Р І Ш Е Н Н Я                                            

                                  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010  року.                                                Справа № 2-373/10

            Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:  

            головуючого судді                   Шаповала Г.І.

            при секретарі                            Кудіній Н.І.

             з участю:

             позивача                                   ОСОБА_1

            відповідача                                ОСОБА_2  

            представника відповідача         ОСОБА_3

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання  дружини до досягнення дитиною віку трьох років,

                             У С Т А Н О В И В:

    Згідно позову, який надійшов до суду 02.12.2009 року, позивач  прохає  стягнути з відповідача на її користь та  утримання  аліменти у розмірі 1/6 частки заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму,  встановленого для працездатних осіб,  починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною – сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  віку трьох років, та судові витрати в виді оплати юридичної допомоги адвоката у розмірі 100 грн..

    В обґрунтування позову  зазначено, що шлюб між сторонами, який було укладено 26.10.2007 року, розірвано за рішенням суду в липні 2009 року. Розірвання шлюбу зареєстровано в РАЦС Вільногірського міського управління юстиції 04.11.2009 року. Від шлюбу сторони мають одну дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2., який проживає разом з позивачем. Відповідач мешкає окремо, і з нього за рішенням суду стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина у розмірі ? частини з усіх видів доходу відповідача. Позивач не працює, здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в зв’язку з чим позивач не має самостійного доходу, перебуває на обліку в центрі зайнятості, де їй  виплачується відповідна грошова допомога. Відповідно до ст. 84 СК України, позивач має право на аліменти на своє утримання від відповідача в зв’язку з проживанням разом з нею дитини до виповнення дитині трирічного віку.  Відповідач має постійне місце роботи – ТОВ «Вільногірське скло», де він працює вантажником та отримує щомісячно заробітну плату, розмір якої достатній для стягнення з відповідача аліментів на  утримання позивача. Будь-які причини, що унеможливлюють  або звільняють відповідача від обов’язку щодо сплати аліментів  на утримання позивача, на цей час відсутні. Стан здоров’я відповідача дозволяє стягувати з нього аліменти на утримання позивача. Дитина хронічними захворюваннями не страждає, у лікарів-спеціалістів на обліку у Вільногірській міській лікарні не перебуває. Оскільки відповідач працює, має постійне місце роботи, позивач вважає, що аліменти з нього слід стягнути на її утримання в частці від його доходу.

    В   судовому засіданні позивач  підтримала позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснила, що вона в даний час отримує  державну допомогу по догляду за дитиною у розмірі 130 грн. та має середньомісячний заробіток, близько 370 грн., виконуючи за усним договором  роботу продавця в магазині приватного підприємця ОСОБА_9, замінюючи в певних випадках продавців. Дитина власних доходів не має, хронічними  захворюваннями не страждає, але потребує додаткових витрат в зв’язку з перебуванням в дитячому закладі та тимчасовими захворюваннями. Відповідач за рішенням суду сплачує на утримання дитини аліменти  у розмірі ? частини свого заробітку. Вона сама має задовільний стан здоров’я, визнає, що відповідач отримує зарплату в  середньому, близько 900 грн. та навчається на платній основі. На даний час вона спільно з співмешканцем не проживає і допомоги не отримує від нього. З відповідачем у неї ведеться спір про поділ двокімнатної квартири, за яку вона поки що житлово-комунальні послуги не оплачує, але повинна це робити.

    Відповідач  та його представник в судовому засіданні  позовні вимоги не визнали в  повному обсязі. Додатково пояснили, що відповідач має задовільний стан здоров’я, працює в ТОВ «Вільногірське скло» вантажником, проте не має змоги надавати матеріальну допомогу колишній дружині до досягнення дитиною трирічного віку тому, що отримує заробітну плату, близько, 900 грн., інших доходів не має, заочно навчається в Дніпродзержинському  державному технічному університеті на платній основі, сплачуючи за рік навчання  по 1700 грн., сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини заробітку, визнають розмір доходів, який назвала та отримує  позивач. Стосовно мінімального розміру аліментів – 30 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то  такий розмір не передбачений законом. Згідно закону, відповідач може сплачувати допомогу тільки тоді, коли він має змогу надавати таку допомогу. ОСОБА_2 такої можливості за своїм матеріальним становищем не має. У випадку стягнення допомоги у розмірі 1/6 частини, йому залишиться всього близько 385 грн., що значно менше прожиткового мінімуму. Окрім того позивач отримує допомогу від свого співмешканця.

    Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.4) ОСОБА_2 та ОСОБА_5  уклали шлюб 26.10.2007 року, після реєстрації шлюбу обом присвоєне спільне прізвище – ОСОБА_2.

    Згідно копії свідоцтва про народження  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, його батьками зазначені сторони (а.с.3).

    Згідно довідки Вільногірського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 в період з травня по листопад 2009 року отримувала державну допомогу по безробіттю, щомісячно, в середньому, по 465.46 грн. (а.с.5).

    Згідно квитанції адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_1 27.11.2009 року сплатила адвокату 100 грн. за надання юридичної допомоги (а.с.6).

    Згідно довідки ТОВ «Вільногірське скло», ОСОБА_2 в період з червня по листопад 2009 року отримав зарплату на загальну суму 4360.43 грн., що складає, в середньому, 726.74 грн. на місяць (а.с.22).

    Згідно довідки ТОВ «Вільногірське скло», із зарплати ОСОБА_2 в період з травня по грудень 2009 року утримувалися аліменти, що склало загальну суму 1267.61 грн., і в середньому на місяць складає  158.45 грн. (а.с.23).

    Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, сторони розірвали шлюб 04.11.2009 року, про що зроблено актовий запис № 91 у відділі РАЦС Вільногірського МУЮ, Дніпропетровської області (а.с.25).

    Згідно довідки № 145 від 09.03.2010 року ОСОБА_1 має склад сім’ї: ОСОБА_4, 2007 р. народження, та ОСОБА_7, 1937 р. народження, всі зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.26).

    Згідно довідки Вільногірського міського центру зайнятості,  ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в грудні 2009 р. – 500 грн., в січні 2010 року – 435.48 грн. (а.с.27).

    Згідно договору № 167 від 18.04.2006 року, ОСОБА_2 на0432ається на платній основі в Дніпродзержинському державному технічному університеті (ДДТУ), заочно за освітньо-кваліфікаційним рівнем – бакалавр за спеціальністю –екологія та охорона навколишнього середовища, розмір плати за навчання 8500 грн., період навчання: з 01.09.2006 року по 30.06.2011 року. (а.с. 38).

    Згідно довідки № 741 від 30.03.2010 року ОСОБА_2 разом з батьком – ОСОБА_8, 1950 р. народження, зареєстрований за місцем проживання по АДРЕСА_2.

    Згідно  направлення ДДТУ до Дніпродзержинської філії Приватбанку та квитанції від 12.01.2010 року, ОСОБА_2 сплачено за навчання  на користь ДДТУ  850 грн.

    Згідно довідки № 553 від 30.03.2010 року, ОСОБА_2 є студентом-заочником  4-го курсу і має пільги, встановлені законом України «Про відпустки», навчається на контрактній основі.

    Згідно 6 квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_8 оплачуються отримані послуги за період з грудня 2009 року по травень 2010 року включно.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із факту невиконання  встановленого законом обов’язку  одним із подружжя щодо утримання другого, з яким проживає  дитина у віці до трьох років.

Суд  встановив наступні факти та  відповідні їм правовідносини.    

    Сторони розірвали шлюб, від якого мають спільну  дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,   яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, і на утримання якої з відповідача стягнуто за судовим рішенням аліменти у розмірі ? частини його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

    Позивач, відповідач та їх дитина  мають  задовільний стан здоров’я, хронічними захворюваннями ніхто не страждає.

    Дитина власних доходів не має, позивач має дохід в виді державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. та  заробіток за цивільними угодами до 370 грн. в місяць, всього на суму, близько 500 грн..

