Справа № 2-3898/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31 серпня 2010 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

при секретарі Конопльовій О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Патяки М.В.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Красноармійськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

           В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з 17.12.2007 р. по 24.03.2010 р. він працював на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля». 24.03.2010 р. наказом № 43-1/к від 24.03.2010 р. він був звільнений за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію. При звільненні відповідач в порушення ст.116 КЗпП України своєчасно не виплатив йому  заробітну плату та інші виплати, що належать до виплати при звільненні, та провів повний розрахунок тільки 30.04.2010 р. Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові  сум  у строки зазначені  у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Його середньоденна заробітна плата на час звільнення з підприємства становила 344,80 грн. З моменту звільнення (з 24.03.2010 р.) до часу проведення остаточного розрахунку (30.04.2010 р.) минуло 38 днів. Тому його середній заробіток за час затримки розрахунку складає: 38 днів х 344.80 грн. = 13102.40 грн.

          Несвоєчасним розрахунком при звільненні відповідач завдав йому моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях у зв’язку з порушенням його права. Внаслідок несвоєчасного розрахунку при звільненні він не мав змоги вчасно сплачувати поточні рахунки за комунальні послуги, повертати борги, сплачувати кредити, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  Розмір моральної шкоди він оцінює в сумі 13102.40 грн., виходячи з умисної вини відповідача, тяжкості душевних страждань.

          Просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені у сумі 13102.40 грн. та у відшкодування моральної шкоди 13102.40 грн.

          Позивач до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням справу розглянути без його участі.

          Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про часткове зменшення позовних вимог у зв’язку з отриманням довідки про середньоденну заробітну плату позивача. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у сумі 8827.02 грн. та у відшкодування моральної шкоди 8827.02 грн. Пояснив, що сума 8827.02 грн. розрахована таким чином: 38днів х 232.29грн.=  8827.02 грн.

          Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені має становити 6271.83 грн. із розрахунку: 27днів затримки х 232.29 грн. = 6271.83 грн., де 232.29 грн. – середньоденний заробіток позивача. З позивачем вони повністю розрахувалися 30.04.2010 року. В частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги не визнав, пояснивши, що вважає не доведеним факт заподіяння моральної шкоди позивачу.

           Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

           Судом встановлено, що позивач з 17.12.2007 року по 24.03.2010  року знаходився у трудових відносинах з відповідачем і був звільнений за власним бажанням (а.с.8-18).

           Згідно довідки відповідача, на день звільнення позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 6887.53 грн. та допомога по виходу на пенсію в сумі 13588.80 грн., а всього 20476.33 грн. Ця сума була виплачена 30.04.2010 р. (а.с. 43).

           Середньомісячна заробітна плата позивача складає 4529.60 грн., середньоденна заробітна плата позивача складає 232.29 грн. (а.с. 42).

  Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

            Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

  Відповідач в повному обсязі виплатив заборгованість з заробітної плати позивачу 30.04.2010р., тому за період з 24.03.2010 р. по 30.04.2010 р. позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6271.83 грн., виходячи із розрахунку 232.29 грн. х 27 робочих днів за період з 24.03.2010 р. по 30.04.2010 р.

  В той же час суд вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, тому в цій частині в позові слід відмовити.

  Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним   стягнути з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 62.72 грн. та витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., оскільки позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та положень ч.3 ст.81 ЦПК України звільнений від  вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.03.2010р. по 30.04.2010р. у розмірі 6271 (шість тисяч двісті сімдесят одна) грн. 83 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 62 грн. 72 коп. та на користь Управління державного казначейства у м. Донецьк витрати з інформаційно-технічного забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Суддя