Судове рішення #10851726

                                                                                                          Справа № 2-407/2010  

                                            РІШЕННЯ

                              І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 08 липня 2010 року     Комсомольський районний суд м. Херсона у складі :                                                                                                                             головуючого судді: Майдан С.І.                                                                   при секретарі:  Шемшур Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Херсоні цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, приватний нотаріус Херсонського нотаріального округу Антонова Наталя Вікторівна  про визнання договору дарування недійсним,

                                             встановив:

  ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючи на те, що 15.04.1995 року між нею як власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та  ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної  частини будинку. ОСОБА_1 передала у власність  ОСОБА_3 спірну частину житлового будинку та отримала за це 8500 доларів США, про що написала  останній розписку. В нотаріальній конторі угоду не оформили у зв’язку з виїздом ОСОБА_3 за межі України за характером роботи. Між ними була домовленість про те, що  після повернення ОСОБА_3 дана угода буде оформлена нотаріально.  Використовуючи ту обставину, що позивач була в довіритель них стосунках з  ОСОБА_3,  за проханням якої у  2003 році видавала доручення на її сина ОСОБА_5 та  невістку ОСОБА_6 для переоформлення на  ОСОБА_3 права власності  на Ѕ частини будинку згідно вищезазначеної домовленості,  у грудні 2004 року ОСОБА_5 ввів в оману   ОСОБА_1, повідомивши їй, що ОСОБА_3 попросила оформити частину будинку на його жінку ОСОБА_6 13 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6  був оформлений договір дарування 1/2 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.  У 2009 році рішенням суду ОСОБА_3 відмовлено у визнанні угоди дарування  недійсною як особі, яка не була стороною оспорюваної угоди,  тому позивач повинна виплатити її отримані кошти за продаж частини будинку. Про спір з приводу права власності на  частину будинку між ОСОБА_6 та ОСОБА_3  позивачу стало відомо  у 2009 році,  тому вона просила поновити їй строк звернення до суду  за захистом інтересів. Просила визнати договір дарування від  13 грудня 2004 року, укладений між нею та ОСОБА_6, недійсним, оскільки угода була удаваною, так як  будь-яких підстав для  безоплатної передачі відповідачу  свого майна у  неї не було.  

 У судовому засіданні позивач  позовні вимоги підтримала, просила суд з підстав, зазначених у позовній заяві, визнати недійсним договір дарування 1/2   частини житлового будинку АДРЕСА_1, повернути сторони  в первісний стан.

             Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

В судовому засіданні  представники відповідача  позовні вимоги не  визнали, просили відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю та у зв’язку зі спливом  строку позовної давності. Пояснили, що позов не підлягає задоволенню, оскільки договір купівлі-продажу спірної частини ж/будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в письмовій та нотаріальній формі не укладався, а  договір дарування від 13.12.2004 року між сторонами був безоплатним та відповідає всім вимогам  щодо оформлення угоди.

 В судовому засіданні третя особа без самостійних вимог  ОСОБА_3 та її представник вважали позов таким, що підлягає задоволенню.  Пояснили, що весною 1995 року між ОСОБА_3  та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про купівлю - продаж   спірної  частини житлового будинку за 8500 доларів США, які ОСОБА_3 передала їй 15.04.1995 року.  У той же день  позивач написала ОСОБА_3  розписку про отримання грошей та передала правоустановчі документи на будинок звільнила його від своїх речей. ОСОБА_3 розмістила в придбаній частині будинку офіс свого підприємства. Нотаріально  посвідчений договір купівлі - продажу не оформили  у зв’язку з частими виїздами ОСОБА_3 за кордон, домовилися зробити це по її приїзду. З цього моменту ОСОБА_3 несла витрати  на утримання спірної частини будинку та сплату комунальних послуг.   Оскільки, ОСОБА_1 збиралася виїхати за кордон, а  ОСОБА_3 часто була відсутня в Україні,  остання попросила  позивачку  залишити довіреність,  якою уповноважити її сина ОСОБА_5 та її  невістку ОСОБА_6 розпорядитися від імені ОСОБА_1  спірною частиною будинку, що вона і зробила у 2003 році. Пізніше році їй стало відомо про те, що у 2004 році до позивача підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та повідомили, що  начеб то вона просила  нотаріально оформити угоду дарування частини будинку на ім’я ОСОБА_6  У підтвердження   раніше укладеної угоди купівлі - продажу ОСОБА_1 переоформила спірну частину  будинку на ОСОБА_6 договором дарування. Будь-яких підстав безоплатно  передати ОСОБА_6 частину будинку у позивача не було.

             Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Антонова Н.В. в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про слухання справи у її відсутність, зазначивши, що вимоги законодавства при укладенні оспорюваної угоди нею  дотримані.  

            Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної № 2-4741/08 та  інвентарної справ, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

              Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 ЦК України правочин є удаваним, якщо вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

             Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язаний передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

          Судом встановлено, що ОСОБА_6 стала  власником 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1  за договором дарування від 13.12.2004 року, укладеним між нею та ОСОБА_1,  посвідченим приватним нотаріусом Антоновою Н.В. На момент вчинення угоди ОСОБА_13 ніяких особливих відносин ( дружби, родинних зв’язків, особливої прихильності), в результаті яких би вона безоплатно розпорядилася часткою ж/будинку, між нею та обдарованою ОСОБА_6 не було. 15.04.1995 року  між нею та ОСОБА_3 був укладений письмовий про купівлю - продаж частини будинку, засвідчений розпискою про отримання грошей.  На прохання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які є невісткою та сином ОСОБА_3,  ОСОБА_14 оформила  угоду договором  дарування.  Розписку про отримання 8500 доларів США від ОСОБА_3 за продаж будинку вона писала двічі, перший раз 15.04.1995 році після отримання грошей,  другий раз   на прохання позивачки 30.07.2008 року у зв’язку з втратою першої розписки.  З 1995року ОСОБА_3  розмістила у придбаному приміщенні офіс свого підприємства – виробничого - торговельного підприємства «Оріон1», який знаходився там до 1999 року.  Зазначені факти  підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9,  які згідно їх трудових книжок на момент виникнення спірних правовідносин працювали у виробничо - торговельному підприємстві  «Оріон 1». З закордонного паспорту ОСОБА_3, статуту  вірменської філії «Французького  міжнародного громадського фонду», вбачається, що ОСОБА_3, як голова правління  зазначеної філії, значний термін  перебувала за межами України.

З матеріалів інвентарної справи (а.с.63) вбачається, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона   від 10.04.1975 року  ж/будинок АДРЕСА_1    реально поділений між колишніми його співвласниками.

 Таким чином, судом встановлено, що фактично оспорювана угода (договір дарування)  була укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), а саме угоду купівлі продажу спірної частини житлового будинку.

 Враховуючи, що  позивач пропустила трьохрічний строк  позовної давності для звернення до суду за захистом своїх інтересів з поважної причини, так як взнала про порушення своїх інтересів тільки у  2008 році, що підтверджується матеріалами цивільної справи  № 2-4741/08, суд вважає можливим поновити її зазначений строк.

За таких  обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання договору дарування  недійсним є  обґрунтованим  та відповідно до ч.1 ст. 235, ч.2 ст.717  ЦК України     підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1  передана  відповідачу не безоплатно, а  приховувала  інший правочин - договір купівлі-продажу спірної частини житлового будинку.

             Доводи представників відповідача та пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те що, договір дарування був безоплатний, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина спростовується поясненнями позивача, третьої особи ОСОБА_3,  показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9,  вищезазначеними матеріалами справи. Фактично самі представники  відповідачів   та їх свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 спростовують безоплатність договору дарування, вказуючи, що  договір дарування з відповідачкою був укладений з нею через те, що  відповідач та її чоловік витратили особисті  кошти  на ремонт спірної частини будинку та сплатили заборгованість позивача за комунальні послуги в цьому будинку.

              На  підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,57,60,212,213-215 ЦПК України, ч.5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 235 ч.1, 267, 717 ч.2  ЦК України,  суд -

                                                  вирішив:

                Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

 Визнати  недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 13.12.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений  приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Антоновою Н.В., повернути сторони  в первісний стан.

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня  проголошення рішення та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів.

Суддя:                                                            

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація