У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого	Селівона О.Ф.,
суддів	Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора	Ковтун Н.Я.,

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2007 року.

 

         Цим вироком засуджено:

 

       ОСОБА_1,

                                     ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

                                     уродженця с. Чорноморське Запорізької області, 

                                     громадянина України, мешканця с. Дерезівка

                                     Запорізької області, згідно зі ст. 89 КК України

                                     не судимого,                                    

- за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за п.п. 4,6,12, ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення 

волі з конфіскацією майна.

                На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1. покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

 

                                     ОСОБА_2,

                                     ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,

                                     уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, 

                                     мешканця с. Дерезівка Запорізької області, не судимого,

 - за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за п.п. 4,6,12, ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення 

  волі з конфіскацією майна.

                На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2. покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

         За ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_1. та ОСОБА_2. виправдано за відсутністю в діянні складу злочину.

            Постановлено стягнути  з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. 310 гривень солідарно.

            Засуджених визнано винними у тому, що вони 20 листопада 2004 року приблизно о 10-й годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зустріли на околиці с. Дерезівка Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_4., який прямував до свого дачного будинку в садівницькому товаристві “Таврія”. З метою заволодіння майном ОСОБА_4. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. завдали йому декілька ударів по голові невстановленим металевим предметом, спричинивши потерпілому проникаючу черепно-мозкову травму з пошкодженням м'яких тканин волосяної частини голови і переломами кісток склепіння черепа, та декілька ударів руками по тулубу.

         В процесі розбою засуджені, за попередньою змовою між собою, з метою вбивства ОСОБА_4., протягом тривалого часу завдавали йому численні удари невстановленими металевими предметами, ножем, ногами і руками в голову, грудину, інші частини тіла, здавлювали потерпілому шию брючним ременем. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4. помер.

         Після цього засуджені заволоділи майном потерпілого на суму 310 гривень.    

           У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5. вказує на те, що злочинів, за які його засуджено, він не вчиняв, а вирок суду ґрунтується на припущеннях та первинних його показаннях, здобутих незаконним шляхом. Крім того, ОСОБА_5. зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам, які підтверджують його невинуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів.  Просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2. йдеться про застосування до нього недозволених методів досудового слідства, порушення його права на захист,  відсутність у справі будь-яких доказів його вини. Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_2.   просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який  просив залишити касаційні скарги засуджених без задоволення, а вирок щодо них - без зміни, обговоривши викладені у скаргах  доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Проте в даній справі вказані вимоги закону дотримані в повній мірі не були.

Так, ні органи досудового слідства ні суд не встановили причину суттєвих суперечностей, які містяться в показаннях ОСОБА_1. та ОСОБА_2. під час допиту їх як підозрюваних та обвинувачених, проте послалися на ці докази як такі, що підтверджують пред'явлене цим особам обвинувачення .

Так, ОСОБА_5. під час допиту його як підозрюваного 25 листопада 2004 року зазначав, що 20 листопада 2004 року вранці в районі дачних ділянок вони з ОСОБА_2. зустріли ОСОБА_4. Він ( ОСОБА_5.) попросив ОСОБА_4. позичити йому грошей, на що той відповів відмовою в образливій формі. Після цього ОСОБА_2. дістав з внутрішньої кишені куртки кухонну сокирку і вдарив нею ОСОБА_4. по голові. Потім вони з ОСОБА_2. збили потерпілого з ніг та стали обшукувати його кишені, знявши з нього одяг. Після того, як вони заволоділи речами потерпілого, ОСОБА_2. завдав ОСОБА_4. декілька ударів ножем у тулуб, а потім цим же ножем, на пропозицію ОСОБА_2., два удари потерпілому завдав і він. Крім того, ОСОБА_5. вказував, що перед тим, як завдавати удари потерпілому ножем, вони йому зв'язали руки та ноги. Після спричинення ОСОБА_4. ножових поранень вони знову почали його бити ногами, ОСОБА_2. - по голові, а ОСОБА_5. - по тулубу. Також ОСОБА_5. стверджував, що разом з ОСОБА_2. ввечері цього ж дня та вранці наступного дня ходили до дачного будинку ОСОБА_4., де ОСОБА_2. взяв речі потерпілого (т.1а.с. 172-177).

 Аналогічні показання ОСОБА_5. давав під час допиту його як обвинуваченого 6 грудня 2004 року, при відтворенні  обстановки і обставин події за його участю та на очній ставці з ОСОБА_2. (т.1, а.с. 181-185, 191-193).

Натомість, ОСОБА_2. під час допиту його як підозрюваного 27 листопада 2004 року  стверджував, що 20 листопада 2004 року вранці він запропонував ОСОБА_1. викрасти з дачних ділянок металеві вироби, для того, щоб здати їх на металолом, на що ОСОБА_5. погодився. Коли він (ОСОБА_2.) витягував із землі металеву трубу, підійшов ОСОБА_4.,  зробив йому зауваження і схопив за комір, намагаючись розвернути  його обличчям до себе. ОСОБА_2. повалив ОСОБА_4. на землю, проте той намагався його душити. Взявши металеву пластину, що лежала поруч на землі, ОСОБА_2. завдав нею ОСОБА_4. три удари в голову, а ОСОБА_5. почав бити потерпілого ногами по голові та тулубу. Крім того, ОСОБА_2. зазначав, що ОСОБА_5., схилившись над ОСОБА_4., завдавав йому удари ножем в обличчя, голову, тулуб, а він лише двічі цим же ножем ударив потерпілого в груди.  Також ОСОБА_2. повідомляв, що не знає, де знаходиться дачний будинок ОСОБА_4., і він там ніколи не був (т.1, а.с. 210-216).

 Аналогічні показання ОСОБА_2. давав під час допиту його як обвинуваченого 7 грудня 2004 року, при відтворенні  обстановки і обставин події за його участю та на очній ставці з ОСОБА_1.(т.1, а.с. 217-222, 229-231).

Як видно з цих показань, обвинувачені ОСОБА_5. та ОСОБА_2. по-різному описували подію та мотиви злочину, свою роль у вчиненому,  а тому  встановлення причини цих суперечностей могло вплинути на висновок органів досудового слідства та суду про доведеність винності ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні інкримінованих їм дій.      

Крім того, апеляційний суд, повертаючи 23 серпня 2006 року справу щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на додаткове розслідування, у своїй постанові, крім іншого, вказував на те, що органи досудового слідства не виконали вказівок, зазначених в ухвалі суду від 27 грудня 2005 року про повернення справи на додаткове розслідування, не встановили місце, де було вбито ОСОБА_4., не з'ясували мотиву вчинення злочину, що унеможливлює розгляд справи по суті (т.4, а.с.215-216).

Як видно з матеріалів справи, органи досудового слідства зазначених у постанові суду від 23 серпня 2006 року обставин не дослідили, жодних слідчих дій, крім допиту обвинувачених, які відмовились, від дачі показань, не виконали, а прокурор, незважаючи на це, направив справу знову до суду.

Суд, не дивлячись на те, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 368 КПК України  досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним коли не були досліджені  обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, постановив щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2.  обвинувальний вирок.

Крім того, на думку колегії суддів, органами досудового слідства та апеляційним судом було порушено право ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на захист, що відповідно до ст. 370 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування вироку.

Так, за нормами кримінально-процесуального закону реалізація права обвинуваченого (підсудного) на захист передбачає його можливість у будь-якій стадії кримінального процесу за участю захисника обирати на власний розсуд позицію свого захисту, в тому числі щодо підтримання чи зміни показань, які він давав під час досудового слідства та розгляду справи в суді, і ця позиція не може залежати від інтересів інших осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності у цій же справі, і яких захищає той же захисник. Тому ч. 3 ст. 61 КПК України передбачено, що одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Як видно з матеріалів справи, під час досудового слідства обвинувачені давали показання, які суттєво різняться між собою, щодо мотиву вчинення злочину, фактичних обставин справи, ролі кожного з них у вчиненому.

На підтвердження цього висновку, суд у вироку зазначив, що при проведенні очної ставки ОСОБА_5. та ОСОБА_2. намагалися перекласти більшу відповідальність за вчинене один на одного.

 За таких обставин одна і та ж особа не могла одночасно захищати і  ОСОБА_1. і ОСОБА_2.

Проте під час досудового слідства з 21 вересня 2006 року захисником обох обвинувачених був адвокат ОСОБА_5., а під час розгляду справи в суді з 10 травня 2007 року по 31 травня 2007 року - адвокат ОСОБА_6. (т.4, а.с 231; т.5, а.с. 154- 188). 

Отже, колегія суддів вважає, що постановлене в справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування, під час якого необхідно виконати вказівки, викладені в постанові апеляційного суду від 23 серпня 2006 року, встановити причину суперечностей в показаннях ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які вони давали під час досудового слідства, належним чином з'ясувати причину зміни цих показань, забезпечити право обвинувачених  на захист відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, провести необхідні слідчі дії для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.    

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

 

                                          у х в а л и л а:

   

         касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Запорізької області від 31 травня 2007 року  щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

 

 

                                               Судді: 

 

 

 

      Селівон О.Ф.                       Кривенда О.В.                  Кузьменко О.Т.