ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 110/10

    В И Р О К

Іменем України

8 вересня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарях                                                     Загорулько О.С., Кирпиченко С.Л.

    за участю прокурорів                     Антонова С.В., Гринь О.В.,

                                   Мілаш М.С., Наливайка Є.О.,                                                       ОСОБА_3

    захисника                             ОСОБА_4

    представника цивільного позивача             ОСОБА_5

підсудного                             ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

    ОСОБА_6,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гадяч Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, вдівця, першого заступника голови правління бурової компанії «Букрос»,  не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212-1 КК України,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_6 у період часу з 1 січня 2006 року по 1 січня 2009 року, будучи службовою особою ВАТ БК «Букрос» (код за ЄДРПОУ 00143136, м. Полтава) відповідальною за ведення бухгалтерського та податкового обліків, своєчасне подання звітності, а також за своєчасність сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, в тому числі й страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, являючись розпорядником коштів підприємства, займаючи посади, пов’язані з організацією та фактичним здійсненням обов’язків із нарахування і сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: відповідно до наказу № 9-К від 9 лютого 1998 року з цієї дати був призначений і до 4 червня 2006 року постійно займав посаду голови правління, а з 5 червня 2006 року відповідно до наказу № 45 був призначений і по теперішній час постійно обіймає посаду першого заступника голови правління – фінансового директора ВАТ БК «Букрос».

Перебуваючи в займаній посаді та систематично порушуючи вимоги діючого законодавства, зокрема п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 18, ч. ч. 6, 12 ст. 20 Закону України від «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, за наявності заборгованості товариства з оплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, достовірно знаючи про те, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування являються першочерговим платежем і підприємство являється самостійним платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, зареєстрованим 6 березня 1991 року в управлінні Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, використовував кошти, які надходили на рахунки підприємства, на цілі, не пов’язані з виплатою заробітної плати і внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, чим умисно ухилився від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування – на суму 320906,41 грн., що за 2006-2008 роки в 1246 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів в значних розмірах розмірах.

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_6 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і показав, що всі суми платежів, ухилення від сплати яких йому інкримінується, як на  момент порушення кримінальної справи, так і на час пред’явлення йому обвинувачення в цьому, крім тих, строк на сплату яких ще не наступив, були сплачені. Ніякого ухилення від сплати обов’язкових платежів до управління Пенсійного фонду України ні підприємство, ні він, як один з його керівників, не допускав і це не мало місця. Всі суми, які підлягали до сплати вчасно нараховувались і дані про це направлялись до відповідних контролюючих органів, які час від часу, як на його думку, безпідставно ініціювали порушення справ в судах про невчасну сплату. Заперечуючи свою причетність до скоєння інкримінованого йому злочину, він вказав також і на те, що не являється його суб’єктом, оскільки не є тією особою, яка згідно посадової інструкції та службових обов’язків несе відповідальність за своєчасність та правильність нарахування і сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету.

Незважаючи на заперечення підсудним своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає його вину доведеною, виходячи з наступного.

Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що вона працює на посаді першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави. ВАТ БК «Букрос» постійно є найбільшим боржником по сплаті страхових внесків. З метою погашення товариством боргу по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України управлінням Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави в 2006-2008 роках до ВАТ БК «Букрос» систематично направлялись вимоги про сплату боргів. Щомісячно в 2006-2008 роках у Полтавському міськвиконкомі проводилися засідання Тимчасової комісії з питань погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та платежів до Пенсійного  фонду України, на які регулярно запрошувався і на яких був присутнім  перший заступник голови правління ВАТ БК «Букрос» ОСОБА_6, який знав про факти несплати платежів до пенсійного фонду та який не вживав належних заходів до цього. Вона підтвердила факт несплати до пенсійного фонду  інкримінованої підсудному суми ухилення.

Факт наявності заборгованості перед пенсійним фондом та ухилення від сплати платежів до нього підтвердила в суді свідок ОСОБА_8, головний бухгалтер ВАТ БК «Букрос», яка зазначила, що розпорядником коштів в товаристві були голова правління та фінансовий директор, яким являється підсудний.

Свідок ОСОБА_9, провідний спеціаліст відділу контролю за надходженням та використанням коштів управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (том 12 а. с. 53-54),  показала, що вона разом  з ОСОБА_10, провідним спеціалістом відділу контролю за надходженням та використанням коштів, проводила позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та а сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування інших та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 1 квітня 2007 до 31 грудня 2008 року в ВАТ БК «Букрос». В ході перевірки було виявлено заборгованість перед пенсійним фондом, про яку вони зазначили в акті перевірки.

Свідок ОСОБА_11, голова правління ВАТ БК «Букрос», в суді підтвердив наявність заборгованості перед пенсійним фондом на час порушення кримінальної справи, але категорично заперечив факт ухилення від сплати обов’язкових платежів, зазначивши, що суми, які підлягали до сплати своєчасно нараховувались та подавались до контролюючих органів, але затримка по перерахуванню обчислених сум обов’язкових платежів була викликана об’єктивними причинами. Ні він, ні ОСОБА_6, перший заступник голови правління ВАТ БК «Букрос»,  умисно не ухилялися від сплати податків і обов’язкових платежів, про що свідчить як факт їх обчислення у відповідних розмірах, так і сплати за наявності першої можливості, а також відсутність заборгованості перед пенсійним фондом на час притягнення підсудного до кримінальної відповідальності.

Представник цивільного позивача ОСОБА_5 в суді підтвердила факт наявності заборгованості ВАТ БК «Букрос» перед пенсійним фондом та заявлені фондом позовні вимоги.

Експерт ОСОБА_12, який проводив  судову економічну експертизу також підтвердив в суді факт наявності заборгованості ВАТ БК «Букрос» перед пенсійним фондом, зазначивши, що вся заборгованість поділяється на безспірну, конкурсну та ту, наявність якої керівництвом товариства оспорювалась в судах відповідно до поданих управлінням Пенсійного фонду позовів.

Згідно висновку № 228 від 24 червня 2010 року  додаткової судово-економічної експертизи за період з 2006 по 2008 роки включно, загальна сума заборгованості перед Пенсійним фондом склала 1643887,80 грн., з якої: 54749,55 грн. – є безспірна заборгованість;  266156,86 грн. – конкурсна сума заборгованості, а сума в 1322981,39 грн. заборгованість, на яку подані судові позови та рішення по яких вступило в законну силу після 1 січня 2009 року.

Винуватість ОСОБА_6  підтверджується також іншими доказами по справі.

Аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні ухилення від сплати обов’язкових платежів на суму  320906,41 грн., що за 2006-2008 роки в 1246 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів в значних розмірах.

Невизнання підсудним своєї вини в ухиленні від сплати обов’язкових платежів суд розцінює як спосіб його захисту від пред’явленого обвинувачення, а тому до уваги не приймає, оскільки воно спростовується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

 Крім того, органами досудового слідства підсудний обвинувачується також і в тому, що за вказаний період він ухилився від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування – на суму 1322981,39 грн., що за 2006-2008 роки в 5137 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів в особливо великих розмірах.

Підсудний категорично заперечує факт ухилення від сплати цих платежів, зазначаючи, що він не мав місця і умисел на його вчинення відсутній, оскільки спір з цього приводу оскаржувався та був предметом розгляду в судах.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» (далі - Постанова) відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Статтею 212 КК передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв’язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов’язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.  

Згідно п. 4 вищезазначеної Постанови ухилення від сплати обов’язкових платежів і несвоєчасна їх сплата відрізняються між собою відсутністю умислу на несплату.  

Судом встановлено, що в даному випадку мав місце факт несвоєчасної сплати обов’язкових платежів при відсутності умислу на ухилення від сплати, свідченням чому суд приймає до уваги рішення судів, які були прийняті за позовами управління Пенсійного фонду в районі з посиланням в них на несвоєчасність сплати ВАТ БК «Букрос» обов’язкових платежів, наявність яких не заперечувалась посадовими особами товариства та розмір яких визначений останніми ніким не оспорювався, що є свідченням відсутності умислу на ухилення від сплати, а отже й відсутності в діях посадових осіб складу злочину в цій частині.

Тому ця сума підлягає виключенню з обвинувачення підсудного.

В зв’язку з цим суд вважає, що дії підсудного підлягають кваліфікації за ч.1 ст. 212-1 КК України, а не за ч. 3 цієї статті, так як він скоїв умисні дії, які виразилися в умисному ухиленні від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, вчиненими службовою особою підприємства, яка зобов’язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів в значних, а не особливо великих розмірах.

    Судом встановлено, що такі діяння підсудним вчинені вперше і на час притягнення його до кримінальної відповідальності інкриміновані йому суми сплачені до Пенсійного фонду України.

    Відповідно до ч. 4 ст. 212-1 КК України особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою чи другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану Пенсійному фонду  України їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).  

     Заявлений по справі управлінням Пенсійного фонду України  в Октябрському районі м. Полтави цивільний позов (том 15 а. с. 112-113) підлягає залишенню без розгляду.

          Питання про речові докази суд  вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

          Керуючись  статтями 7, 321, 323 та 324 КПК України, ч. 4 ст. 212-1 КК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212-1 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212-1 КК України.

    Запобіжний захід, обраний щодо засудженого у виді підписки про невиїзд, скасувати.

    Заявлений по справі цивільний позов залишити без розгляду.

          Речові докази, які приєднані до матеріалів справи, зберігати при справі.

    Арешт, накладений на майно підсудного та ВАТ БК «Букрос» (том 15 а. с. 101, 103, 1-8), - зняти.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

  Суддя                                                                                                    А.Г.Савченко