2а-1/2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2007 року Оратівський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого: Драчук Т.О.
при секретарі Волинець О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Оратів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, с.Кожанка Оратівського району Вінницької області про визнання протиправною постанови державного виконавця Оратівського районного управління юстиції від 19 січня 2000 року про передачу житлового будинку ОСОБА_2, за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_3, представника відповідача начальника відділу державної виконавчої служби в Оратівському районі Смірнова П.А., -
ВСТАНОВИВ:
До Оратівського районного суду Вінницької області з позовною заявою до державної виконавчої служби в Оратівському районі звернувся ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця ВДВС Оратівського районного управління юстиції від 19 січня 2000 року, якою було передано ОСОБА_2 житловий будинок на його прізвище з погосподарськими прибудовами по АДРЕСА_1, вартість, якого становить 6000 грн. на задоволення цивільного позову за вироком судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 16 вересня 1998 року про стягнення з нього 20 тис.грн. у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та мотивував їх тим, що постановою державного виконавця від 19.01.2000 року було передано житловий будинок, який йому на момент передачі не належав, а лише заповідався згідно заповіту складеного ОСОБА_5, йому та його брату ОСОБА_6.
Постанова державного виконавця йому не вручалась, про акт передачі йому нічого не було відомо, так як він відбував покарання у Могилів-Подільській виправній колонії №114 і звільнився 02.06.2006 року. На даний час він не має можливості проживати у вказаному будинку і оформити спадщину.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позов та пояснення позивача та зазначив, що в порушення ст.62 Закону України „Про виконавче провадження" відділом державної виконавчої служби Оратівського районного управління юстиції при зверненні стягнення на майно боржника, зокрема житловий будинок, не було встановлено дійсного його власника, не оглянуті документи, які дають підстави вважати, що будинок належить саме позивачу. Крім того в відділі державної виконавчої служби в Оратівському районі знаходиться на виконанні виконавчий лист по вироку судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 16 вересня 1998 року про стягнення з позивача 20 тис.грн. у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2, де лише зазначено, що відшкодовано 50 грн. Могилів-Подільською ВК №114.
Представник третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 щодо позовних вимоги зазначила, що постанова державного виконавця від 19.01.2000 року підлягає до скасування, так як житловий будинок по АДРЕСА_1 заповідався спільно ОСОБА_6 і ОСОБА_1. Про постанову державного виконавця від 19.01.2000 року її довірителям нічого не відомо, копії постанови вони не
2
отримували.
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, так як постанову державного виконавця вважає законною. їй було передано у натурі майно боржника у відшкодування моральної шкоди по вироку судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 16 вересня 1998 року. Будинок ОСОБА_1 був оцінений в 6000 грн. Іншого майна чи грошових коштів від боржника вона не отримувала.
Представник відповідача начальник державної виконавчої служби в Оратівському районі Смірнов П.А., щодо задоволення позову заперечував з тих підстав, що відділ державної виконавчої служби в Оратівському районі не є відповідачем по справі, так як не є правонаступником відділу державної виконавчої служби Оратівського районного управління юстиції. Крім того зазначив, що 20.06.2006 року відкрито провадження за виконавчим листом № 1 - 48, виданого 25.02.1999 року Вінницьким обласним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 20000 грн. на користь ОСОБА_2 з відміткою про стягнення з боржника 50 грн. Могилів-Подільською ВК №114.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він виносив постанову від 19 січня 2000 року про передачу житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, вартість якого оцінюється в 6000 грн. ОСОБА_2, так як іншого майна у боржника не було, стягувачка погодилась залишити за собою житловий будинок, який виставлявся на торги.
Суд, вислухавши сторони, представників сторін та третіх осіб, представника відповідача, свідка вважає, що позов обгрунтований та підлягає до часткового задоволення. До такого висновку суд прийшов на підставі слідуючого.
За вироком судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 16 вересня 1998 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 солідарно стягнено 20 тис.грн. у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2
25.02.1999 року обласним судом було видано виконавчий лист про стягнення цієї суми та направлено до ВДВС Оратівського районного управління юстиції, який зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції 17.03.1999 року за №103.
На виконання вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження, і стягувачка ОСОБА_2, залишила за собою житловий будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, який був оцінений в 6000 грн., про що 19 січня 2000 року державним виконавцем було винесено відповідну постанову.
26.03.2001 року виконавчий лист повернуто до Вінницького обласного суду, в зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернене стягнення.
Однак в виконавчому листі не зроблено жодної відмітки про передачу житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 і про зменшення суми боргу на 6000 грн.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який виносив постанову від 19 січня 2000 року по передачі будинку, не зміг пояснити чому в виконавчому листі не зроблено відповідного запису.
20.06.2006 року державним виконавцем Фень Т.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1-48 виданого 25.02.1999 року Вінницьким обласним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн.
Згідно Закону України „Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла станом на 19 січня 2000 року, зокрема, ст.62 передбачався порядок звернення стягнення на будинок боржника.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення державний виконавець запитує відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт
3
шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту.
Реалізація належних боржникові будинку, квартири або іншого нерухомого майна проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.
Таким чином, при винесенні постанови про передачу житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 державним виконавцем не було дотримано вищевказаних вимог, належним чином не встановлено кому належить даний будинок та на підставі, яких документів.
Згідно довідки виконавчого комітету Кожанської сільської ради від 19.12.2006 року №136 власником житлового будинку по АДРЕСА_1 був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
23.03.1995 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зроблено заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, в тому числі цілий жилий будинок з погосподарськими будівлями, розташований в с.Кожанка Оратівського району Вінницької області він заповідає ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в рівних долях. Даний заповіт посвідчений секретарем Кожанської сільської Ради народних депутатів, що підтверджує, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5, і лише в порядку спадкування 1/2 цього будинку могла належати ОСОБА_1.
З 1998 року по 2006 рік в даному будинку був зареєстрований ОСОБА_1 08.06.2006 року після звільнення з місць позбавлення волі останній виписався з погосподарського номера свого батька.
Станом на 19.12.2006 року в погосподарському номері ОСОБА_5 ніхто не зареєстрований і не проживає. Погосподарський номер закрито 08.06.2006 року. В сільській раді знаходиться лише акт опису і арешту майна від 29 жовтня 1999 року, зокрема, житлового будинку по АДРЕСА_1.
Згідно довіки КП „Гайсинське МБТІ" від 17.10.2006 року № 67 станом на 17.10.2006 року за даними архіву Гайсинського МБТІ по Оратівському району за гр.ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстроване.
Як вбачається з показів представника відповідача начальника державної виконавчої служби в Оратівському районі Смірнова П.А. та наданих ним в судове засідання документів, виконавче провадження №103 від 19.01.2000 року, згідно акту №1 від 11.11.2005 року було знищено.
В судовому засіданні були оглянуті копії актів опису і арешту майна від 29 жовтня 1999 року, зокрема житлового будинку по АДРЕСА_1, які були надані Кожанською сільською радою та ОСОБА_2; копії постанови від 19 січня 2000 року державного виконавця ОСОБА_9 про передачу житлового будинку по АДРЕСА_1, надані ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які завірені відповідно печаткою відділу державної виконавчої служби Оратівського управління юстиції та державною виконавчою службою в Оратівському районі.
Представником відповідача в судовому засіданні не надано доказів того, що копія оскаржуваної постанови від 19.01.2000 року направлялась позивачеві по справі, а досліджені в судовому засіданні докази підтверджують, що позивач об'єктивно не знав і не міг знати про її існування, так як до 08.06.2006 року він був зареєстрований по погосподарському номеру по АДРЕСА_1, а згідно довідки Могилів-Подільської ВК №114 від 02.06.2006 року ОСОБА_1 був звідти звільнений 02.06.2006 року умовно-достроково на невідбутий строк.
Постанова державного виконавця від 19.01.2000 року в частині передачі житлового будинку по АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_1 ОСОБА_2 та оцінений в 6000 грн. з вищевикладених підстав є протиправною і підлягає скасуванню.
Заперечення начальника державної виконавчої служби в Оратівському районі Смірнова П.А., що служба не є належним відповідачем по справі спростовується слідуючим :
згідно ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" зазначено, що органами державної виконавчої служби є районні відділи відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Відповідно до цього закону
4
ч.1 ст. 4 державними виконавцями є зокрема і державні виконавці районного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.
Згідно ч.2,ч-3 ст.37 Закону України " Про виконавче провадження " про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
В частині передачі житлового будинку ОСОБА_7 по вул. Гагаріна з прилеглими до нього погосподарськими будівлями, який оцінений в 5000 грн., ОСОБА_2, постанова державного виконавця від 19.01.2000 року не оскаржувалась, докази по ній не досліджувались. Тому судом рішення щодо цієї частини постанови прийматись не може, а позов за даних обставин підлягає до часткового задоволення.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача в порядку ст.91 КАС України про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, так як ним та його представниками не надано документів, розрахунків, які підтверджують понесені витрати та їх суму.
Згідно ст.90 КАС України витрати пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, окрім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Крім того, ч.3 ст.94 КАС України передбачає, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 230 грн. за надану правову допомогу підлягають до часткового задоволення.
На підставі вищевикладеного, ст.162 КАС України, керуючись ст.ст 94,161-163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити частково. Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оратівського районного управління юстиції від 19 січня 2000 року в частині передачі ОСОБА_2 житлового будинку ОСОБА_1 з погосподарськими будівлями по АДРЕСА_1, вартість якого оцінена в 6000 грн. визнати протиправною та скасувати.
Стягнути з державної виконавчої служби в Оратівському районі на користь ОСОБА_1 115 грн. витрат за надання правової допомоги.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених законом, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.