Справа № 2-2626/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

16 серпня 2010 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кафтанов В.В. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунки та виплату щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за 2008-2009 роки, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду в липні 2010 р. звернувся ОСОБА_1 із зазначеним вище позовом, який мотивував тим, що він з 01.01.2007 року перебуває на обліку в Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Ірпінської міської ради Київської області, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії та інвалідом ІІ групи. Згідно із ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак, така допомога йому виплачувалась у розмірі, встановленому Постановами Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 та від 26.07.1996 року № 836 - меншому ніж передбачено законом.

Просив визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Ірпінської міської ради Київської області щодо нарахування та виплати йому в заниженому розмірі грошової щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Зобов’язати Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Ірпінської міської ради Київської області усунути порушення і провести перерахунок та виплат йому, щорічну допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2008 та 2009 роки, а саме: за 2008 рік – 2544 грн., за 2009 рік – 3130 грн.

Стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на оплату ІТЗ.

Позивач в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду письмові заперечення на позов, в яких Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області просить розглянути справу без участі представника управління.

В письмових запереченнях на позов, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і через управління праці та соцзахисту населення отримує щорічну допомогу на оздоровлення, призначену відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ця пенсія нараховувалась згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.», постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, відповідно до якої встановлено розміри щорічної допомоги на оздоровлення 120 грн.

Також зазначив, що відповідно до ст. 71 розділу VІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. В 2009 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення проведена в сумі 120,00 грн.

Враховуючи те, що бюджетні призначення на виплату щорічної допомоги на оздоровлення не враховували їх виплату у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вважають, що у них відсутні підстави для виплати допомоги у розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, даною нормою передбачені способи захисту прав та інтересів судом.

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, де отримує щорічну допомогу на оздоровлення.

Судом також встановлено, що відповідач виплатив позивачу допомогу на оздоровлення: за 2008 р. (23.07.2010 р.) в розмірі 120,00 грн. та за 2009р. (27.10.2010 р.) в розмірі 120,00 грн.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач своїм листом від 15.02.2010 р. № 669-К (а.с. 6) відмовив у виплаті  такої допомоги.

Встановлені судом обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Спірні правовідносини регулюються ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІ групи наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Відповідно ч. 7 цієї статті розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.

З огляду на вказану вимогу закону суд дійшов висновку, що позивачу сплачувалась щорічна допомога на оздоровлення в 2008-2009 роках у розмірі меншому ніж встановлено законом.  

Доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 для визначення розміру допомоги на оздоровлення позивачу необґрунтовані, оскільки зазначеною постановою встановлено таку допомогу у меншому розмірі та в твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розмір допомоги на оздоровлення у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач всупереч вимог ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в 2008-2009 роках виплачував позивачу допомогу на оздоровлення не в повному розмірі, суд вважає такі дії відповідача незаконними та вважає, що з метою захисту прав позивача із відповідача на його користь має бути стягнуто різницю між виплаченою щорічної одноразовою допомоги на оздоровлення та розміром даної виплати, що має бути нарахована відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Позивача, як постраждалого від аварії на ЧАЕС, звільнено ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Оскільки суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, суд стягує із відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 120 грн.

Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В судове засідання сторони по справі не з’явилися, тому фіксування судового процесу не здійснювалося.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 48, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Ірпінської міської ради Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стягнути з Управління праці, соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Ірпінської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 5 674 (п’ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 120,00 грн.

Копію рішення направити сторонам для відома.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                           В.В. Кафтанов