Справа № 2-4075-1/09
2-1086-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010р. Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.
при секретарі Слободі Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дом СВІТ ХОУМ», 3-тя особа ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення недійсним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити формулювання причин звільнення, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 1650грн., посилаючись на те, що з 20.07.2005р. він працював на посаді менеджера у ТОВ «Торгово-промисловий дом Світ Хоум». 12.10.2009р. подав заяву про звільнення за власним бажанням, однак наказом від 22.10.2009р. був звільнений з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків, що не відповідає дійсності, оскільки протягом чотирьох років роботи у відповідача дисциплінарні чи громадські стягнення до нього не застосовувались.
Оскільки неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало його працевлаштуванню, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в порядку ст. 235 ч. 2 КЗпП України.
Також просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1650 грн., посилаючись на те, що незаконним звільненням йому спричинено моральних страждань.
Протягом розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просить визнати недійсним наказ № 53 від 22.10.2009р. про його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, змінити формулювання причин звільнення та вважати його звільненим за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з дати прийняття рішення по справі, зобов’язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 1650грн., посилаючись на те, що до нього в порушення ст. 147 КЗпП України та ст. 61 Конституції України за одне й те саме порушення двічі застосовано відповідальність, а саме: 22.10.2009р. за порушення вимог посадової інструкції менеджера з продажу йому наказом № 52-к оголошено догану, і цього ж дня наказом № 53 його було звільнено з посади.
Оскільки його звільнення не узгоджується з чинним законодавством, однак він не бажає продовжувати трудові відносини з позивачем, просить на підставі ч. 3 ст. 235 КЗпП України змінити формулювання причин, дату звільнення та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач був правильно звільнений, оскільки він систематично не виконував без поважних причин свої обов’язки та правила внутрішнього розпорядку, за що тричі на нього накладались дисциплінарні стягнення у вигляді доган, а саме: 16.09.2009р., 16.10.2009р., 22.10.2009р. У зв’язку з систематичним невиконанням своїх службових обов’язків та порушенням трудової дисципліни ОСОБА_1 22.10.2009р. був звільнений з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
3-тя особа в судове засідання не з’явилась, про день слухання справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому суд вважає можливим слухати справу у її відсутність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, наказом № 12 від 19.07.2005р. позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «Торгово-промисловий дом СВІТ ХОУМ» на посаду менеджера з продажу /ас 153, 158/.
Наказом № 32 від 1.12.2005р. переведений на посаду директора з продажу /ас 167/.
Наказом № 3 від 2.01.2009р. у зв’язку з затвердженням нового штатного розкладу позивача переведено на посаду старшого менеджера /ас 176/.
Як видно з наказу № 35 від 16.09.2009р. ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни – відсутність на робочому місця 11.09.2009р. без поважної причини /ас 186/.
Згідно наказу № 47 від 16.10.2009р. ОСОБА_1 винесено догану за відсутність на робочому місці 13.10.2009р. /ас 203/.
Наказом № 52/к від 22.10.2009р. ОСОБА_1 оголошено догану у зв’язку з порушенням вимог посадової інструкції /ас 210/.
Цього ж дня, 22.10.2009р. наказом № 53 позивач звільнений з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов’язків за п. 3 ст. 40 КЗпП України /ас 211/.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
Згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.
З тексту наказу № 53 від 22.10.2009р. про звільнення, винесеного в день оголошення догани, вбачається, що ОСОБА_1 звільнений у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов’язків, однак не зазначено, за який саме проступок застосовано дане дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Крім того, відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. Однак, згідно книги обліку робочого часу /ас 92/ ОСОБА_1 22.10.2009р. був відсутній на роботі, тому твердження у службовій записці від 22.10.2009р. про те, що ОСОБА_1 відмовився давати пояснення є безпідставним.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивач був звільнений за проступки на роботі, за які до нього уже були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган, що суперечить ст. 147 КЗпП України та ст. 61 Конституції України, а тому позов в частині визнання незаконним наказу № 53 від 22.10.2009р. про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України підлягає задоволенню.
Оскільки позивач 12.10.2009р. подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням /ас 201/ і дана заява відкликана ним не була, на роботу після написання вказаної заяви не виходив, тобто уже з 12.10.2009р. не мав наміру працювати у відповідача, вимогу про поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням не ставить, суд вважає, що позивача необхідно вважати звільненим за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з дати фактичного звільнення – 22.10.2009р.
Також суду не представлено доказів того, що неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню позивача, згідно свідоцтва та довідки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва позивач є фізичною особою-підприємцем та отримує стабільний прибуток /ас 115, 239/, а тому законних підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у суду немає.
Позов в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав доказів спричинення йому моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а тому позов задоволенню не підлягає суд вважає безпідставним, оскільки ст. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який позивачем пропущений не був.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40 п. 3, 147-149, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ № 53 від 22.10.2009р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Змінити формулювання причин звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненим з посади старшого менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дом СВІТ ХОУМ» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 22.10.2009р.
В решті позову – відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий дом СВІТ ХОУМ» на користь держави судовий збір в розмірі 8грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви.
Суддя