    Відповідач    працює, отримує заробітну плату –близько 900 грн. щомісячно, матеріальної допомоги на утримання  колишньої дружини не надає, навчається на платній основі – 1700 грн. щорічно, період навчання з 01.09.2006 р. по 30.06.2011 року, сплачує аліменти на користь позивача  на утримання спільної дитини у розмірі ? частини доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

    Згідно ч.ч.1,2,4,6 ст. 84 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина у віці до  трьох років,   незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, і в разі розірвання шлюбу.

    Визначаючи розмір аліментів, суд приймає до уваги, згідно ст. 10 та ч.1  ст. 182 СК України, стан здоров’я та матеріальне становище дитини,  позивача та відповідача.

    Суд приходить до висновку, що аліменти на утримання  позивача можливо стягнути з відповідача, але в меншому розмірі, ніж  прохає позивач, зважуючи на те, що  мінімальний їх розмір на утримання  колишньої дружини, з якою проживає дитина у віці до 3-х років,  законом не передбачений, що відповідач навчається на платній основі, та з нього стягнуто аліменти на користь позивача  на утримання спільної дитини.  Суд вважає  можливим установити розмір цих аліментів в 1/12 частину щомісячного  доходу відповідача.. В цьому випадку позивач буде мати загальний дохід з врахуванням аліментів на її утримання, близько 575 грн., та аліменти на утримання дитини – близько 225 грн., а відповідачу буде залишатися сума, близько, 600 грн. після відрахування аліментів на  утримання дитини та колишньої дружини. Суд враховує, що загальна сума обох видів аліментів не буде перевищувати 50 відсотків доходу відповідача. Інші заперечення відповідача  та його представника суд не приймає, оскільки вони не можуть бути застосовані до даних правовідносин. Зокрема, як встановлено в судовому засіданні, плату за  житлово-комунальні послуги мають сплачувати всі особи, які їх отримують, в даному випадку, обидві сторони, при цьому слід враховувати, що позивач  також сплачує, чи повинна сплачувати за ці послуги і за дитину, яка проживає з нею. Окрім того, сторони мають право на отримання житлових субсидій від держави. Щодо прожиткового мінімуму, то цей мінімум також слід застосовувати і до позивача, яка його також не отримує, і до дитини, що мешкає з позивачем. Загальний дохід позивача та дитини буде складати близько 800 грн., тобто по 400 грн. на одну особу, що  складає значно менший розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 888 грн., та для дітей у віці до 6 років – 771 грн. (згідно п.п.2, 4 ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»).

    Приймаючи до уваги пояснення позивача,  відповідача та його представника,  оцінивши в сукупності всі представлені та досліджені в судовому засіданні докази, керуючись законом, суд приходить до висновку про задоволення позову  частково, про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/12 частини доходу відповідача, та судових витрат у розмірі, який є пропорційний розміру задоволених позовних вимог, а саме – 33.33 грн. для відшкодування витрат з оплати юридичної допомоги адвоката, та в дохід держави України: -  судового збору в сумі 51.00 грн.,  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00 грн.

    На підставі  ст.ст.10, 84, 91 ч.2, 182 ч.1, СК  України, керуючись  ст.ст. 88, 209 ч. 3,  212-215,218, 222, 223, 294, 367 ч.1 п.1 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

    Позов  задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Вільногірська, Дніпропетровської області,  працюючого вантажником в ТОВ «Вільногірське скло», і/к № НОМЕР_1,  який мешкає по АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженки м. Краматорська,, Донецької області, і/к № НОМЕР_2, яка мешкає  по АДРЕСА_3, та зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_1, Дніпропетровської області,  аліменти на її утримання у розмірі 1/12 частки заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи  з  дати подачі позову, тобто, з 02 грудня 2009 року  по день досягнення – сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,   віку трьох років.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -33.33 грн. для відшкодування витрат з оплати юридичної допомоги адвоката, та  в дохід держави - судовий збір (державне мито) - 51.00 грн.,   витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи – 120 грн.

    Допустити негайне  виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Головуючий суддя                                           Шаповал Г.І.