Справа № 2-226/

                  2010 рік

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року                         Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого             – судді Петрової Ю.В.

при секретарі             – Тріфоновій С.О.

за участю:     позивача             – ОСОБА_2

        представника позивача     – ОСОБА_3

        представника третьої особи     – ОСОБА_4

        третьої особи             – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим», треті особи – ОСОБА_5, Відділ опіки та піклування Совєтського райвиконкому, Служба у справах дітей Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, про визнання договору поруки недійсним, його розірвання,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим», треті особи – ОСОБА_5, Відділ опіки та піклування Совєтського райвиконкому, про визнання договору поруки № 08-144с від 28 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим», недійсним та його розірвання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що нещодавно йому стало відомо, що 28 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим» та ОСОБА_5, яка є його дружиною, було укладено Договір поруки № 08-144с, за яким остання поручилася перед кредитором – Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закрите акціонерне товариство) в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим» відповідати за незалежне виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов’язань, що випливають з Кредитного договору № 08-144с, своєю заробітною платою. Вважає спірний договір поруки недійсним, оскільки укладаючи його, дружина ОСОБА_5 діяла без його письмової згоди та розпорядилася спільною сумісною власністю, якою відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України, є заробітна плата, чим порушено його права та права неповнолітніх дітей. Вказує, що 19 січня 2008 року між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» також укладено кредитний договір № 014/0025/74/0069992, за яким його дружина вже виступила поручителем, а укладення його дружиною спірного договору поруки з відповідачем зробить неможливим виконання цього Кредитного договору по сплаті кредитних коштів на придбання квартири, що позбавить придбаної у кредит квартири. За вказаних обставин просить визнати договір поруки недійсним та розірвати його.

    Ухвалою суду від 26 квітня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Совєтського райдержадміністрації в АР Крим.

Відповідач ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та третя особа – орган опіки та піклування Совєтського райвиконкому не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю їх представника, в якій зазначено, що позовні вимоги не визнають та наполягають на відмові у їх задоволенні, причини неявки третьої особи суду не відомі.

За таких обставин, з урахуванням думки осіб, які приймають участь у справі, відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю осіб, які не з’явилися.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, послалися на обставини, викладені у позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_5 і представник третьої особи Служби у справах дітей Совєтської РДА В АР Крим ОСОБА_4 вважали позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки спірним договором порушені права неповнолітніх дітей.

    Заслухавши   пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити,   виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ), в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим», з одного боку, та ОСОБА_6, з іншого боку, укладено кредитний договір № 08-144с, за умовами якого банк надав їй кредитні кошти зі сплатою процентів і інших платежів відповідно до умов договору (а.с. 17 – 19).

    28 серпня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 08-144с між АК ПІБ (ЗАТ) в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 08-144с (фінансової), за яким поручитель зобов’язалася перед кредитором своєю заробітною платою відповідати за невиконання ОСОБА_6 зобов’язань, передбачених вищезазначеним кредитним договором, зокрема, повернути борг до 26 серпня 2009 року у сумі 8 000 гривень, сплатити відсотки за користування кредитом (з урахуванням встановленого індексу інфляції у разі неповернення кредиту і сплати відсотків у строк (а.с. 16).

             Зазначений договір поруки ОСОБА_5 уклала у період шлюбу із позивачем ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 24 серпня 1991 року (а.с. 6).

    В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення ст. 65 СК України, які при укладанні спірного договору були порушені, зокрема, розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, та письмова згода другого подружжя відносно цінного майна.

    Так, позивач у судовому засіданні вказував, що при укладанні договору поруки повинна була заповнена відповідна анкета поручителя, в якій зазначаються відомості, чи має особа, кредити, чи є вона поручителем у іншому банку, на яку суму, чи має неповнолітніх дітей та інше, однак при укладанні спірної угоди, його сповіщено про це не було, чим порушено його права та права неповнолітніх дітей.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 – 59 ЦПК України.

    Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

    Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували дані обставини.

    При цьому, відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову напроти надана письмова заява від 28 серпня 2008 року, яка складена ОСОБА_2 Валеріойвичем, який дав письмову згоду своїй дружині ОСОБА_5 на фінансове поручительство за кредитом ОСОБА_6 у сумі 8 000 гривень строком на 12 місяців під 26%, в якій також особисто ним зазначено, що з умовами зобов’язання по кредитному договору його ознайомлено (а.с. 35).

    Щодо написання вказаної заяви ОСОБА_2  пояснив, що заяву на згоду своїй дружині бути поручителем за кредитним договором він написав не в приміщенні банку, тому вона має вважатися недійсною.

    Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_2, оскільки місце написання такої заяви ніяким чином не впливає на волевиявлення особи, про що позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні.

    Крім того, враховуючи всі обставини справи та зібрані докази у їх сукупності, з’ясувавши характер спірних відносин, суд вважає, що посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми Сімейного законодавства є неспроможними, оскільки він не може регулюватися вищевказаним законом.

    Так, згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.  

            Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  

    Зі змісту ст. 553 ЦК України випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконано боржником.

    Порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим», треті особи – ОСОБА_5, Відділ опіки та піклування Совєтського райвиконкому, Служба у справах дітей Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, про визнання договору поруки недійсним, його розірвання слід відмовити.

    На підставі викладеного, ст. 553 ЦК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

  В И Р I Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Відділення ПАТ в м. Красноперекопськ АР Крим», треті особи – ОСОБА_5, Відділ опіки та піклування Совєтського райвиконкому, Служба у справах дітей Совєтської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, про визнання договору поруки недійсним, його розірвання відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова