правових наслідків, що були обумовлені цими договорами.
Правові наслідки, обумовлені цими договорами, були роз'яснені позивачу та усвідомлені ним.
Згідно ст. 1 Закону України « Про заставу « - застава це спосіб забезпечення зобов»язань.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ніяких зобов»язань як перед , так і після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки не було і не має.
Суд приходить до висновку про те, що сторони, укладаючи договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, мали на увазі саме ці договори.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідно до вищезазначеної статті позивач не надав доказів у підтвердження своїх вимог про те, що договір був укладений внаслідок помилки, що під договорами купівлі-продажу розумів інший договір, що між сторонами існували якісь зобов»язання.
4
Керуючись ст. ст. 3, 10,60, 209, 208, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 56 ЦК України ( в редакції 1963 p.), суд
Вирішив :
У задоволенні позову відмовити .
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вишгородський районний суд Київської області.