Справа № 2- 436/2010 рік

                                                                        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 09  липня 2010  року  Комсомольський  районний суд м.  Херсона у складі:  

                                                    головуючого  судді: Майдан С.І.

                                                    при секретарі:  Шемшур Д.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  стягнення боргу, зустрічним позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним,      

                                                                              встановив:

  12.06.2009 року  ОСОБА_1 звернувся до суду  з  зазначеним позовом, посилаючись на те, що  24.11.2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір позики. Згідно умов договору він передав у власність  відповідачки 18600 грн., а відповідачка прийняла зазначені кошти  та зобов’язалась повернути їх  у строк до 25.12.2008 року, у разі  прострочення виконання зобов’язання за цим договором   виплатити пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, виплатити суму позики з врахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.  Оскільки відповідачка не  повернула йому  позику, просив стягнути з неї  на його користь   суму боргу з врахуванням  індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 20072,73грн. та 3% річних від простроченої суми  215, 56 грн. та пеню в сумі 26226 грн., а всього 46514,29 грн та судові витрати.

05.11.2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом   до ОСОБА_1, посилаючись на те, що  вона не отримувала зазначені у договорі позики кошти  та підписала  договір  позики під  впливом тяжких обставин, просила визнати  зазначений договір неукладеним.

             У судовому засіданні позивач та його представник  підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1    суму боргу з врахуванням  індексу інфляції за час прострочення  в сумі 20072,73 грн. , 3%  річних від простроченої суми за весь час прострочення (141 день на 15.05.2009 року), пеню у сумі 26266, а всього 46514,29 грн, а також  стягнути  судові витрати  у сумі 715.14 грн. Зустрічні позовні вимоги  не визнали, просили відмовити  у їх задоволенні за необґрунтованістю.

 Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги  не визнали, просили відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю. Пояснили, що 18600 грн. за договором позики ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримувала.   На момент  підписання  договору відповідач мала перед позивачем борг  від реалізації його продукції, оскільки він вимагав повернення боргу, то вона й підписала  договір позики під впливом тяжких для неї обставин.  Зустрічні позовні вимоги підтримали, з зазначених у позовній заяві підстав, просили  визнати договір позики неукладеним та стягнути з ОСОБА_1  судові витрати у сумі  306 грн.

 Заслухавши пояснення сторін  та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні   вимоги ОСОБА_2  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

 З договору  позики грошей від 24.11. 2008 року, укладеного між сторонами по справі та нотаріально посвідченого, вбачається, що  ОСОБА_1 передав у власність   ОСОБА_2 18600 грн., ОСОБА_2 прийняла зазначені кошти  та зобов’язалась повернути їх  у строк до 25.12.2008 року, у разі  прострочення виконання зобов’язання за цим договором виплатити ОСОБА_1 пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, виплатити суму позики з врахуванням офіційно встановленого індексу інфляції ( п.п.1 та 8 договору). Згідно  п.2  договору сума позики передана у приміщенні нотаріальної контори в день  його підписання. Факт одержання грошей підтверджується підписом позичальника на цьому договорі.

            На момент розгляду спору відповідачем, як позичальником, зобов’язання за дого-вором позики  не виконані. Зазначена обставина не спростовується відповідачем  ОСОБА_2

            Позивач ОСОБА_1 не заперечує, що він дійсно  поставляв товар ОСОБА_2, яка займалася реалізацією товару на центральному ринку,  вона   повертала йому кошти  після реалізації товару, на момент  укладення договору позики  будь яких боргів перед ним відповідачка не  мала. Договір позики був грошовим,  гроші були передані відпові-дачці у приміщенні нотаріальної контори, про що свідчить її підпис на договорі.

           З підстав, зазначених у  ст. 625, ч.1 ст. 1049 та ч.1 ст. 1050 ЦК України та відповідно до умов договору позики  у зв’язку з  неповерненням  суми позики та  не доведенням  відсутності  вини відповідача у виконанні зобов’язання  суд вважає необхідним покласти на ОСОБА_2 відповідальність, передбачену ч.2 ст.625  ЦК,  у вигляді сплати   суми боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення (до 15.05.2009 року 141 день)    у сумі 20032.20 грн. (18600 + 1432.20) та 3% річних  від простроченої суми  у розмірі 215,56 грн.

            Позовні вимоги щодо стягнення неустойки (пені) у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання на суму 26226 грн. (18600:100х 14) підлягають задоволенню з підстав, зазначених  ст.ст. 549, 550 ЦК України.

            Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат підлягають  частковому задоволенню на суму 714,73 грн. (464.74 + 250 )  пропорційно  до розміру задоволених позовних вимог.

           Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як у судовому засіданні ОСОБА_2 не доведено, що вона за договором позики  грошей не отримала.     Зазначені доводи спростовуються  п. п.1 та 2 оспорюваної угоди, з яких вбачається, що позикодавець отримала  суму позики в приміщенні нотаріальної контори та своїм підписом факт одержання грошей засвідчила.

           Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що  ОСОБА_2 не отримала гроші за договором позики, так як відповідно до ч.1 ст1051 ЦК України  рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші не були одержані позичальником,  так як договір позики мав бути укладений у письмовій формі. Інших належних доказів  безвалютності позики позивач не надала.  

           Обставин щодо укладення договору  позики під впливом  обману, насильства або під впливом тяжкої обставини  ОСОБА_2  у судовому засіданні не доведено.  Суд не вважає доказами підтвердження тяжких  обставин у ОСОБА_2 надані нею документи: договір іпотеки від 22.01.2008 року, оскільки  вона не є стороною цього договору і обов’язків за цим договором у неї не виникає ; акт опису й арешту квартири від 07.07.2009 року, оскільки ця квартира не є майном відповідачки та акт складений після укладення договору позики, свідоцтва про наявність у неї онуків, 2003 року та 2008 року, свідоцтво про смерть чоловіка у 2004 році, оскільки вони не обґрунтовують зустрічні позовні вимоги.  

         Вимоги щодо відшкодування судових витрат не підлягають задоволенню у зв’язку з відмовою від позову.

        Керуючись ч.1 ст. 549, ч.1 ст. 550, ч.1 ст. 624, ч.2 ст.625, ч.1ст. 1049, ч.1 ст.1050, ст.1051 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК  України, суд -

                                                                вирішив:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  стягнення боргу  задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1  суму боргу з врахуванням  індексу інфляції за час прострочення в сумі 20032,20грн., 3% річних від простроченої суми  215, 56 грн., неустойку в сумі 26226 грн., а всього 46473,76 грн. та судові витрати 714,73 грн.

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня  проголошення рішення та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів.

         Суддя: