Справа №2-6354/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                                 УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року     Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:    

    головуючого судді     Сливка Л.М.

за участі секретаря     Заплітного Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 у червні 2010 року пред'явила до суду позов до відповідача  Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення невиплаченої надбавки до пенсії, посилаючись на те, що має статус дитини війни і згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна отримувати пенсію, підвищену на 30 % від мінімальної пенсії за віком, однак у зв'язку з тим, що Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія вищевказаного закону була зупинена, протягом 2006 – 2007 років їй допомога у вказаних розмірах не виплачувалась, а у 2008 – 2009 роках виплачувалась в неповному обсязі. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року було визнано п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» неконституційним, просить суд визнати дії відповідача, що виразились у невиконанні вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення її прав на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії, неправомірними, стягнути з відповідача 3796,50 гривень недоплаченої допомоги за період з 2007 по 2009 рік та зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в подальшому, довічно.

У судове засідання позивачка подала заяву, згідно з якою позов підтримала, просить його задоволити, розглянувши справу в її відсутності.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в судове засідання не з'явився, надавши суду заперечення на позовну заяву, згідно із якими просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, то будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного Фонду України немає. На час звернення до суду законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З  01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу II), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48 гривень 10 копійок, з 1 липня 2008 року  - 48 гривень 20 копійок та з 1 жовтня 2008 року – 49 гривень 80 копійок. Крім цього, вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки такий розмір застосовується виключно для виплати пенсій, а не допомог. Також, на його думку, підставою для відмови в задоволенні позову є відсутність коштів, які мають бути спрямовані на забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, невизначеність на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав:

Позивачка ОСОБА_1 має статус "Дитина війни" відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги «Дітям війни», передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми закону було зупинено, у подальшому передбачені нею виплати не запроваджені.

Тому  суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до вказаних вимог закону, має право на вказане підвищення до пенсії у вказаному розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до вказаних вимог закону, має право на вказане підвищення до пенсії у вказаному розмірі.

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, тобто такими, що суперечать нормам Конституції України і вони втратили свою чинність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

Таким чином відповідач – Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі повинен був нараховувати та виплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України»).

Що стосується вимог позивачки про нарахування та виплату їй підвищення до пенсії в 2008 - 2009 роках, то при вирішенні спору в цій частині суд бере до уваги такі обставини:

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами, внесеними згідно з п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Тому з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повинно було нараховувати та виплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, тобто здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак до 22 травня 2008 року відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», вимог чинного на той час законодавства не порушував, тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до задоволення не підлягають.

При частковому задоволенні позову в частині здійснення позивачці доплати до пенсій за 2007 та 2008, 2009 роки суд не бере до уваги посилань представника відповідача про те, що  позов не грунтується на вимогах закону, оскільки порядок здійснення доплат особам, які мають статус „Дітей війни"  не врегульовані на законодавчому рівні, позаяк відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також не можуть бути взятими до уваги заперечення представника відповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки:

- позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;

- розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає;

- відсутність іншого розміру мінімальної пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Крім цього, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на відсутність коштів, які мають бути спрямовані на забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідно до ст. 46 Конституції України  право громадян на соціальний захист гарантується.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що виплати підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, повинні здійснювати відповідні управління праці та соціального захисту, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок із нарахування та виплати доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі за місцем проживання позивачки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також ураховує, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі підвищення до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а повноважень із здійснення нарахування та перерахунку пенсій суд не має.  Також не є підставними вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію, підвищену на 30 % від мінімальної пенсії за віком, оскільки судом  можуть бути поновлені порушені права позивачки, однак можливе їх порушення в майбутньому підстав для захисту не дає.

Таким чином судом установлено порушення відповідачем прав позивачки, які підлягають до захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо невиконання з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачки в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком відповідно до   ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Також, з урахуванням вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відповідача звільнено від сплати судового збору, однак до стягнення з нього підлягають понесені позивакою витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 294, 295 ЦПК України,  ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -      

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

   Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком відповідно до   ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в користь ОСОБА_1 37 гривень понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга – протягом 20 днів після заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання такої заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя