Справа № 2-450/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Хоролець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи  ОСОБА_3 та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання права власності на домоволодіння, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, який проживав у житловому будинку АДРЕСА_1. Після його смерті відкрилася спадщина на належний ОСОБА_4 вказаний житловий будинок разом з надвірними будівлями – літньою кухнею, гаражем, чотирма сараями, погрібом вхідним, вбиральнею, колодязем та огорожею. Позивач вказує, що в цьому житловому будинку він проживає сам.

Зазначає, що спадкоємцями першої черги за законом на вказане спадкове майно є він, як син померлого та також його рідна сестра, а дочка померлого – ОСОБА_3, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

ОСОБА_1 вказує, що він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України як такий, що постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_3 спадщину не прийняла і на неї не претендує.

Посилається в позові на те, що він не може отримати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на спадкове належне померлому ОСОБА_4 домоволодіння, оскільки його батько ОСОБА_4 на земельній ділянці, де вже знаходився законно побудований вказаний житловий будинок з частиною інших надвірних будівель, побудував у 1980 році два сараї площею відповідно 18.2 та 17.7 кв.м, які ПП «Миргородське ПТІЕ «Інвентаризатор» в проектній документації (технічному паспорті від 26.03.2010 року) вказало як самочинно збудованими. Як наслідок, МПТІЕ «Інвентаризатор» не видає йому витяг з реєстру прав власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, в т.ч. і самочинно збудованими, хоча без подання його витягу не може бути видано свідоцтво про право власності на домоволодіння в порядку спадкування. Також вказує, що він не може в позасудовому порядку узаконити самочинне будівництво в позасудовому порядку, оскільки  два сараї були побудовані його батьком у 1980 році, тобто до 05.08.1992 року, при цьому заява про узаконення такого будівництва повинна бути подана забудовником, однак ОСОБА_4 помер.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на те, що будівництвом сараїв не порушено прав інших осіб, згідно технічного звіту-висновку домоволодіння та надвірні будівлі придатні до експлуатації, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просив суд визнати, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_4 йому належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 разом з надвірними будівлями – літнею кухнею, чотирма сараями, вхідним погрібом, гаражем, колодязем, вбиральнею та огорожею, а в порядку спадкування за законом, просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на увесь житловий будинок разом з надвірними будівлями, що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_4  

В судове засідання 02.09.2010 року позивач ОСОБА_1 не з’явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність та про підтримання заявлених позовних вимог в повному обсязі (а.с.38). Представник відповідача Білоцерківської сільської ради в судове засідання не з’явився, від цього відповідача надійшов лист про визнання позову в повному обсязі та про розгляд справи у відсутність їх представника (а.с.39).

Треті особи ОСОБА_3 та представник Інспекції ДАБК у Полтавській області в судове засідання не з’явились, ними подані заяви про розгляд справи в їх відсутність (а.с.29,33).  

               Суд вирішив за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

           Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України “у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.”

             Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи  ОСОБА_3 та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання права власності на домоволодіння підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

           Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

            Судом встановлено, що батько позивача по справі ОСОБА_1 (а.с.15) – ОСОБА_4, останнім постійним місцем проживання якого було с. Дзюбівщина Великобагачанського району Полтавської області помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.11).

            Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 16.10.2002 року, виданого виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району, житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 – Ѕ частина та ОСОБА_4  - Ѕ частина (а.с.18).

    Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.10.2002 року серія ВАВ №639647 вбачається, що після смерті 17.11.2000 року ОСОБА_6 належну їй Ѕ частину вищевказаного житлового будинку прийняв ОСОБА_4 (а.с.14). Таким чином, ОСОБА_4 став власником домоволодіння АДРЕСА_1, однак юридично не оформив право власності на вказане домоволодіння.

           За повідомленням виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №127 ОСОБА_4 на день смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_1 (а.с.17).      

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та аналізу наявних доказів по справі суд приходить до висновку, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 його син ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом  прийняв спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України - домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1.

            З технічного паспорта та характеристики будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 вбачається, що дане домоволодіння складається з житлового будинку – літ.А-1, літньої кухні – літ.Б,б, сараю – літ.В., сараю – літ.Г., погріба вхідного-літ.Д., гаража – літ.Є., сараю – літ.І., сараю – літ.З., вбиральня – літ.Ж., колодязя – літ.N-1, огорожі – літ.N-2 (а.с.6-8).

    Як вбачається з відмітки у вказаному Технічному паспорті та характеристики будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а.с.6), у даному домоволодінні МПТІ «Інвентаризатор» виявлені самовільно збудовані приміщення – сарай, позначений в характеристиці господарських будівель та споруд літерою «І» та сарай, позначений в характеристиці господарських будівель та споруд літерою «З». Про це мається відповідна відмітка органу реєстрації прав власності на нерухоме майно. Як вбачається з характеристики вказаних об’єктів нерухомості, сарай, позначений літ. «І» та сарай, позначений літ. «З» побудовані в 1980 році (а.с.8).

Наявність самочинно збудованих приміщень – двох сараїв підтверджується і актом поточних змін  від 26.03.2010 року (а.с.10).

    Відповідно до технічного звіту – висновку №308 від 26.03.2010 року, складеного ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» самочинно збудовані об’єкти нерухомості – сарай (позначений літ. «І») та сарай (позначений літ. «З») перебувають в задовільному технічному стані (а.с.9).    

    Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

    Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).     Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

           З повідомлення Великобагачанської державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 юридично спадщину ніхто не прийняв, претензії кредиторів відсутні, свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавались (а.с.28).

          Стаття 376 ЦК України визначає випадки та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

          Поряд з цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житловий будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинку садибного типу з господарськими спорудами і будівлями, які споруджені до 05.08.1992 року є висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації і документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об’єкти нерухомості.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 не може отримати в державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на спадкове домоволодіння, оскільки на земельній ділянці, де вже знаходився законно побудований вказаний житловий будинок з частиною інших надвірних будівель (а.с.16), його батько ОСОБА_4 при житті побудував у 1980 році два сараї площею відповідно 18.2 кв.м та 17.7 кв.м, що вважаються самочинним будівництвом, і, як наслідок, МПТІЕ «Інвентаризатор» не видає позивачу по справі витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (житловий будинок з господарськими спорудами), що знаходиться за вищевказаною адресою (а.с.19).  

    Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі  суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для визнання того, що станом на день смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) йому належав на праві власності житловий будинок (літ.А-1) АДРЕСА_1 разом з надвірними будівлями,  позначеними в характеристиці господарських будівель та споруд: літньої кухні – літ.Б,б, сараю – літ.В., сараю – літ.Г., погріба вхідного-літ.Д., гаража – літ.Є., самочинно збудованого сараю – літ.І., самочинно збудованого сараю – літ.З., вбиральня – літ.Ж., колодязя – літ.N-1, огорожі – літ.N-2, а в порядку спадкування за законом і для визнання права власності в цілому на вищевказане домоволодіння за спадкоємцем померлого, позивачем по справі ОСОБА_1.        

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи  ОСОБА_3 та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області про визнання права власності на домоволодіння в повному обсязі.      

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст.328,376,392,1216,1217,1218,1268 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,174,197,212-215 ЦПК України, суд,  -

в и р і ш и в:

Визнати, що на момент смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, останнім постійним місцем проживання якого було село Дзюбівщина Великобагачанського району Полтавської області йому належав на праві власності в цілому житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1,  позначений в характеристиці будинку, господарських будівель і споруд літерою «А-1» з надвірними будівлями, позначеними в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд: літньої кухні – літ.Б,б, сараю – літ.В., сараю – літ.Г., погріба вхідного-літ.Д., гаража – літ.Є., самочинно збудованого сараю – літ.І., самочинно збудованого сараю – літ.З., вбиральня – літ.Ж., колодязя – літ.N-1, огорожі – літ.N-2  

В порядку спадкування за законом, визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на житловий будинок, позначений в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд літерою «А-1» з надвірними будівлями, позначеними в характеристиці будинку, господарських будівель та споруд: літньої кухні – літ.Б,б, сараю – літ.В., сараю – літ.Г., погріба вхідного-літ.Д., гаража – літ.Є., сараю – літ.І., сараю – літ.З., вбиральня – літ.Ж., колодязя – літ.N-1, огорожі – літ.N-2, розташованого по АДРЕСА_1, що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя