Справа № 22ц-1159/2006 Головуючий у першій інстанції -
Зінченко С.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Мельниченко Ю.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
27 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.
суддів Мельниченка Ю.В,, Редьки А.Г.
при секретарі Гавриленко Ю.В.
з участю позивача, представника відповідача, адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Камвольно суконна компанія "Чексіл" на рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 09 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Камвольно суконна компанія "Чексіл" про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив поновити його на роботі слюсарем аварійно-відбудовних робіт ЗАТ "КСК "Чексіл", стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.06р., стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн., визнати висновок медичної комісії поліклініки в/ч А 3120 незаконним та скасувати його. Згодом позивач змінив позовні вимоги і просив змінити формулювання підстав звільнення, а саме: звільнити його за ст.7, ч.5 ст. 24 КЗпП, стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, стягнути з відповідача кошти за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.03.06р. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 09.11.92р. працював слюсарем аварійно-відбудовних робіт. В 1994 році позивачу було встановлено групу інвалідності ВОВ. 10.01.05р. він пройшов чергову ВТЕК, де було продовжено другу робочу групу інвалідності. На підставі подання керівництва підрозділу від 16.01.06р. ОСОБА_1 був направлений на медичну комісію до поліклініки в/ч А-3120. Згідно висновків усіх спеціалістів, ОСОБА_1 було визнано придатним до роботи за його професією. Наказом НОМЕР_1 позивач був звільнений в зв"язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров"я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, з даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений не був, іншої роботи не запропонували.
Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з займаної посади. Зобов"язано ЗАТ "КСК "Чексіл" внести відповідні зміни в трудову книжку ОСОБА_1, а саме: вказати дату звільнення - 09 червня 2006 року та формулювання причини звільнення відповідно до ст.7 і ч.5 ст.24 КЗпП України. Стягнуто з ЗАТ "КСК "Чексіл" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 березня 2006 року в розмірі 1431 грн. 04 коп. Стягнуто з ЗАТ "КСК "Чексіл" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн. Стягнуто з ЗАТ "КСК "Чексіл" на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. Стягнуто з ЗАТ "КСК "Чексіл" витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі ЗАТ "КСК "Чексіл" просить скасувати вищевказане рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 06.03.06р. в зв"язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров"я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі висновку медичної комісії від 17.01.06р. та довідки НОМЕР_2, що є підставою для звільнення - які позивачем не оскаржувались і не заперечувались. Посилання суду, що підприємство не мало права в 1994 році брати на роботу зі шкідливими умовами праці ОСОБА_1, якому згідно довідки МСЕК від 10.05.94р. була протипоказана важка праця та праця в нічну зміну, не відповідає дійсності, оскільки на момент прийняття на роботу ні важкої праці, ні нічних змін робота позивача не передбачала. Щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки звільнення ОСОБА_1 було здійснено підприємством законно, відсутня вина підприємства у звільненні, то відсутня і наявність причинно-наслідкового зв"язку між будь-якими діями відповідача і моральною шкодою позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.
Згідно витягу з наказу по ЗАТ „Чексіл-Постач" НОМЕР_3 позивача ОСОБА_1 переведено за згодою між керівниками із підприємства „Ливарно-механічний завод" концерну „Чексіл" до ЗАТ „Чексіл-Постач" обхідником водопроводно-каналізаційної мережі (а.с.56).
Згідно витягу з наказу по ЗАТ „Чексіл-Постач" НОМЕР_4 він переведений за його згодою з 2 січня 2003 року слюсарем аварійно-відбудовних робіт дільниці тепловодопостачання тепло сантехнічного цеху цього ж підприємства.
Згідно витягу з наказу по ЗАТ „Камвольно-суконна компанія „Чексіл" НОМЕР_5 ОСОБА_1 - слюсаря аварійно-відбудовних робіт дільниці тепловодопостачання тепло сантехнічного цеху було звільнено з 6 березня 2006 року у зв"язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров"я, яке перешкоджає продовженню даної роботи ( згідно ст.40 п. 2 та ст.43-1 абз.6 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.
Станом на 2 січня 2003 року, тобто на момент переводу позивача ОСОБА_1 слюсарем аварійно-відбудовних робіт дільниці тепловодопостачання тепло сантехнічного цеху ЗАТ „Чексіл-Постач", позивач ОСОБА_1 вже мав групу інвалідності, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками МСЕК. Згідно довідки МСЕК серії НОМЕР_6 на дату огляду - 3.12.2002 року йому була встановлена третя група інвалідності з висновком про умови та характер праці, де були протипоказані фізичні та психоемоційні перевантаження (а.с.48). Згідно довідки МСЕК Сер. НОМЕР_7 на дату огляду 16.12.04року позивачу була встановлена друга група інвалідності з висновком про умови та характер праці, де позивачу також було протипоказано фізичні та психоемоційні перевантаження (а.с.47). Згідно довідки МСЕК Сер. НОМЕР_2 на дату огляду 10.01.2006 року позивачу була підтверджена друга група інвалідності з висновком про умови та характер праці, де йому також протипоказані фізичні та психоемоційні перевантаження(а.с.46). За результатами проведення досліджень важкості та напруженості праці, згідно протоколу НОМЕР_8 та карти умов праці № 6.2., робоча професія - слюсар аварійно-відбудовчих робіт за фахом „важкість праці" (показник „робоча поза") відноситься до 2 ступеня 111 класу умов праці, а за фахом „напруженість праці" відноситься до 11 класу (а.с. 70-72), що згідно додатку до карти умов праці (а.с.73) дає робітнику право на додаткову відпустку за роботу із важкими і шкідливими умовами праці. З вищенаведеного слідує, що на момент прийняття позивача слюсарем аварійно-відновлювальних робіт він не відповідав цій посаді за станом здоров"я. Відповідач не мав права укладати з позивачем трудову угоду за вказаною професією.
Згідно висновку медичної комісії (а.с.6, 30) захворювання позивача ОСОБА_1 є захворюванням центральної нервової системи зі стійкими порушеннями її функцій і до роботи за спеціальністю - слюсар аварійно-відновлювальних робіт позивач допущеним не може бути.
Крім того, згідно висновку медичної комісії (а.с.6,30) захворювання позивача ОСОБА_1 є захворюванням центральної нервової системи зі стійкими порушеннями її функцій і до роботи за спеціальністю - слюсар аварійно-відновлювальних робіт позивач допущеним не може бути, з чим
погодивсь і сам позивач, відмовившись від поновлення його на роботі. Позивач не оспорює, що за станом здоров"я він не може виконувати роботу слюсаря аварійно-відбудовних робіт.
Вищенаведене дає підстави для висновку про невідповідність позивача за станом здоров"я продовжувати працювати за вищезазначеною робочою професією.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зміну формулювання причини звільнення позивача, а саме з тим, що позивач повинен бути звільнений відповідно до ст. 7 і ч. 5 ст. 24 КЗпП України, оскільки він, як роз"яснено в п.62 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ Верховного Суду України, працівник прийнятий на роботу, яка протипоказана йому за станом здоров"я, може бути звільнений згідно зі ст.7 та ч.З ст.24 КЗпП України - якщо медичний висновок про ці протипоказання був на час укладення трудового договору.
Отже, неправомірно укладений трудовий договір виключає підстави для зміни визначеної роботодавцем дати його розірвання. Як наслідок цього, вказівку у рішенні суду про зміну дати звільнення позивача є помилковою і підлягає виключенню з рішення.
Колегія суддів вважає, що оскільки трудовий договір з ОСОБА_1 було розірвано підприємством правомірно, то відсутній вимушений прогул позивача і відсутня наявність причинно-наслідкового зв"язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди позивачу. За наведених обставин рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди підлягає скасуванню з відмовою позивачу в задоволенні цих вимог.
Також апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми судового збору та суми розміру витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Згідно ст.З п."д" Декрету КМ України розмір судового збору по даній справі становить 8 грн. 50 коп., а розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою КМ України №1257 від 21 грудня 2005 року, становить 7 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Камвольно суконна компанія "Чексіл" задовільнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 09 червня 2006 року в частині задоволення вимог про зобов"язання ЗАТ "Камвольно суконна компанія "Чексіл" змінити дату та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 змінити шляхом виключення з цієї частини рішення вказівки про зміну дати звільнення, залишивши цю частину рішення в решті без змін.
Дане рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ЗАТ "Камвольно суконна компанія "Чексіл" середнього заробітку за вимушений прогул, моральної шкоди скасувати і відмовити в задоволенні цих вимог.
Це ж рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити шляхом зменшення стягнення на користь держави судового збору до 8 грн. 50 коп. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення - до 7 грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді:
5