Справа № 2-5265/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2010 року
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
Головуючої судді - Сороки К.М.
При секретарі - Кучарській Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради та Центру по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області про визнання дій відповідача протиправними та нарахування і виплати заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И В:
15 квітня 2010 року ОСОБА_1. (надалі - позивач) звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради (надалі - відповідач) про стягнення -щорічної допомоги на оздоровлення .за 2001-2010 рік., як інваліду Чорнобильцю тва визнання дій відповідача протиправними
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 23.01.2001 року є інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою, тому відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової компенсації на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на день виплати
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву ,у якій позовні вимоги підтримав та просив справу розглядати у його відсутність.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради в судове засідання не з"явилася, надала письмове заперечення та заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в письмовому запереченні.
У письмових запереченнях просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що управління праці та соціального захисту населення не є головним розпорядником коштів по виплаті компенсації та інших видів соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та самостійно відповідних виплат не проводить.
19.03.2010 року судом до участі в справі в якості відповідача залучено Центр по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області ,який на виклик до суду повторно не з"явився,будучи повідомленим.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника та потерпілого ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом IІІ групи захворювання, пов'язаного з дією іонізуючих та інших факторів внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС серія НОМЕР_1 від 16.04.1991 року ,посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 , виданим Полтавською обласною державною адміністрацією 31.01.2001 року, вкладка НОМЕР_3 від 24.02.2004 року, довідкою МСЕК № 0014394 від 22.01.04 року та довідкою МСЕК №0310273 від 23.01.2001 року .
Позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради із заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду чорнобильцю 3-ої групи за 2001-2010 рік з моменту встановлення групи інвалідності з 23.01.2001 року за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, у задоволенні якої управлінням було відмовлено. Відмову у виплаті зазначеної компенсації обґрунтовано тим, що кошторисними призначеннями за вказаний період такі виплати не передбачені.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII ( в редакції Закону від 09.07.2007 року) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам III групи - в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається моментом її виплати,який з 01.01.2010 року становить 869 грн.
Згідно із п. 1 статті 9 зазначеного Закону учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків. .. Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається із письмових заперечень проти позову, наданих відповідачами, щорічна допомога на оздоровлення Позивачу виплачувалась в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12.07.2005 року " Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка передбачала, зокрема, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи інвалідів ІІІ групи таку допомогу в розмірі 90 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Також необхідно зазначити, що вказані Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Отже, Позивач мав право на отримання в 200 -2010 роках щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (п. 37 ст. 77), рішень Конституційного Суду України щодо конституційності норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалося.
Також, суд зазначає, що ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт 30 ст. 71 Закону України"Про Державний бюджет на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Конституційний Суд України в рішенні від 09.07.2007 року зазначив, що при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказаний пункт Закону визнано неконституційним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.
Згідно з п. 4.2, 4.6. Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, Центр перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат, забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків; проводить перерахунки розмірів грошової допомоги та вживає заходів попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги та інших грошових виплат.
Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку).
Таким чином, суд вважає належними відповідачами щодо вимог Позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради та Центр по нарахуванню та здійсненню виплат у Полтавській області.
Доводи відповідачів про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Щодо пропущення строку Позивачем звернення до суду про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення як потерпілому від Чорнобильської катастрофи інваліду ІІІ групи, та застосування наслідків ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, на чому наполягають відповідачі в своїх письмових запереченнях, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із змісту Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…" виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Тому суд, вважає, що Позивачем строк звернення до суду із зазначеного питання не пропущено.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право Позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2001-2010 роках та необхідність зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради здійснити перерахунок та нарахувати Позивачу за вказаний період у встановлених ч. 4 ст. 48 вищезазначеного Закону розмірах.
Вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній ним грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки нарахування допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту, і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради щодо не нарахування Позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів Позивача суд вважає необхідним визнати бездіяльність даного управління щодо неперерахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправною.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення розміру недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради щодо неперерахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період за 2001-2010 рр.- протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за період 2001-2010 рр. , починаючи з 23.01.2001 року передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати.
Стягнути з управління соціального захисту населення Октябрської районної в м.Полтаві Ради витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 37 грн. та судові витрати в сумі 51 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня проголошення постанови .
Суддя К.М.Сорока.