Справа № 11-534/2006 р.                                       Головуючий в 1-й інстанції

категорія: ст. 309 ч. 2 КК України                                        Подалюка О.Ф.

доповідач    Демченко О.В.

ВИРОК Іменем    України

7 серпня 2006 р.

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого - судді Демченка О.В. суддів: Купюри М.М., Оседача М.М. при секретарі Олійник О.М. з участю прокурора Павленко О.В. засудженої ОСОБА_1,

розглянувши у відритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції та засудженої ОСОБА_1, на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 6 червня 2006 року,-

установив :

Зазначеним вироком суду ОСОБА_1,  ОСОБА_1, уродженкаАДРЕСА_1, росіянка, грома­дянка України, з середньою освітою, пенсіонерка, вдова, мешканка  АДРЕСА_2, раніше судима: 20 жовтня 2004 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області по ст. 307 ч.І, 317 ч.І, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена від покарання з випробуванням з іспитовим строком в 2 роки, засуджена: по ст. 309 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі. У від­повідності до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєд­нана невідбута частина  покарання  за попереднім  вироком  Ніжинського міськрайсуду від 20 жовтня 2004 року і остаточне покарання визначене в 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_1  визнана винною і засуджена за те, що 30 грудня 2005 року вона придбала у невстановлених слідством осіб наркотичний засіб - 5,4 грами ацетильованого опію, який зберігала за місцем свого мешкання.

31 грудня 2005 року вона прибула на побачення зі своєю дочкою в установу по виконанню покарань - Чернігівську виправну колонію № 44, маючи з собою цей наркотичний засіб, який в неї було виявлено і вилучено при проведенні медичного огляду. Вага вилученого в ОСОБА_1 ацети­льованого опію в сухому залишку склала 0,37 грам.

На вирок суду прокурором, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції подана апеляція, в якій він, не спростовуючи фактично встановлених судом обставин справи, правильності кваліфікації та призначе­ної міри покарання, вважає вирок незаконним в частині призначення пока­рання за сукупністю вироків. У відповідності до ч. 4 ст. 71 КК України, оста­точне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за по­переднім вироком.

Засуджена також подала апеляцію на вирок у якій вона, не заперечую­чи правильності кваліфікації своїх дій та фактично встановлених судом об­ставин справи, вважає покарання занадто суворим і просить не позбавляти її волі, посилаючись на похилий вік та поганий стан здоров'я.

Вислухавши в судовому засіданні прокурора, який підтримав апеляцію, просив її задовольнити, засуджену, яка просила не позбавляти її волі, дослі­дивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні обох апеля­цій слід відмовити.

Правильність висновків суду про кваліфікацію дій ОСОБА_1 та фактично встановлених судом обставин справи в апеляціях не оскаржується.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 скоїла новий злочин в пе­ріод іспитового строку, на який вона була звільнена від покарання з випробу­ванням. Тому у відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", судам не рекомендовано застосовувати до осіб, які скоїли злочин в період строку звільнення від покарання, повторне таке звільнення, оскільки скоєння ними нового злочину є підставою для направ­лення засудженого для відбування раніше призначеного покарання.

Тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі. Підстав для його зміни апеляцій­ний суд не знаходить.

Щодо призначення покарання за сукупністю вироків, то у відповідності до ч.4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бу­ти більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд першої інстанції виходив з того, що за вироком Ніжинського міськрайсуду від 20 жовтня 2004 року ОСОБА_1 було зараховано в строк відбування покарання 4 місяці і 26 днів, тобто невідбуте нею покарання є меншим за 5 років.

Така позиція суду першої інстанції є помилковою, оскільки не ґрунту­ється на вимогах закону.

У відповідності до смислу ст. 1 Закону України „Про попереднє ув'язнення", глави 15 Кримінально-виконавчого кодексу, попереднє ув'язнення не являється покаранням, а є запобіжним заходом, який застосо­вується згідно норм КПК. В подальшому при призначенні покарання час пе­ребування засудженого під вартою підлягає обов'язковому зарахуванню в строк його відбуття.

З матеріалів справи вбачається, що за вироком від 20 жовтня 2004 року ОСОБА_1  було призначене покарання в п'ять років позбавлення волі, від якого вона була звільнена з випробуванням. Таким чином, покарання у вигляді позбавлення волі вона фактично не відбувала. Твердження суду пер­шої інстанції про невідбуту ОСОБА_1  частину покарання в 4 роки 7 місяців і 4 дні фактично являється ревізією попереднього вироку, чого місце­вий суд не мав права робити.

Таким чином, з урахуванням всіх досліджених судом доказів, врахову­ючи вік засудженої, скоєння нею рецидиву злочинів, апеляційний суд вважає за необхідне призначити їй покарання за сукупністю вироків в межах більше 5 років.

Щодо апеляції засудженої, то вона не підлягає задоволенню, оскільки скоєння засудженою нового умисного злочину в період звільнення від пока­рання, свідчить про її суспільну небезпечність та відсутність прагнення до виправлення. До того ж покарання призначене їй не у максимальних, перед­бачених законом за даний злочин, межах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 377 КПК України, суд-

3асудив :

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити. Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 5 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині при­значення їй покарання за сукупністю вироків.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, тобто до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду від 20 жовтня 2004 року і остаточне покарання за сукупністю вироків визначити в 5(п'ять) років і 1 місяць позбавлення волі.

В строк відбування покарання ОСОБА_1 зарахувати час перебу­вання її під вартою на досудовому слідстві з 24 травня по 20 жовтня 2004 року та з 3 по 9 квітня 2006 року.

Строк покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

В частині розпорядження речовими доказами та стягнення судових ви­трат вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 5 червня 2006 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений учасниками процесу до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його оголошення, через апеля­ційний суд Чернігівської області.

Судді:

М.М. Кузюра       О.В. Демченко     М.М. Оседач