Справа № 22ц-3188/10                                           Головуючий в 1 інстанції: Кратюк С.П.

Категорія 57                                                 Доповідач: Мудренко Л.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

13 вересня 2010 року                             місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Мудренко Л.І.,

суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.

при секретарі Понєдєльнику О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни, за апеляційною скаргою відповідача на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року,

    в с т а н о в и л а:

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року у розмірі встановленому ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, покликається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що              ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с.3) та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідачем нарахування підвищення до пенсії позивачу у вказаному розмірі не проводилося.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007 року, то вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному вказаною статтею, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року є обґрунтованими.  

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року є підставними.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530, на яку послався відповідач в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов’язав управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року у розмірі встановленому ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних у справі доказів, а висновки суду відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську Волинської області відхилити.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 24 квітня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: