УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Чистякової Т.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
При секретарі: Жаркіх О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Малоріченське» до ОСОБА_2, третя особа - Алуштинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіки Крим, про визнання таким, що втратив право на користування житлом, стягнення заборгованості по оплаті за гуртожиток, зобов’язання зняти з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Державне підприємство «Малоріченське» (далі - ДП «Малоріченське») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Алуштинський міський відділ головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіки Крим, про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, стягнення заборгованості за користування гуртожитком, зобов'язання зняти з реєстрації. Уточнивши позовні вимоги, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом, стягнути заборгованість по оплаті за гуртожиток у розмірі 377,83 грн., та зобов’язати Алуштинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіки Крим зняти відповідача з реєстрації.
Вимоги мотивовані тим, що відповідно до наказу №83 від 02.10.1991 року радгоспу-заводу «Малоріченський» відповідач був прийнятий на посаду робочого тарного складу відділення № 2. За його проханням, з посиланням на стан здоров'я, з 1992 року він був переведений в будівельний цех на посаду робочого по охороні. Рішенням профспілкового комітету підприємства ОСОБА_2 було надано койко-місце у гуртожитку радгоспу в кімнаті АДРЕСА_1. 12.06.1991 року відповідач був зареєстрований за вказаною адресою. 17.09.1997 року за наказом №60 ОСОБА_2 був звільнений з роботи. На момент звільнення він в кімнаті №6 гуртожитку мешкав один, при виїзді ключ комендантові гуртожитку не передав, але повністю звільнив зайняте ним койко-місце. Перешкод в проживанні ОСОБА_2 ніхто не чинив. Відповідач не має членів сім'ї, які на час його звільненні зберігали б трудові відносини з підприємством і проживали б в цій кімнаті. Також відповідач не оплатив на 01.09.2008 року комунальні послуги за жиле приміщення у гуртожитку в розмірі 377,83 грн. Фактично з лютого 2007 рогу протягом понад шість місяців ОСОБА_2 не проживає та не оплачує койко-місце в гуртожитку. Гуртожиток по вул. Генеральській, б. 12-а в с. Малоріченське знаходиться на балансі державного підприємства «Малоріченське», яке йому було передано уповноваженим органом для оперативного користування. Місце в гуртожитку радгоспом-заводом було надано ОСОБА_2 у зв’язку з трудовими відносинами за строковим трудовим договором, який був розірваний за ініціативою відповідача.
_____________________________________________________________________________
Справа №22-ц-12726/10 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Хотянова В.В.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2009 року позов задоволено. ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування жилою площею - кімнатою АДРЕСА_1. Зобов’язано Алуштинський міський відділ Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим зняти з реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. З ОСОБА_2 стягнено на користь ДП «Малоріченське» заборгованість по оплаті за гуртожиток в розмірі 377 грн. 83 коп., судові витрати 294 грн. 43 коп., а всього 672 грн. 26 коп. На користь держави з ОСОБА_2 стягнено судовий збір в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що він є інвалідом і у зв’язку із цим не може бути виселений без надання іншого жилого приміщення. Крім того, вважає, що суд безпідставно дійшов висновку, що він добровільно виїхав з гуртожитку і перешкод у приживанні йому не чинять, оскільки санітарні умови в кімнаті не відповідають встановленим нормам і проживання у цій кімнаті неможливе, надати йому інше житло відмовляють. Апелянт також посилається на те, що заборгованість по оплаті виникла не з його вини, а з вини позивача, який на його звернення не надавав перерахунок за ненадані комунальні послуги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач більш ніж шість місяців без поважних причин не проживає за місцем реєстрації. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 02.10.1991року за наказом №83 радгоспу – заводу «Малоріченський» ОСОБА_2 був прийнятий на посаду робочого у відділення №2. У 1992році був переведений в будівельний цех на посаду робочого по охороні ( сторож). ( а.с.115-116)
Рішенням профспілкового комітету підприємства ОСОБА_2 було надано койко - місце у гуртожитку радгоспу в кімнаті АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 26.12.1975 року введено в експлуатацію гуртожиток на 119 місць в с. Малоріченське, яке побудоване радгоспом – заводом «Малоріченський» ( а.с.114)
Згідно довідки позивача, вказаний гуртожиток перебуває на балансі Державного підприємства «Малоріченське». Власником є Міністерство Аграрної політики України ( а.с.50)
Відповідно до статуту, Державне підприємство «Малоріченське» є правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства радгосп – заводу «Малоріченський» ( а.с.32 - 42)
12.06.1991року відповідач був зареєстрований в кімнаті АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою паспортного відділення Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим ( а.с.65)
17.09.1997року за наказом №60 ОСОБА_2 був звільнений з роботи з 18.08.1995року за п.5 ст.40 КЗпП України, оскільки не з’являвся на роботу протягом більш ніж чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.( а.с.126)
Згідно ч. 1,2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно роз’яснень, наданих в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.85року з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням з лютого 2007року.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач тривалий строк не проживає в спірній кімнаті гуртожитку.
