Справа № 11- 343 / 2010 Головуючий у і інстанції – Сидоренко З.С.
Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач – Збитковська Т.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Полюховича О.І.
Суддів - Збитковської Т.І, Коробова О.К.
За участю прокурора –Зуйкова О.Г.
Засудженого – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 на вирок Дубровицького районного суду від 23 квітня 2010 року та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову суду від 8 липня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Жадень Дубровицького району, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, відповідно до вимог ст.89 КК України, не судимий,-
засуджений за ч.3 ст.185 КК України поепізодно на три роки і п”ять місяців позбавлення волі; на чотири роки і шість місяців позбавлення волі та на п”ять років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворого покарання менш суворим остаточне покарання призначено – п”ять років позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і мешканець с.Рудня Дубровицького району Рівненської області, зареєстрований в с. Юца Предгорного району Ставропольського краю РФ, громадянин Росії, раніше не судимий, -
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням – іспитовим строком в два роки. Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов”язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області 600 грн.96 коп. судових витрат.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Постановою цього ж суду від 8 липня 2010 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок суду стосовно ОСОБА_2 визнано такою, що не підлягає розгляду.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_2 протягом серпня - листопада 2009 року одноособово та за змовою з ОСОБА_5 скоїв ряд таємних крадіжок чужого майна з проникненням в житло та інше приміщення за слідуючи обставин:
11 серпня 2009 року біля 3 год. ночі ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, проник в будинок гр. ОСОБА_2, що АДРЕСА_2 звідки таємно викрав музичний центр” Універсам”, вартістю 335 грн.12 коп.
23 серпня 2009 року в нічний час ОСОБА_2 щляхом проникнення в приміщення кафе” Юність”, що належить підприємству райспоживспілки „ Дубровицьке об”єднання підприємств громадського харчування” і знаходиться в м. Дубровиця на вул. Макарівська 5,таємно викрав спиртні напої та продукти харчування на загальну суму 1537 грн.86 коп.
27 серпня 2009 року близко 24 год. ОСОБА_2 з будинковолодіння гр. ОСОБА_4, розташованого на АДРЕСА_3 таємно викрав майно потерпілого- саморобний електрозварювальний апарат, вартістю 1000 грн.
2 жовтня 2009 року ОСОБА_2 за змовою з ОСОБА_5 проникли в приміщення санітарно-пропускного пункту СВК „ Перемога”, що в с. Людинь Дубровицького району Рівненської області, де таємно викрали електрокамін, вартістю 1843 грн.
1 листопада 2009 року близько 3 год. ночі ОСОБА_2 проник у вищевказане кафе „ Юність” Дубровицького об”єднання підприємств громадського харчування, звідки таємно викрав спиртні напої і продукти харчування, загальною вартістю 288 грн.05 коп.
На початку листопада 2009 року у вечірній час ОСОБА_2 шляхом проникнення в будинок гр. ОСОБА_8 що АДРЕСА_4 увійшов в гараж, де таємно викрав запчастини до автомобіля марки „ Камаз”, заподіявши власнику майнову шкоду на суму 7680 грн.
10листопада 2009 року біля 18 год. ОСОБА_2 повторно з гаража ОСОБА_8 викрав запчастини до транспортного засобу, загальною вартістю 9168 грн.
13 листопада 2009 року в нічний час ОСОБА_2, проникнувши в приміщення кафе” Юність” на вул. Макарівській 5 в м. Дубровиця, таємно викрав майно підприємства на суму 1411 грн.96 коп.
У поданій на вирок суду апеляції засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи вини у скоєному та правильності кваліфікації його дій, покликається на суворість призначеного покарання, яке, з врахуванням розкаяння та сприяння в розкритті злочину, просить пом”якшити. В доповненні до апеляції засуджений доводить, що суд призначив йому покарання за окремими епізодами злочинної діяльності в порушення вимог закону, а також безпідставно обрав покарання за сукупністю злочинів, із застосуванням положень ст.70 КК України та стягнув судові витрати на користь Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області, тому просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Прокурор у своїй апеляції просить скасувати постанову від 8 липня 2010 року про визнання його апеляції такою, що не підлягає розгляду, мотивуючи тим, що апеляція на вирок суду від 23 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_2 була подана в межах строку на апеляційне оскарження простим листом через відділення „ Укрпошта” м. Дубровиця, про що свідчить ксерокопія конверта, а тому твердження суду щодо пропуску прокурором такого строку є безпідставним.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримує доводи, викладені в апеляції та доповненні до неї, і просить пом”якшити покарання, відмовивши у задоволенні апеляції прокурора, думку прокурора про залишення вироку без зміни і задоволення апеляції на постанову суду від \8 липня 2010 року, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженого ОСОБА_2 слід задоволити частково, а в задоволенні апеляції прокурора - відмовити з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка, що не заперечується і в поданій засудженим апеляції.
Згідно ст.65 КК України, судом при постановленні вироку вірно враховано загальні засади призначення покарання - ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_2 та обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання.
Однак, призначаючи засудженому покарання, відповідно до санкції ст.185 КК України, суд першої інстанції допустився порушень вимог закону та роз”яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року „ Про практику призначення судами кримінального покарання”, про що правомірно наголошується в апеляції засудженого.
Як вбачається із змісту оскаржуваного вироку, ОСОБА_2 призначено покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, що охоплюється складом злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. з визначенням остаточного покарання за сукупністю злочинів, за правилами, передбаченими ст.70 КК України.
За роз”ясненнями, що містяться в п.20 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, правила призначення покарання за сукупністю злочинів / ст.70 КК України/ застосовуються лише у випадках самостійної кваліфікації вчиненого, як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів, що мають самостійні санкції.
За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті/ частини статті/ КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Враховуючи наведене, вирок суду підлягає зміні та приведенню його у відповідність до вимог закону.
Крім того, підлягає виключенню з вироку твердження суду щодо стягнення з засудженого на користь Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області 600 грн.96 коп. судових витрат, стягнутих за проведення дактилоскопічних експертиз у справі, оскільки зазначені експертизи проведені НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області, і фінансуються за рахунок держави.
Що ж стосується твердження прокурора в апеляції щодо незаконності постанови суду від 8 липня 2010 року і подачі ним апеляції на вирок суду відносно ОСОБА_2 в строк, передбачений законом на апеляційне оскарження вироку, то воно, на думку колегії суддів, є безпідставним.
За вимогами ч.3 ст.349 КПК України апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п”ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
З матеріалів справи слідує, що апеляція прокурора на вирок суду від 23 квітня 2010 року щодо ОСОБА_2 надійшла в суд лише 19 травня 2010 року, без відповідного клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, а тому суд першої інстанції вірно визнав апеляцію такою, що не підлягає розгляду.
Покликання прокурора в апеляції на зазначену постанову суду про те, що апеляція на вирок направлялася стосовно простим листом, про що свідчить ксерокопія конверта,колегія суддів вважає сумнівними, оскільки , відповідно до довідки, складеної секретарем Дубровицького районного суду Нечай В.Л, апеляція на оскаржуваний вирок нею була прийнята особисто від секретаря прокуратури Дубровицького району Рівненської області, яка розташована в одному приміщенні з судом, 19 травня 2010 року без поштового конверта.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дубровицького районного суду від 23 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_2- змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст.185 КК України на п”ять років позбавлення волі, виключивши з резолютивної частини вироку стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь Дубровицького РВ УМВС України в Рівненській області 600 грн. 96 коп. судових витрат.
Постанову Дубровицького районного суду в цій же справі від 8 липня 2010 року залишити без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ
.