Справа № 2-2324-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

4  червня   2010  року     Святошинський районний суд м. Києва

в складі:           головуючого  -   судді                 Кириленко Т.В.

                          при секретарі                               Слободі Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду в м. Києві  справу за   позовом ОСОБА_1  до  Управління пенсійного  фонду України в Святошинському районі м. Києва  про нарахування недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року  по теперішній час в розмірі  5534,10грн.  та  в майбутньому.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007р. за № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007   визнав такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік»,  якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак  відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України  не виконав судове рішення та не здійснив  нарахування та виплату йому  зазначеного підвищення до пенсії.

Також Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008р. за № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 визнав неконституційним  п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік…», яким  надбавки до пенсії дітям війни протягом 2008р.  були обмежені. Тому просить визнати відмову управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої  державної допомоги як дитині війни з 1.01.2006р. незаконною та зобов’язати нарахувати та виплатити йому вказану надбавку.

В судовому засіданні позивач   позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з’явився,  про день та час слухання справи повідомлений належним чином, просить слухати справу у відсутність його представника.  Згідно письмових заперечень  просить в позові відмовити, оскільки підвищення до пенсії дітям війни проводиться згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530, яка є чинною на даний час.    

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи,   вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач   ОСОБА_1, 1944р. народження, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004р. № 2195-1У, набрав чинності з 1.01.2006р.)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007рік» дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Законом України «Про державний бюджет на 2008рік» було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно даних змін дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з 1.01.2008р.  позивач  отримував підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульований шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».      

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р.  №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р., яким внесено зміни до ст. 5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати дітям війни надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі  положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007р. та від 22.05.2008р. зворотної дії в часі не мають, відтак на період з 1.01.2007р. до 9 липня 2007р. та з 1.01.2008р. до 22 травня 2008р. не поширюються.   Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити надбавку за ці періоди задоволенню не підлягають.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити вказану надбавку за 2006р., оскільки у 2006р. впровадження такого права здійснювалось поетапно, за результатами виконання бюджету в 1-му півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України від 19.01.2006р. «Про державний бюджет України на 2006рік.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 8 ЦПК  України у разі невідповідності  правового акта   закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує  акт законодавства, який має вищу юридичну силу. У зв’язку з цим при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню саме 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова  Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р.  № 530, на яку посилається відповідач в своїх запереченнях і яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.  

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління пенсійного фонду України  в Святошинському районі  м. Києва.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по теперішній час з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни у визначеній ним грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладені  такі зобов’язання.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов’язання відповідача в майбутньому нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії  з таких підстав.

            Право звернення до суду визначено ст. 3 ЦПК України, у відповідності до вимог якої до суду має право звернутися кожна особа  за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним і необґрунтованим.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки суду не представлено належних доказів надання вказаної допомоги саме адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, як того вимагає ст. 84 ЦПК України.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати,   сплачені ним при подачі позову до суду: судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 152 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 10, 15, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

 Позов задовольнити частково.

              Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва неправомірною.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період часу з  9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 4  червня 2010р. за винятком проведених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 171грн.

            В решті позову – відмовити.              

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви.

Суддя