В И Р О К

іменем     України

м. Носівка                                                                                        10 вересня 2010 р.

        Носівський районний суд Чернігівської області  в складі:

головуючого – судді Киреєва О.В.

  з участю секретарів – Недолуги Д.С., Драбиноги С.М.,

з участю прокурора – помічника прокурора Носівського району Чернігівської області Єременка Р.А.,

захисників підсудних – адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта загальна повна середня, одруженого, не працює, на утриманні має  двох малолітніх дітей, 11 жовтня 2002 р. Носівським районним судом звільненого від покарання на підставі ст. 1 п. «Б» Закону України «Про амністію» від 05 липня 2001 р., судимого 25 березня 2004 р. Носівським районним судом  по ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ст. 70, 75 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на три роки, 24 квітня 2006 р. Носівським районним судом по ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років шести місяців позбавлення волі, 04 березня 2008 р. Полтавським районним судом Полтавської області умовно-достроково звільненого від відбуття невідбутої частини покарання у виді 1 року семи місяців сімнадцяти днів, якому було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, освіта повна загальна середня, одруженого, працівника ТОВ «Земля і Воля», на утриманні має двох неповнолітніх дітей 1993 та 2001 року народження, раніше не судимого, якому обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

         12 травня 2010 р. близько 21 години в м. Носівка Чернігівської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою з єдиним умислом направленим на таємне викрадення чужого майна двічі проникали в приміщення будинку культури, розташованого за адресою вулиця АДРЕСА_3, звідки таємно викрали: тумбочку з  деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під горіх, вартістю 320 грн.; 3 полиці з деревостружкової плити, личковані шпоном деревини під бук, вартістю 892 грн. 32 коп.; офісний гардероб, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під горіх, вартістю 675 грн.;  офісну шафу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під горіх, вартістю 746 грн. 25 коп.; офісний гардероб, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під бук, вартістю 701 грн. 25 коп.; офісну шафу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під бук, вартістю 746 грн. 25 коп.; тумбочку, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під горіх, вартістю 371 грн. 25 коп.; 3 столи, з деревостружкової плити, личковані шпоном деревини під бук, вартістю 821 грн. 25 коп.; стіл,  з деревостружкової плити, личкований шпоном  деревини  під бук, вартістю 1057 грн. 50 коп.; стіл для комп’ютера, з деревостружкової плити, личкований   шпоном деревини під бук, вартістю 444 грн.; тумбу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під бук, вартістю 326 грн. 25 коп.; тумбу, з деревостружкової плити, личковану шпоном деревини під бук, вартістю 326 грн. 25 коп.; стіл, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під горіх, вартістю 993 грн. 75 коп.; стіл, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під горіх, вартістю 144 грн.; 2 дверей дубових, вартістю 1139 грн.; двері двостулкові соснові, вартістю 960 грн.; 2 дверей до пеналу, з деревостружкової плити, личкований шпоном деревини під бук, вартістю 121 грн.; тумбочку з деревостружкової плити, личкованому шпоном деревини під бук, 303 грн. 60 коп., а всього таємно викрали майна, яке належить ОСОБА_8 на загальну вартість 11088 гривень 92 копійок.

    В судовому засіданні ОСОБА_5 визнав вину по ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав вини по ч. 2 ст. 307 КК України, пояснив, що 12 травня 2010 року близько 21 години він повертався додому, йшов повз будинок культури. Коли підійшов до дверей, то побачив, що вони не замкнуті. В приміщенні будинку культури він побачив розібрані столи та інші меблі. В той же вечір він прийшов до ОСОБА_6, домовився з ним про крадіжку меблів. Йому (ОСОБА_5) меблі не були потрібні, а тому викрадене майно за два рази вони перевезли підводою до нежилого будинку господарства ОСОБА_6

В судовому засіданні ОСОБА_6 визнав вину в пред’явленому обвинуваченні, дав показання про те, що 12 травня 2010 р. до нього прийшов ОСОБА_5, сказав, що в колишньому будинку культури вибиті двері, що там лежать розібрані меблі. Вони вирішили їх забрати. Перевезли конякою з возом за два рази.

Винність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у встановленому судом злочині підтверджується добутими та дослідженими в судовому засіданні доказами.

З досліджених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_8 видно, що 13 травня 2010 року вона від свого чоловіка дізналася, що з приміщення недіючого будинку культури в АДРЕСА_3, яке належить їй на праві приватної власності, було скоєно крадіжку офісних меблів та їх комплектуючих частин.

Протоколом огляду місця події від 14 травня 2010 року, з якого видно, що з приміщення АДРЕСА_3 скоєно крадіжку офісних меблів та їх комплектуючих частин (том справи № 1 а.с. 7-16).

Протоколом огляду події від 13 травня 2010 року, з якого видно, що в нежилому будинку господарства  ОСОБА_6 виявлено офісні меблі та їх комплектуючі частини (том справи № 1 а.с. 18-25).

Протоколом огляду предметів від 26 травня 2010 року, з якого видно, що 13 травня 2010 року з господарства ОСОБА_6 були вилучені офісні меблі та їх комплектуючі частини (том справи № 1 а.с. 28-32).

Висновком товарознавчої експертизи № 1295к від 23 червня 2010 року, з якого видно, що вартість вилучених з господарства ОСОБА_6 офісних меблів та їх комплектуючих частин складає 11 088,92 грн. (том справи № 1 а.с. 39-41).

З досліджених в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 видно, що 13 травня 2010 року близько 21 години  працівники міліції запросили їх в якості понятих для огляду господарства ОСОБА_6, яке розташоване по АДРЕСА_2. Під час проведення огляду в нежилому будинку були виявлені та вилучені офісні меблі та її комплектуючі частини. При цьому ОСОБА_6 розповідав, що меблі він викрав з ОСОБА_5 з приміщення будинку культури.

Аналізуючи добуті і досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що дії  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 органами досудового слідства було правильно кваліфіковано по ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у приміщення.

Вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах даної кваліфікації доказана повністю.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають покаранню за вчинений ними злочин.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5, суд визнає рецидив злочинів.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд визнає     щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а у ОСОБА_6 – відсутність судимості.

Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особи винних, їх вік, стан здоров’я, сімейне положення, наявність у кожного з них на утриманні неповнолітніх дітей, обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Обираючи вид і міру покарання підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд приймає до уваги їх характеризуючі дані і приходить до висновку, що необхідним і достатнім  для їх виправлення і попередження нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі.    

Враховуючи обставини, які пом’якшують покарання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд приходить до висновку про можливість виправлення  засуджених без відбуття покарання.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливо звільнити  від  відбування  призначеного покарання, якщо вони не вчинять нового злочину на протязі іспитового строку і виконають покладені на них обов’язки.

ОСОБА_5 скоїв крадіжку після закінчення строку умовно-дострокового звільнення, тому суд при призначенні покарання не застосовує вимоги ст. 71 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що в період невідбутої частини покарання, в березні місяці 2008 року за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, ОСОБА_5 незаконно виготовив, а потім незаконно зберігав без мети збуту, для особистого вживання небезпечний наркотичний засіб – концентрат макової соломи (екстракційний опій), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,302 г, який в подальшому незаконно безоплатно збув ОСОБА_6, який незаконно зберігав його у власному господарстві АДРЕСА_2, до вилучення працівниками міліції.

Дії ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як такі, що виразилися у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненого собою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.

Підсудний, як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні свою вину по ч. 2 ст. 307 КК України не визнав.

В судовому засіданні ОСОБА_5 стверджував, що він  з березня місяця 2008 року не вживає наркотиків, дав показання про те, що у березні місяці 2008 року, після звільнення з місць позбавлення волі, у власному будинку він виявив розчинник, за допомогою якого в 2006 році виготовляв наркотичний засіб. Ту «зеленку» ємкістю близько 200 г він передав ОСОБА_6 для розпалу, як легкозаймисту речовину. Переданий ОСОБА_6 розчинник був переробкою, яку не можна використати для вживання, як наркотичний засіб.

На досудовому слідстві ОСОБА_5 дав показання про те, що у березні місяці 2008 року до нього приходив ОСОБА_6, який просив рідину для розпалювання. У нього (ОСОБА_5) був розчинник, який використовувався для виготовлення «ширки», який є легкозаймистим, а тому він безоплатно віддав розчинник ОСОБА_6

В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив показання ОСОБА_5 в тій частині, що розчинник він брав для розпалювання багаття.

В судовому засіданні ОСОБА_6 стверджував, що він використав частину отриманого у ОСОБА_5 розчинника для розпалювання. Інша частина розчинника зберігалася в його господарстві.

ОСОБА_6 на досудовому слідстві дав показання, що 17 травня 2010 року близько 19 години працівники міліції прийшли для проведення обшуку в його господарстві, запропонували видати предмети здобуті злочинним шляхом, вогнепальну зброю та наркотичні засоби. Він (ОСОБА_6) повідомив, що таких речей у нього немає. Під час проведення обшуку, у літній кухні за диваном, працівники міліції виявили пластикову пляшку з розчинником, яку 2 роки тому дав ОСОБА_5 Даний розчинник він сприймав , як легкозаймисту рідину, яку використають для розпалювання (том справи № 1 а.с. 167).

