У х в а л а

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого	Селівона О.Ф.,
суддів за участю прокурора	Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,  Сухарєва О.М.,

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

 

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2006 року

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, громадянина України, раніше судимого 8 червня 1992 року за ч.3 ст. 81 КК УРСР на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 8 червня 1995 року на підставі ст. 5 Указу Президента України “Про амністію” від 19 квітня 1995 року,

засуджено:

-    за ч. 3 ст. 153 КК України на дев'ять років позбавлення волі;

-    за ч. 2 ст. 156 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1. визначено остаточне покарання - дев'ять років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, будучи вітчимом малолітньої ОСОБА_2. - 1993 року народження, в стані алкогольного сп'яніння вчиняв розпусні дії щодо неї в період часу з 1998 року по 22 вересня 2004 року.

 Крім того, протягом цього ж періоду ОСОБА_1. задовольняв статеву пристрасть неприродним способом, використовуючи безпорадний стан потерпілої ОСОБА_2., а коли потерпіла відмовлялась виконувати його вимоги, застосовував щодо неї фізичне насильство.

           У касаційній скарзі ОСОБА_1. зазначає, що злочинів, за які він засуджений, не вчиняв, судові рішення щодо нього ґрунтуються на припущеннях, а тому він просить їх скасувати, а справу - закрити за відсутністю в діянні складу злочину.

         Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

            Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишатися без відповіді.   

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1. в апеляційному порядку  не дотримався усіх вимог і положень закону.

  Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду та доповненні до неї засуджений зазначав про свою непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним  обставинам справи, однобічність і неповноту судового слідства.

Зокрема, в апеляції йшлося про те, що суд безпідставно відмовив у допиті    свідків, які б могли підтвердити невинуватість ОСОБА_1., не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3. про відсутність у будинку, де  проживали засуджений, ОСОБА_4. та потерпіла ОСОБА_2. будь-яких порнографічних журналів, демонстрація яких ставилася засудженому в провину.

ОСОБА_1. також зазначав про те, що вирок суду ґрунтується на припущеннях, оскільки в його основу покладені нічим не підтверджені показання малолітньої ОСОБА_2., а всі інші докази, на які суд послався у вироку, є непрямими. На думку засудженого, постановивши обвинувальний вирок за наявності лише таких доказів, суд порушив кримінально-процесуальний закон.

В апеляції також наведені доводи, які, на думку засудженого, спростовують висновок суду про заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2.           

Крім того, засуджений вказував на порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону під час допиту свідків     ОСОБА_5. та ОСОБА_4. і зазначив в апеляції, в чому, на його думку, ці порушення полягають.   

 Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, наведені доводи апеляції залишилися поза його увагою.

 За таких обставин ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1. не можна вважати  обґрунтованою та законною, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.              

 Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.        

  Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

 

                                 у х в а л и л а:

 

          касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

 

 

                                      С у д д і:

 

 

           Селівон О.Ф.                 Кривенда О.В.                      Кузьменко О.Т.