справа № 2-38/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року                                 м.Острог

    Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Василевича О.В.

при секретарі          Івчук Є.О.

з участю представника позивача Дробота І.А.

                відповідача ОСОБА_2

   представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

до Острозького районного суду звернулося ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 930,13 доларів США, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 березня 2008 року ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору № 216620-СRED отримав строковий кредит у розмірі 6 000 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, який було відкрито йому ПАТ КБ «Приватбанк» згідно договору № 54267-CRED від 12.03.2007 р., зі строком повернення до 20 березня 2009р. та зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 24 % річних. В порушення умов кредитного договору в частині строку повернення кредиту та сплати відсотків за його користування відповідач належним чином не виконав зобов’язання та допустив виникнення заборгованості в розмірі 4 930, 13 доларів США, з яких заборгованість за кредитом – 3183,71 долари США, заборгованість по процентам – 1 481,93 долар США, штраф (фіксована частина) – 31,21 долар США, штраф (процентна складова) – 233,28 долари США.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та надав письмові заперечення проти позову, вказуючи на те, що кредитний договір був укладений всупереч його волевиявленню, у зв’язку з чим він звертався  в правоохоронні органи, та за результатами проведеної перевірки було порушено кримінальну справу, в якій він визнаний потерпілим. Зазначив, що ні платіжної, ні кредитної картки з Pin-кодом не отримував, як і не отримував кредитних коштів, а тому не зобов’язаний здійснювати погашення кредиту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві,   та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 930,13 доларів США по курсу НБУ на день прийняття судового рішення, посилаючись на обставини, викладені в позові, а також просить стягнути судові витрати, понесені при зверненні до суду, та додатково пояснив, що кредит відповідачу було видано шляхом зарахування кредитних коштів на відкритий для нього картковий рахунок, з наступною видачею таких коштів в готівковому порядку через касу банку, про що свідчить касовий чек з підписом відповідача, який засвідчує отримання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що у 2008 році працював у приватного підприємця ОСОБА_4, та в силу існуючих тоді трудових відносин був від нього матеріально залежний, та на його прохання погодився оформити на своє ім’я кредит. Підготовкою та збиранням документів для оформлення кредиту займався його роботодавець –       ОСОБА_4, який  24.03.2008 р. привів його разом з іншими працівниками до Приватбанку, де вони по черзі підписали якість документи. Особисто він пригадує, що точно підписував кредитний договір, водночас вказуючи, що не пригадує чи підписував договір про відкриття карткового рахунку. Після підписання наданих йому в банку документів - він поїхав, та будь-яких грошових коштів згідно підписаного ним кредитного договору він не отримував, як і не отримував кредитної чи платіжної картки. Пояснив, що погашення кредиту не здійснював, оскільки кредитних коштів він особисто не отримував та ними не користувався, як і не користувався платіжною чи кредитною карткою, оскільки таку не отримував. Крім того відповідач заперечив проти виконання підпису на чеку Приватбанк в графі «клієнт» в підтвердження отримання ним грошових коштів.  

Представник відповідача пояснив, що в провадженні слідчого відділу Рівненського МВ УМВС України знаходиться кримінальна справа, порушена по факту заволодіння та розтрати чужого майна вчиненого  в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_4 по даній кримінальній справі притягнуто як обвинуваченого. Вказував на те, що    ОСОБА_2 уклав кредитний договір всупереч своєї волі, не маючи дійсного наміру отримувати кредит. Докази, які підтверджують отримання ним кредиту відсутні.  

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника,  експерта, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами та оглянуті у судовому засіданні докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 12.03.2007 р. Приватбанк та ОСОБА_2 уклали договір № 54267_card про відкриття карткового рахунку і обслуговування платіжної картки «Мікрокредит» предметом якого є надання банком пакету послуг для ОСОБА_2 для чого останньому відкриває карткові рахунки та видає йому платіжну картку у валюті – долар США зі строком дії - 3 роки.

Згідно п.2.1 договору № 54267_card від 12.03.2007р. платіжна картка, видана на виконання  такого договору підлягала використанню відповідачем, зокрема, як засіб для отримання готівкових грошових коштів в касах банків, фінансових установах, через банкомати тощо.  

В матеріалах справи відсутні та судом не здобуто доказів в підтвердження емісії платіжної картки на ім’я ОСОБА_2, з наступним отриманням такої картки відповідачем.

Крім того, 24 березня 2008 року між тими ж сторонами укладено кредитний договір №216620-CRED, предметом якого є надання банком для ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 6 000 доларів США на споживчі потреби зі строком повернення 20.03.2009р. та щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у фіксованому розмірі, визначеному у додатку № 1 до кредитного договору.

З п.2.1.1 кредитного договору вбачається, що банк зобов’язувався надати ОСОБА_2  кредит шляхом перерахування кредитних коштів на його картковий рахунок.

Відповідно до заяви ОСОБА_2, останній підтвердив зарахування 24.03.2008 р. на картковий рахунок, який було відкрито йому Приватбанком згідно договору № 54267, кредитних коштів в сумі 6 000 доларів США, наданих згідно Кредитного договору № 216620-CRED від 24.03.2008р.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що достовірно не пригадує чи підписував таку заяву, проте не виключає можливості її підписання разом з іншими документами, наданими йому працівниками банку.

Згідно касового чеку № 102644  від 24.03.2008р. Приватбанком через термінал № 10102390 було видано готівкою 6 000 доларів. Водночас з такого чеку не вбачається призначення виданих коштів та прізвище особи, яка їх отримувала.

Відповідач заперечив підписання касового чеку.

Відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, на позивача покладено обов’язок довести факт надання для ОСОБА_2 кредитної чи платіжної картки та факт отримання ним кредитних коштів, а також покладено обов’язок надати докази, які достовірно це підтверджують.  

Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача по справі було призначено   почеркознавчу експертизу вищевказаного касового чеку.

Експертиза проведена у встановленому законом порядку і сумніву у достовірності та об’єктивності висновку експертизи немає.

Відповідно до висновку № 159 почеркознавчої експертизи від 12.04.2010 р. підпис в графі «клієнт» в чеку Приватбанк № 102644 від 24.03.2008р., виконаний, вірогідно ОСОБА_2. Як зазначив експерт у дослідницькій частині висновку – дати відповідь в категоричній формі не виявилось можливим через недостатню кількість виявлених співпадаючих ознак, необхідних для утворення індивідуальної сукупності.  

В судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердив наданий ним висновок та пояснив, що з огляду на те, що конструктивна складність підпису проста, а тому дати категоричний висновок про виконання підпису на чеку в графі «клієнт» саме ОСОБА_2 не представилось можливим.  

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність доказів поданих сторонами, а також їх достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк», заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором не надало достатніх доказів в підтвердження надання банком та отримання відповідачем кредиту в розмірі 6 000 доларів США, а тому позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

При цьому суд виходить з того, що наявність укладених між сторонами договорів, за відсутності достатніх та належних доказів, які достовірно підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів та можливість ними розпоряджатися, не є достатнім доказом наявності у відповідача зобов’язання з повернення кредиту, при відсутності доказів його отримання.

При відсутності будь-яких інших доказів, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не було здобуто достатніх доказів належного виконання позивачем обов’язку з надання відповідачу кредитних коштів, якими він міг користуватися.  

    Позивач не представив суду доказів, які в достатній мірі підтверджують обгрунтованість заявлених позовних вимог та спростовують заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні та судом не здобуто доказів в підтвердження надання відповідачу кредитної або платіжної картки для її використання відповідачем, зокрема при отриманні кредитних коштів готівкою в касі банку, банкоматі тощо.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача не виникло обов’язку з повернення кредиту за відсутності достовірних доказів отримання кредитних коштів та можливості ними розпоряджатися.

Беручи до уваги викладене та оцінюючи в сукупності докази по справі, суд вважає, що в позовних вимогах ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 відмовити.  

  Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного суду                     Василевич О.В.