Згідно акту від 08.09.2008року, затвердженого директором ДП «Малоріченське» відповідач не проживає за місцем реєстрації з квітня 2007року. ( а.с.7)
Згідно заяви ОСОБА_2 в прокуратуру м. Алушта від 30.07.2010 року, він не проживає в кімнаті гуртожитку приблизно з 1999року. Фактично він проживав в АДРЕСА_2, де йому надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку. В теперішній час вирішується питання про передачу йому вказаної ділянки у власність. ( а.с.211)
Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації також підтверджується його паспортом громадянина України, який він отримав у червні 2006року в Артемівському МВ УМВС України у Донецькій області ( а.с.172), хоча за спірною адресою він був зареєстрований за іншим паспортом, отриманим в 1986році і на час отримання нового паспорту в 2006році залишався зареєстрованим по спірній кімнаті. ( а.с.65)
Відповідач вказує, що не проживав в кімнаті, оскільки його декілька разів затоплювали сусіди, що мешкають вище поверхом, в зв’язку з чим в кімнаті відбулося замикання електропроводки, а потім електрику було зовсім відключено, кімната перебуває в антисанітарному стані.
У відповідності до вимог ст.10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Всупереч вказаних норм закону відповідач не підтвердив того, що у спірній кімнаті він не проживає з поважних причин. З 1999року він не пред’являв будь – яких вимог до осіб, які начебто затопили його кімнату в гуртожитку, не ініціював питання про проведення ремонту в кімнаті, не проводив ремонт кімнати самостійно. Також ним не надано доказів того, що кімната приведена в антисанітарний стан діями інших осіб, а не відсутністю догляду за кімнатою з його сторони в зв’язку з тривалою в ній відсутністю.
Заборгованість відповідача за займане ліжко - місце в гуртожитку підтверджується довідкою позивача і складає 377грн 83 коп. ( а.с.66)
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи прокурора, який вступив у справу в інтересах відповідача нс стадії апеляційного розгляду справи, відносно того, що ДП «Малоріченське» є неналежним позивачем, оскільки вони не засновані на законі.
Згідно роз’яснень, наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.85року з наступними змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення.
Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням руйнуванням жилих приміщень.
Згідно довідки позивача, вказаний гуртожиток перебуває на балансі Державного підприємства «Малоріченське» ( а.с.50), тому він є належним позивачем по справі.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта стосовно неналежного сповіщення про час та місце розгляду справи, оскільки судом був дотриманий порядок виклику до суду, передбачений ч.9 ст.74 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи.
За таких обставин судом у відповідності зі ст. 71, 72 України зроблено правильний висновок про задоволення позову.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Суд, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Любобратцева Н.І. Філатова Є.В. Чистякова Т.І.
три підписи
З оригіналом згідно. Суддя:
Ухвала набрала законної сили 31 серпня 2010року . Суддя:
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Вступна та резолютивна частини)
10 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Філатової Є.В.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Малоріченське» до ОСОБА_2, третя особа - Алуштинський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіки Крим, про визнання таким, що втратив право на користування житлом, стягнення заборгованості по оплаті за гуртожиток, зобов’язання зняти з реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2009 року,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 липня 2009 року
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
З повним текстом ухвали сторони можуть ознайомитись через п’ять днів.
Судді: Любобратцева Н.І. Філатова Є.В. Чистякова Т.І.
_____________________________________________________________________________
Справа №22-ц-12726/10 Головуючий в першій
інстанції, суддя – Хотянова В.В.
Доповідач, суддя – Чистякова Т.І.