З висновку судово-хімічної експертизи № 476(х) від 27 травня 2010 року видно, що наданий на дослідження нижній шар двошарової рідини коричневого кольору, містить особливо небезпечний засіб – концентрат з макової соломи (екстракційний опій). Маса концентрату з макової соломи (екстракційного опію) в перерахунку на суху речовину, становить 0,302 г. У верхньому шарі двошарової речовини темно-коричневого кольору, масою 333,4 г, наркотично-активних алкалоїдів опію та їх ацетильованих похідних, у межах чутливості використаних методів, не виявлено.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 передав розчинник в кількості близько 200 г.

З матеріалів справи вбачається, що в господарстві АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_6, виявлено пластикову пляшку з рідиною з запахом розчинника в кількості 450 г.

Органи досудового слідства не пред’явили підсудному ОСОБА_5 виявлений у господарстві ОСОБА_6 розчинник для впізнання, не усунули протиріччя в показаннях ОСОБА_5, щодо кількості збутого розчинника.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК), а також прекурсорів (частина 2 статті 311 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації   всупереч законам “Про наркотичні засоби...” та “Про заходи протидії незаконному обігу...” (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо). Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх ; тощо.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 реалізував ОСОБА_6 розчинник, який не вилучений з товарного обігу, може вільно купуватися, передаватися.

Органи досудового слідства не надали доказів про те, що розчинник виключений з товарного обігу.

Органи досудового слідства не надали доказів того, що наркотичний засіб (екстракційний опій), масою в перерахунку на суху речовину 0,302 г, був відокремлений від розчинника та придатний для використання, як наркотична речовина, що  екстракційний опій переданий з розчинником  ОСОБА_6 може бути добутий з розчинника у побутових умовах.

Слідство не надало доказів того, що ОСОБА_5 виготовляє та зберігає наркотичні засоби, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була домовленість  на збут та придбання наркотичного засобу.

Згідно ч. 2 ст. 327 КК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

При розгляді даної кримінальної справи суд додержується закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини підсудного тлумачаться на його користь і дійшов висновку, що в діях ОСОБА_5 відсутня суб’єктивна сторона складу злочину, а саме умисел на збут наркотичного засобу.

Суд вважає, що вина ОСОБА_5 в зазначеному злочині є не доведеною, а тому його необхідно виправдати.

Речові докази: офісні меблі та їх комплектуючі частини, які знаходяться на зберіганні у Носівському РВ УМВС України в Чернігівській області, підлягають передачі потерпілій для розпорядження; пластикова пляшка з концентратом з макової соломи необхідно знищити.

Гужова повозка та кобила, які використовувалися в якості знаряддя скоєння крадіжки, визнані по справі речовими доказами.

Відповідно до ст. 81 КПК України знаряддя злочину, що належать підсудному, конфіскуються.

В судовому засіданні встановлено, що гужова повозка належить ОСОБА_6 на праві власності, а кобила придбана за кошти сестри підсудного ОСОБА_6 і будь-кому з підсудних не належить.

Гужову повозку, власником якої є ОСОБА_6, необхідно конфіскувати в дохід держави, а кобилу залишити власнику.

Судові витрати по справі складаються з вартості судово-товарознавчої експертизи в сумі 1 718,40 грн. та підлягають стягненню з підсудних в рівних частинах, так як  підсудні винні в скоєнні крадіжки.

Судові витрати по проведенню хімічної експертизи, в сумі 300,48 коп., стягненню не підлягають, так як не доведена вина підсудного ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Запобіжний захід щодо підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без зміни – підписку про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 виправдати за ч. 2 ст. 307 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України – за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України  на  ОСОБА_5 покласти  такі обов’язки:    

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід  щодо  ОСОБА_5  до набрання вироком законної сили  залишити  без зміни  - підписку про невиїзд.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три  роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України  на  ОСОБА_6 покласти  такі обов’язки:    

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально–виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6  до набрання вироком законної сили  залишити  без зміни  - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави по 859,20 грн. судових витрат.

Речові докази: офісні меблі та їх комплектуючі частини, які знаходяться на зберіганні у Носівському РВ УМВС України в Чернігівській області передати потерпілій для розпорядження; пластикову пляшку з концентратом з макової соломи - знищити.

Гужову повозку, яка є приватною власністю ОСОБА_6, конфіскувати в дохід держави.

Кобилу залишити власнику для розпорядження.

На вирок може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                     О.В. Киреєв