Справа № 2- 912/10 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2010 року         Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

                    секретаря  Гундерук Н.В.,

                    з участю: позивача ОСОБА_1,

                    відповідача ОСОБА_2

                    представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Браїлівської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомого майна,

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначив, що в 1994 році відповідач ОСОБА_2 отримав у спадщину старий житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Так як будинок був непридатний для проживання, батько позивачки зніс даний будинок і переоформив землю у сільській раді на позивачку. Відповідно до п. 2 Додатку 2 рішення 35 сесії 5 скликання Браїлівської селищної ради від 12.05.2009 року, ОСОБА_1 було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1 площею 0,1500 га, із них під ріллею – 0,1164 га, під капітальною забудовою – 0,0070 га, під прибудинковою територією – 0,0266 га. 30.04.10р. позивачці було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №719200 площею 0,1500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 для житлового будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. З даним актом позивачка звернулася до БТІ про виготовлення технічного паспорту на вказаний будинок. 17.03.10р. БТІ видали технічний паспорт на батька ОСОБА_2, який 13.05.10р. відмовився від права власності, згідно з чим виявилось, що будинок побудовано позивачкою самовільно.

Житловий будинок із прибудовами відповідає своєму призначенню та відхилень і порушень державних будівельних норм не має. Це підтверджується технічним звітом, згідно якого стан конструкції житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в цілому задовільний. Згідно висновку органу державного пожежного нагляду №175 від 19.02.10р. та висновку Державної санітарної епідемічної експертизи №02-02/3112 від 10.06.10р. даний житловий будинок із господарськими спорудами може експлуатуватися за призначнням.

Позивачка не може оформити вказаний будинок на себе через те, що даним БТІ будинок рахується за її батьком (відповідачем), а відповідач не має можливості переоформити вказаний будинок на позивачку, та як не може оформити його на себе, через те, що земельна ділянка перебуває у власності позивачки.

Виходячи з вищевикладеного позивачка просить суд винести рішення, яким визнати за нею – ОСОБА_1, 1988 року народження, проживаючою АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 121,2 м кв., житловою площею 67,9 м кв. позначеною в технічному паспорті літ. «А» з прибудовою, огорожа «1».

В попередньому судовому засіданні позивачка позивні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала щодо його задоволення в попередньому судовому засіданн.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти задоволення позову в попередньому судовому засіданні не заперечували, про що надали суду відповідні заяви.

    Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки він визнаний представником відповідача, це визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

  Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, які визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.3 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди,  створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника  на  забудову  здійснюється  ним  за  умови додержання архітектурних,  будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил,  а  також  за  умови  використання  земельної ділянки за її цільовим призначенням.

За ч. 3, 4, 5 ст. 376 ЦК право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо  власник  (користувач)  земельної  ділянки  заперечує проти  визнання  права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила  (здійснює)  самочинне  будівництво  на  його  земельній ділянці,  або  якщо  це  порушує права інших осіб,  майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок. На  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи, що даний позов визнаний відповідачем ОСОБА_2 представником відповідача ОСОБА_3, приймаючи до уваги що визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд вважає, що права позивача як власника підлягають захисту в судовому порядку та вважає за необхідне задовольнити даний позов.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 27, 61, 130, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України , ч. 2 ст. 331, ч. 1, 3 ст. 375, ч. 3, 4, 5 ст. 376 ЦК України,   суд  

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 1988 року народження, проживаючою АДРЕСА_1 (ідент. код: НОМЕР_1) право власності на житловий будинок загальною площею 121,2 м кв., житловою площею 67,9 м кв. позначеною в технічному паспорті літ. "А" з прибудовою, огорожа "1".

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення тільки вступної та резолютивної частини, заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня повного виготовлення тексту рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

С У Д Д Я :                                                   (підпис)

З  оригіналом  вірно :

Суддя Жмеринського міськрайонного суду                     А.М.Заярний

Секретар: