Справа № 2 – 1127

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    06 вересня 2010 року Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого –           судді   Бузовського В. В.

при секретарі –                      Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Перша одеська державна нотаріальна контора про витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення, скасування правовстановлюючих документів на ім’я ОСОБА_3, –

встановив:

    ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом та просив витребувати у ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_1, виселити з зазначеної квартири відповідачка та членів її сім’ї сестру ОСОБА_4, мати ОСОБА_6, та скасувати правовстановлюючі документи на ім’я ОСОБА_3

В обґрунтування вимог посилався на те, що рішенням суду з нього на користь Одесі, було стягнуто суму боргу в розмірі 26 176 грн 12 коп. Його представник ОСОБА_7, та Одесі, уклали мирову угоду відповідально до якої в рахунок боргу право власності на квартиру визнавалося за Одесі Далі Одесі, продає квартиру ОСОБА_8, який продає квартиру ОСОБА_3 Дізнавшись про такі обставини він оскаржив ухвалу про затвердження мирової угоди, яка була скасована судом апеляційної інстанції, та при новому розгляді зазначеного питання в затверджені мирової угоди було відмовлено. Ухвала про відмову в затвердженні мирової угоди набрала законної сили. Таким чином, оскільки він не був стороною договорів купівлі-продажу, вважає можливим пред’явити позов про витребування належного йому нерухомого майна від ОСОБА_3 Крім того, зазначив, що на даний час крім ОСОБА_3, в належній йому квартирі проживають члени її сім’ї сестра ОСОБА_4, та мати ОСОБА_9, які повинні бути виселені з належної йому квартири разом із ОСОБА_3

Відповідачка та представник відповідачів вимоги позову не визнали посилаючись на те, що ОСОБА_2, після придбання квартири в 1996 році ніяких дій по збереженню належного йому нерухомого майна не вчиняв, а тому втратив право на житлову площу та його право власності має бути припинено, також зазначили, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_8, та ОСОБА_3, не визнавався недійсним. Крім того, ОСОБА_3, є добросовісним набувачем а майно може бути витребувано тільки у особи яка неправомірно його придбала, вона зберігала майно, сплачувала комунальні послуги, робила ремонт.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що 27.06.1996 року ОСОБА_2, придбав у власність АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується договором купівлі – продажу посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою (а.с. 7). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25.06.2005 року з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_10, було стягнуто 26 176 грн 12 коп. Під час примусового виконання рішення, до надійшло подання Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції Одеської області про затвердження мирової угоди відповідно до якої ОСОБА_2, передає у власність ОСОБА_10, в рахунок погашення боргу, належну йому на праві власності квартиру. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.08.2004 року постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди відповідно до викладених умов. 01.12.2005 року ухвалою апеляційного суду Одеської області, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09.08.2004 року про затвердження мирової угоди скасовано, справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 31). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.03.2006 року, яка набрала законної сили, в задоволенні подання Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції Одеської області про затвердження мирової угоди відмовлено, ухвала набрала законної сили (а.с. 9). Ухвалу про затвердження мирової угоди за якою право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_10І, він зареєстрував в КП «ОМБТІ та РОН» 30.08.2004 року (а.с. 103). 29.09.2004 року Одесі, продав а ОСОБА_8, придбав АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності в КП «ОМБТІ та РОН» 01.10.2004 року(а.с. 104). 05.10.2004 року ОСОБА_8, продав а ОСОБА_11, придбала АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с. 158), який вона зареєструвала в КП «ОМБТІ та РОН» 25.10.2004 року (а.с. 160). Після реєстрації права власності ОСОБА_11, вселила та надала згоду на реєстрацію в АДРЕСА_1 членам своєї сім’ї – сестрі ОСОБА_4, матері ОСОБА_9,

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави (Глава 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави (Глава 83) застосовуються також до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В силу ст. 1213 ЦК України, набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 визначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК України.

Рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації на підставі ст. ст. 19, 27 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

 Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В силу ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1 від ОСОБА_3, та виселення членів її сім’ї сестри ОСОБА_4, та матері ОСОБА_9., з зазначеної квартири, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідачів, оскільки жодне заперечення не ґрунтується на законі. Що до витрат по збереженню майна добросовісним набувачем, суд також такі заперечення до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_3, з будь якими вимогами, з цього приводу, до суду не зверталася.

В силу ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, з іншої сторони присуджуються всі документально підтверджені судові витрати.

   На підставі ст. ст. 317, 321, 391, 388, 1213 ЦК України, ст. ст. 19, 27 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 212-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Перша одеська державна нотаріальна контора про витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення, скасування правовстановлюючих документів на ім’я ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 передавши квартиру та поновивши реєстрацію права власності  ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1  на підставі договору купівлі – продажу від 27 червня 1996 року зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» 16.08.1996 року за № 3076, стр 49, кн. 93 пр. р9-1687.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 81 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10–ти денний строк з дня його проголошення.

                                 Суддя: