Справа  № 22а-387\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції:   Зарічна Л.А. Доповідач:   Редька А.Г..

ПОСТАНОВА ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

10 серпня 2006 року                                 місто Чернігів

Апеляційний  суд  Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва О.К., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Котляр І.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою військової частини А-4245 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4245 про стягнення невиплаченого грошового забезпечення,

встановив:

ОСОБА_1  у квітні 2006 року звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з військової частини А-4245, де вона проходила військову службу до 31 грудня 2004 року, 7132,28 грн не доплаченого грошового забезпечення та 1791,63 грн компенсації за затримку виплати грошового забезпечення.

Посилалася, що відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" з 1 травня 2003 року їй повинні були нараховувати та виплачувати надбавку до грошового забезпечення у розмірі 90% грошового забезпечення, але  фактично   нараховували   та   виплачували   у   значно   меншому   розмірі   і заборгованість становить зазначену суму.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись, що грошове забезпечення   ОСОБА_1 за період служби виплачували у повному розмірі відповідно до встановлених норм у т.ч. і надбавку за безперервну службу у ЗС України у розмірах, встановлених нормативними актами і заборгованості по грошовому забезпеченню немає.   Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2006 року вимоги    ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконними нарахування та виплату надбавки за безперервну службу у заниженому розмірі, а також зобов'язано командування військової частини А-4245 виплатити ОСОБА_1,     7132,28 грн невиплаченого грошового забезпечення та 1791,63 грн компенсації за затримку виплати.

Постановою суду встановлено, що за період з 1 травня 2003 року до 31 грудня 2004 року   ОСОБА_1  надбавка за безперервну службу нараховували та виплачували у меншому розмірі ніж це визначено Указом Президента, відсутність коштів не може бути підставою для зменшення розміру надбавки до грошового забезпечення, тому вимоги позивачки є обґрунтованими і позовні вимоги належать до задоволення.

В апеляційній скарзі командир військової частини просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1   у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга військової частини А-4245 належить до задоволення, постанова суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Висновок суду, що за період з 1 травня 2003 року до 31 грудня 2004 року  ОСОБА_1  надбавка за безперервну службу нараховували та виплачували у меншому розмірі ніж це визначено Указом Президента від 5 травня 2003 року, тому мало місце порушення прав військовослужбовця ОСОБА_1  на належне грошове забезпечення, визначених Конституцією України та Законом "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є помилковим та не відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

За матеріалами справи встановлено, що за період з 1 травня 2003 року до дня звільнення зі служби 31 грудня 2004 року  ОСОБА_1  грошове утримання виплачувалося у повному розмірі за встановленими нормами і заборгованості по виплатам грошового утримання немає, у т.ч. і по виплатам надбавок за безперервну службу у ЗС України, встановлену Указом Президента України від 5 травня 2003 року.   Розмір зазначеної надбавки до виплати встановлювався відповідними наказами Міністра оборони України, якому зазначеним Указом було надано право встановлювати розмір надбавки в межах коштів, що передбачені бюджетним асигнуванням на утримання Збройних Сил України.

Зазначеним Указом не визначено мінімальний розмір надбавки за безперервну службу у ЗС України, визначено тільки максимальний розмір, а встановлювати конкретний розмір надбавки до виплати військовослужбовцям надано безпосередньо Міністру оборони України і встановлення розміру надбавки у меншому ніж зазначений в Указі максимальний розмір не порушує прав військовослужбовців на соціальний захист.

Отже доводи  ОСОБА_1, що їй незаконно нараховували та виплачували надбавку за безперервну службу у ЗС України у меншому розмірі ніж це визначено Указом Президента України від 5 травня 2003 року безпідставні і її вимоги про стягнення заборгованості грошового забезпечення не можуть бути задоволені.

За обставин, коли суд неправильно встановив обставини справи та неправильно застосував матеріальний закон, постанову суду не можна визнати законною та обґрунтованою, така постанова належить до скасування з ухваленням нової постанови про відмову ОСОБА_1  у задоволенні позовних вимог.   Керуючись ст.ст. 198, 202 п.п.3,4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу військової частини А-4245 задовольнити та скасувати постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2006 року.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А-4245 про стягнення 7132,28 грн заборгованості грошового забезпечення та 1791,63 грн компенсації за затримку виплати.

Постанова набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після її проголошення.

Головуючий:        Судді: