Справа № 10 – 224 / 2010 Головуючий у і інстанції – Рогозін С.В.
Категорія: Запобіжний захід Доповідач – Збитковська Т.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого - судді Збитковської Т.І.
Суддів – Іващука В.Я, Гладкого С.В.
За участю прокурора – Іванціва М.Р.
Слідчого – Демчана А.В.
Обвинуваченої – ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали подання за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Рівненського міського суду від 16 серпня 2010 року.
Цією постановою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Орестів, мешканки АДРЕСА_1 громадянки України, одруженої, раніше не судимої,-
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, покликаючись на тяжкість вчиненого злочину, вважає, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, зможе перешкоджати встановленню істини по справі та уникати слідства і суду, тому просить скасувати постанову і направити матеріали подання на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію, обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника - ОСОБА_4 які вважають постанову законною і просять залишити її без змін, пояснення слідчого Демчана А.В, перевіривши матеріали подання та кримінальної справи № 70/47-10, наданої в розпорядження апеляційної інстанції, обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 як секретар Богдашівської сільської Ради Здолбунівського району Рівненської області, обвинувачується в одержанні 13 серпня 2010 року хабара в сумі 4000 доларів США. за сприяння у виділенні земельної ділянки для будівництва житлового будинку в межах АДРЕСА_2 тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.
У відповідності до вимог ст. 148 КПК України та роз”яснень, що містяться в п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25. 04. 2003 року / з послідуючими змінами/ „ Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”, взяття під варту обирається лише за наявності достатніх підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим його процесуальних обов”язків, що випливають із ч. 2 ст.148 КПК України, і його належної поведінки.
В поданні органу досудового слідства йдеться про тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_2 і те, що остання, перебуваючи на волі, зможе перешкоджати встановленню істини по справі та ухилятися від слідства та суду.
Однак, ні матеріали подання, ні матеріали кримінальної справи не містять жодних даних, які б стверджували про те, що ОСОБА_2 буде перешкоджати встановленню істини по справі чи ухилятися від слідства і суду, і що інші, менш суворі запобіжні заходи, можуть не забезпечити належного виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов”язків. Не навели таких даних прокурор і слідчий при розгляді апеляції в апеляційній інстанції.
Як видно із справи, ОСОБА_2 дійсно обвинувачується у скоєнні злочину, який законом віднесено до категорії тяжких злочинів, однак, має сім”ю, постійне місце проживання, виключно позитивно характеризується, визнала свою вину і дає детальні показання по суті пред”явленого обвинувачення, чим сприяє слідству, що знайшло своє підтвердження, як при розгляді подання, так і при апеляційному розгляді даної справи.
За таких даних суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 належним чином вмотивувавши своє рішення.
Підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365,366.382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Постанову Рівненського міського суду від 16 серпня 2010 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції , – без задоволення.
ГОЛОВУЮЧА
СУДДІ