ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2009 р. справа № 2-а-3211/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : Борівського О.Г.
відповідача : Радзіковської І.Т., Миколенка Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глікойл"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Глікойл" (далі - ТОВ "Глікойл") з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000412200/0 від 22.04.2010, №0001232300/0 від 22.04.2010, № 0001242300/0 від 22.04.2010.2010, №0000412200/1 від 07.07.2010 року , №0001242300/1 від 07.07.2010 року та №0001232300/1 від 07.07.2010 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами ДПА у Вінницькій області було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 141/23/35903965 від 15.04.2010 року.
Відповідно до висновків акту перевірки позивачем було порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 , п. 5.9 ст.5 , п.п.7.3.2 ,п.п.7.3.4 п.7.3 ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР ( із та доповненнями) , п.5.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 2181-III від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями) ;
п. 4.1 ст.4; п.п.7.2.7 п 7.2 , п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4; п.п. 7.5.1 п. 7.5 п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями; п.п. 5.12.4 п.5.12 ст 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» затверджено Наказом ДПА України 30.05.1997 р № 166 (у редакції наказу від 15.06.05р № 213) зареєстрованого Мін»юстом України від 30.06.2005р за №702/10982
п.п. 5.12.4 п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р № 166 (у редакції наказу від 15.06.05р № 213) зареєстрованого Мін»юстом України від 30.06.2005р.
п. 13.5 ст. 13 Закону України № 334\94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств».
Позивач з висновками акту перевірки не погодився та 29.04.2010р. та звернувся до ДПІ у м. Вінниця зі скаргою про перегляд податкового повідомлення – рішення. Згідно рішення від 20.05.2010р. за №8503/25-09/37 відповідачем строк розгляду первинної скарги був продовжений до 03.07.2010р.
У своїй апеляційній скарзі позивач оскаржував прийнятті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 22.04.2010 № 0000412200/0 про сплату податку на прибуток іноземних юридичних 126474,34 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 252948,68 грн., № 0001232300/0 про сплату податку на прибуток в сумі 19566 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 10127,00 грн., № 0001242300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 163934,00 грн.
Апеляційна скарга була розглянута ДПІ у м. Вінниці ( Рішення від 02.07.2010 року №16956/25-09/37) за результатами чого вищезазначені повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга ТОВ "Глікойл" без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.007.2010 року №.№0000412200/1, №0001242300/1 та №0001232300/1.
Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими з огляду на наступні обставини.
Так у ході перевірки було встановлено ,що ТОВ «Глікойл» занизило задекларований показник у, рядку 01.6 Декларації «Інші доходи» в сумі 8317 грн. за 1 квартал 2009 р. , а саме: не включило до складу валового доходу суму умовно нарахованих процентів, у розмірі облікової ставки НБУ, на суму поворотної фінансової допомоги від TOB «Южполіметал» код 33324914 в розмірі 280 000 грн, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, станом на 31.03.2010р., таким чим порушило п.п.4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями). Позивач не погоджується з наведеним в акті висновком з огляду на те, що він самостійно виправив вищевказане порушення і самостійно включив цю суму до складу валового доходу вже у першому півріччі 2009 року.
Згідно акту перевірки TOB «Глікойл» завищило задекларований показник у рядку 04.1 Декларації « витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 69949 грн. , в т.ч. за III квартал 2008р. на суму 24376 грн., за І квартал 2009р. в сумі 45573 грн., чим порушило п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) , оскільки не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Позивач не погоджується з даним твердженням, мотивуючи тим, що ним для перевірки були надані всі первинні документи, а перевіряючими в акті перевірки та в додатку до нього вони не зазначені, також не наведено кореспонденцію рахунків операцій та інших доказів які підтверджують факти порушення, таким чином відповідач діяв в порушення вимог п. 2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».
Як вбачається із акту перевірки ТОВ «Глікойл» занизило суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 103539 грн. за листопад 2009р., що є порушенням п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість». Позивач не погоджується з даним твердженням мотивуючи тим, що дані вимоги передбачені виключно для оподаткування товарів при розмитненні товарів які імпортуються і ніяк не стосуються продажу товарів на митній території України. Також, на думку позивача, відповідачем не доведено реалізацію товару за іншою ціною.
В ході перевірки також було встановлено, що ТОВ «Глікойл» занизило суми податку з доходів нерезидента із джерелом походження з України у вигляді фрахту в сумі 126474,34 грн., чим порушило вимоги п. 13.5 ст. 13 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», яке встановлено в результаті виплати доходів нерезидентам з джерелом походження з України. Позивач не погоджується з даними порушеннями мотивуючи тим, що перевіряючими не вказано на виконання яких контрактів було проведено виплату доходів та суми виплати, проте не досліджено питання умов перевезення та маршрут, які обумовлені в контрактах та додаткових угодах. Таким чином, відповідно до контрактів укладених ТОВ «Глікойл» нерезидентам транспортні послуги було надано не на території України, а за її межами.
Позивачем також зазначається, що перевіряючими під час проведення перевірки вилучалися оригінали документів та копії первинних документів які не відображалися в акті перевірки підстави для їх вилучення та без складання опису вилучених документів, без здійснення запису в акті перевірки про вилучені документи, таким чином податковою порушено вимоги п. 2.4.4 Наказу ДПА від 10.08.2005р. №327 згідно якого, у разі вилучення в ході перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення – робиться запис із відображенням підстав для їх вилучення та п.9 ст. 11 розділу ІІІ ЗУ «Про державну податкову службу».
За таких обставин висновки, викладені в акті перевірки № 141/23/35903965 від 15.04.2010 року щодо порушення норм п.4.1 ст.4, пп. 7.2.7 п.7.2, пп. 7.4.1,п.п. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5; пп. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст.4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 п.п.7.3.2, п.п. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7, п. 13.5 ст. 13 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств», п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства.
З наведеного випливає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000412200/0 від 22.04.2010, №0001232300/0 від 22.04.2010, № 0001242300/0 від 22.04.2010.2010, №0000412200/1 від 07.07.2010 року , №0001242300/1 від 07.07.2010 року та №0001232300/1 від 07.07.2010 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила про їх задоволення в повному обсязі.
Крім того, 25.08.2010р представником позивача було заявлене клопотання про забезпечення адміністративного позову, проте у судовому засідання він від вищезазначеного клопотання відмовився.
Представники відповідача позов не визнали, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глікойл" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 07.05.2008 року, свідоцтво про державну реєстрацію №11741020000006782, взято на податковий облік 12.05.2008 року в ДПІ у м. Вінниці за № 19150, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видано 13.06.2008 року за №100121967 та анульовано 28.02.2009 року. У зв’язку зі зміною місцезнаходження, ТОВ "Глікойл" перереєстровано як платника податку на додану вартість ДПІ у м. Вінниці про що отримано нове свідоцтво від 28.02.2009 року за №100202216.
Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля хімічними продуктами, інші види оптової торгівлі, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, консультування з питань комерційної діяльності та управління.
Посадовими особами ДПА у Вінницькій області Бондар Н.П. - старшим державним податковим ревізором – інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області та Кучеренко Л.А. - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД; Філіпович Т.Є.- державним податковим ревізор-інспектором, відділу перевірок відшкодування ПДВ управління контролю за відшкодуванням ПДВ ДПА у Вінницькій було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.05.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 141/23/35903965 від 15.04.2010 року.
В ході проведення перевірки виявлені такі порушення :
- встановлено заниження податку на прибуток в сумі 20254 грн., в т.ч.:
3 квартал 2008 року в сумі 6094 грн.,
1 квартал 2009 року в сумі 13472 грн.,
2 квартал 2009 року в сумі 688 грн.,
- встановлено завищення податку на прибуток в сумі 688 грн., в т.ч.:
3 квартал 2009 року в сумі 104 грн.,
4 квартал 2009 року в сумі 584 грн.
- встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку):
листопад 2009 р. на 362 грн.;
жовтень 2009 р. на 163572 грн.
- встановлено заниження податку з доходів нерезидентів в сумі 126474,34 грн.
На підставі зазначеного акту податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № 0000412200/0 від 22.04.2010, №0001232300/0 від 22.04.2010, № 0001242300/0 від 22.04.2010.2010, №0000412200/1 від 07.07.2010 року , №0001242300/1 від 07.07.2010 року та №0001232300/1 від 07.07.2010 року.
Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями – рішеннями, оскарживши їх спочатку у адміністративному а потім у судовому порядку.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Так, згідно акту перевірки, підприємством не включено до складу валового доходу звітного періоду суму відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної допомоги. Поворотна фінансова допомога була отримана на поточний рахунок в сумі 280000 грн. від TOB «Южполіметал» та у сумі 98000 грн. від TOB ТД «Укрхімресурс» і не повернена станом на 31.03.10 р.
Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Однак, в порушення пп.4.16 п.4.1 ст. 4, пп. 1.22.1 п.1.22 ст. України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не було включено до складу валового доходу звітного періоду суму відсотків, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги в загальній сумі 8 317 грн., в т.ч. за І квартал 8 317 грн. Крім того, у рядку 02 Декларації «коригування валових доходів» суб’єкта , підприємство за період з 12.05.2009 р. по 31.12.2009 р коригування валових доходів не здійснювало.
Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Оскільки, згідно із наданими до перевірки оборотно-сальдовими відомостями, на бухгалтерському рахунку підприємства в частині поворотної фінансової допомоги рахувалось 378 000 грн. кредитної суми, перевіркою було зроблено розрахунок умовних відсотків за І квартал 2009 р. та було встановлено заниження валового доходу за І квартал 2009 р. в сумі 8 317,15 грн.
Таким чином посилання позивача на те, що він самостійно включив вищезазначену суму у звіт за 1 півріччя 2009 року не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, а крім того, суперечить нормам чинного законодавства.
В III кварталі 2008 року TOB «Глікойл» імпортувало гліцерин сирий рослинного походження згідно контракту від 14.07.2008 p., який передбачає грошову форму розрахунків, укладеного з польською компанією. Витрати, понесені суб'єктом господарювання у зв'язку з придбанням товарів, визначались за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату отримання ТМЦ та зазначений в ВМД.
Під час подачі звітності позивач самостійно визначив валові витрати в сумі 917 852 грн.
У відповідності до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» - сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату виплати авансу. У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.
Відповідно до п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Положення пп.7.3.4 п.7.3 ст. 7 зазначеного закону передбачають – у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.
З огляду на зазначене, TOB «Глікойл» мало б перерахувати вартість одержаних запасів виходячи з суми авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.
Таким чином підприємство безпідставно завищило суму валових витрат за 3 квартал 2008 р. на суму 24376,00 грн.
При обчисленні валових витрат за І квартал 2009 року підприємство самостійно визначило валові витрати в сумі 1 936 172 грн.
Однак, на підставі наданих до перевірки первинних документів та кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку встановлено та підтверджено валові витрати на загальну суму 1 890 599 грн. Таким чином, перевіркою було встановлено порушення п.5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де чітко передбачено, що не належать до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Посилання позивача на те, що під час перевірки податковими органами були вилучені деякі первинні бухгалтерські документи, не знайшло свого підтвердження ані матеріалами справи, ані поясненнями представника позивача.
Таким чином висновки податкової інспекції про безпідставне віднесення позивачем до валових витрат суми 45573,00 грн. є правомірними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Крім того, Вищий адміністративний суд України у свої довідці про узагальнення судової практики зазначає, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. Разом із тим, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.
В ході проведення перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.11.2009 р. по 01.01.2010 р. встановлено, що на порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено суму податкових зобов'язань податку на додану вартість за період, що перевірявся, на 103 539 грн.
Дане порушення виникло внаслідок того, що позивачем при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки гліцерину сирого рослинного походження на митній території України використано продажну вартість поставки такого гліцерину, встановлену на основі договору з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398- V, а саме: п.4.1 ст. 4 доповнено абзацом наступного змісту: «У разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами
Перевіряючи рішення відповідача, суд дійшов висновку про те, що при встановленні рівня звичайних цін, визначення яких дано п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, податковий орган діяв у межах наведеної норми законодавства.
Пункт 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Відповідно до пп. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" визначено, що у разі, коли ціни на товари (послуги), підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
Такі принципи регулювання у випадку імпорту товарів закріплені в п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, вплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Положення ст. 268 Митного кодексу України, визначають, що за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.
Відповідно до ст. 269 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Згідно з пп. 1.20.1, п.п.1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайна ціна визначається з ціни реалізації ідентичних чи однорідних (подібних) товарів. Отже, порядок визначення митної вартості у митному законодавстві та звичайних цін у податковому законодавстві є однорідним.
Приписи ст. 261 Митного Кодексу України, передбачають, що відомості про митну вартість товарів, що переміщаються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
З урахуванням наведеного, встановлено, що перевіркою податкового органу з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.
Водночас, посилання позивача на положення пп. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якими донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами є безпідставними, оскільки дія цієї норми поширюється виключно на випадки, коли податковим органом здійснюється донарахування платнику податку податкових зобов’язань внаслідок визначення звичайних цін.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.04.2010 р. №0001242300/0 та від 07.07.2010р TOB «Глікойл» за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку податковим органом було бюджетного відшкодування з ПДВ, а не донараховано податкові зобов'язання. Тобто, у позивача немає ніяких підстав для посилання на норми п.п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, під час проведення перевірки було встановлено факт невірного визначення позивачем суми податку на додану вартість, сплачену митним органам згідно ВМД № 4/9/012107 від 06.11.2009 р., де ПДВ, сплачене митним органам, за даними ТОВ «Глікойл» становить 67 026,5 грн., в той час як за даними перевірки ПДВ, сплачене митним органам, становить 7 026,5 грн. Таким чином, позивачем завищено суму податку сплаченого митним органам на суму- 300000,00грн, а відповідно і ПДВ - на 60000,00 грн., що є порушенням пп.7.2.7 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» по декларації за листопад 2009. Даний факт представник позивача не заперечував, пояснюючи це його технічною помилкою (опискою).
Зважаючи на вищевикладене та згідно висновку акта від 15.04.2010 р. №141/23/35903965 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення яким ТОВ «Глікойл» зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 163 934 грн.
Щодо податку на прибуток іноземних юридичних осіб, то під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Глікойл» здійснювало виплати доходів нерезидентам з джерелом походження з України у вигляді фрахту на підставі контракту № 20090227U від 27.02.2009 р. з нерезидентом - фірмою "LOGITRADE INVTSTMENTS ", Великобританія , контракту № 03/11/08 від 03.11.2008р. з нерезидентом - фірмою "Olsitrans SRL", контракту № 20081023 від 23.10.2008р. з нерезидентом - фірмою "S.C.HOPE SPED Румунія, контракту № 8884 від 30.09.2008р. з нерезидентом - фірмою "SC Vнase Impex Румунія.
В обґрунтування своєї позиції, представник позивача надав суду акти виконаних робіт, які мали б свідчити про те , що послуги надавались здебільшого не на території України. Так, дійсно, при дослідженні доказів було встановлено, що послуги перевезення надавались як на території України, так і на території інших країн , з якими були укладені вищезазначені контракти.
Проте, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.05.2007 року(а.с.174) зазначено, що визначальним для оподаткування у спірній ситуації є власне доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, в розумінні п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, оподатковуються у порядку і за ставками значеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, доходи у вигляді фрахту.
Відповідно до підпункту 1.35.1 пункту 1.35. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР, фрахт – це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами та перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Згідно п.п. 1.35.2 пункту 1.35. ст.1 даного Закону визначено, що доходи нерезидентів отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону, який уточнює , що базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту, а підпункт 1.35.3 пункту 1.35 статті 1 Закону визначає, що під терміном "базова ставка фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
Пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР передбачено: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Механізм застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470.
Відповідно до вимог пункту 4 вищевказаного Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Вищезазначена довідка (або її нотаріально засвідчена копія) договір дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
Так, при дослідженні доказів судом було встановлено, що до перевірки позивачем було надано:
- довідку,(Сертифікат резиденції) видану Міністерством фінансів Республіки Молдова (Sef – adjunct al Inspectoratului Fiscal Principal de Stat) Spatarul Milescu N. Nr. 8. bl. 1 за №17-9-1/22-98 від 10.11.2008р., яка підтверджує, що нерезидент - фірма "Olsitrans SRL», Молдова , є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір на 2008 p., однак виплата доходу нерезиденту здійснювалась підприємством 20.01.2009р., довідка за 2009р. не надавалась.(а.с.49)
- копію без перекладу CERTIFICAT DE INREGISTRARE, виданої ROMANIA MINISTERUL JUSTITIEI., за № В 1197765/ від 05.11.2007р. Довідку яка підтверджує, - що нерезидент фірма "S.C.HOPE SPED S.R.L", Румунія, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, позивачем не надавалась(а.с.53-54)
- копію без перекладу Сертифіката резиденції, яка видана Міністерством фінансів Румунії (Administratia finantelor publice slobozia) на 2010 p., за № 53486 від 01.02.2010р. фірмі SC Vlase Impex SRL", Румунія, однак виплата доходу нерезиденту здійснювалась підприємством 06.11.2008р., 07.10.2008р. Довідка за 2008р. не надавалась.(а.с.57-58).
Крім того, на спростування вищезазначених фактів, представник позивача не надав у судове засідання ані оригінали довідок, ані їх нотаріально засвідчені копії, які б підтверджували, що нерезидент - фірма "LOGITRADE INVESTMENTS" (Великобританія), є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, і не надало довідок за 2009р. які підтверджують, що нерезиденти - фірма "Olsitrans SRL" (Молдова), "S.C.HOPE SPED S.R.L"( Румунія), SC Vlase Impecs SRL", (Румунія) є резидентами країн, з якими укладено договір на 2009 р.
Згідно пункту 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів 6 травня 2001 року № 470, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог пункту 13.5 статті 13 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств», сума фрахту , що сплачується резидентом нерезиденту, за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
Згідно п.п. 16.13 п. 16.1. статті 16 Закону України "Про оподаткування підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян , сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у п. 7.8, п. 10.2 та ст. 13 цього Закону несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.
Згідно п.п 17.1.9. п. 17.1. ст.. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000р., у разі коли платник податків здійснює продаж товарів (продукції) або відчуження здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином ході перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 01.05.2008 р. по 21.12.2009 р. перевіряючими обґрунтовано було встановлено, що підприємство порушило вимоги п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування підприємств», не оподаткувавши доходи нерезидентів із джерелом походження з України у вигляді фрахту, виплачених нерезидентам в сумі 2 107 905,76 грн., внаслідок чого було занижено податок з доходів нерезидента в сумі 126 474,34 грн.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу і на наступні обставини:
Пунктом 8 ст. 3 КАС України закріплено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Право на захист - це суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав.
Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Предмет позову - це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Матеріально - правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.
Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.
Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб’єктивних прав особи. Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони.
У судовому засіданні представник позивача в обґрунтування своєї позиції прочитав текст позовної заяви та крім цього не вчинив жодної процесуальної дії, спрямованої на подальше забезпечення розгляду справи у суді, провадження у якій відкрито за його заявою та в інтересах ТОВ "Глікойл". З огляду на викладене, суд констатував факт порушення згаданим представником позивача вимог ч. 2 ст. 49 КАС України щодо зобов'язання осіб добросовісно користуватися належними їм правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також небажання останньої доводити під час судового розгляду справи ті обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як зазначалось вище, ознакою спору є мета його учасників спрямована на доведення правомірності своїх інтересів та/або на їх захист усупереч інтересам протилежної сторони, а тому за відсутності мети учасників спору, суд не може задовольнити можливість судового захисту для відновлення порушеного права позивача, оскільки така форма судового захисту суперечитиме принципам та завданню адміністративного судочинства.
Таким чином, оскаржувані рішення відповідачем винесено з дотримання вимог законодавства, на підставі виявлених порушень допущених позивачем при здійсненні господарської діяльності. Вказані рішення являються правомірними, обґрунтованими, що підтверджується обставинами встановленими судом під час розгляду і вирішення справи. А тому, відсутні підстави для визнання цих рішень протиправними.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні, оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення №0000012330/0 від 04.02.2010 року та №0000012330/1 від 12.04.2010 року, прийняті правомірно у відповідності до чинного законодавства, а отже, у суду відсутні підстави для їх скасування.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000412200/0 від 22.04.2010, №0001232300/0 від 22.04.2010, № 0001242300/0 від 22.04.2010.2010, №0000412200/1 від 07.07.2010 року , №0001242300/1 від 07.07.2010 року та №0001232300/1 від 07.07.2010 року слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 07.09.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
02.09.2009