Справа № 22а-443/2006 Головуючий у першій інстанції РЯБОТА В.І,
Категорія-адміністративна Доповідач: ГУБАР В.С.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ГУБАР В.С, ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі: ПАЦ Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А4245 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4245 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А4245, в якому просив зобов'язати останнього провести доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року в сумі 2865 грн. 51 коп. та компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення в сумі 792 грн. 69 коп..
Вимоги мотивував тим, що виплата щомісячної надбавки на підставі Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в ЗС України, затвердженої наказом МО України від 26.05.03 р. № 149 є порушенням вимог ст. 1, 6, 8, 24 Конституції України та ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців".
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений, стягнуто з в/ч А4245 на користь ОСОБА_1 2865 грн. 51 коп., як різницю між фактично виплаченою надбавку за безперервну службу та надбавкою в розмірі 50 % за період з 5 травня 2003 р. по грудень 2005 р. та компенсацію за несвоєчасне виплачене грошове забезпечення, пов"язане з даною недоплатою в сумі 792 грн. 69 коп., а всього 3658 грн. 20 коп..
В апеляційній скарзі військова частина А 4245 просить постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права.
Зокрема, суд неправильно застосував Указ Президента України від 22.05.2003 року № 389 та Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 року, які встановлюють, що розміри надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України і такий розмір доводився до військової частини А 4245 вищестоячим штабом телеграмами, які грунтувались на розпорядженнях Міністерства оборони України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата відповідачем надбавки позивачу в заниженому розмірі суперечить вимогам ст. 24 Конституції України та ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", оскільки право позивача на отримання такої надбавки в розмірі 50 % визначене Указом Президента від 05.05.03 р.
Проте, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та суперечить нормам матеріального права.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до ЗО; понад 15 років - до 50; понад 20 років до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у в/ч А 4245 і станом на 5 травня 2003 р. вислуга років становила більше 15 років.
Відповідно до зазначеного вище Указу Президента, наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року була затверджена Інструкція "Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України". Вказаний наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 р. за № 411/7732, а тому безпідставним є висновок суду про те, що ця Інструкція не є нормативним документом.
Пунктом 2.4 зазначеної Інструкції передбачено, що виплату надбавки слід здійснювати в межах грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
Ні Указом Президента, ні Інструкцією не встановлено точний фіксований розмір надбавки, про що свідчить приписка „до", вона не є обов"язковою для виплати, а конкретний розмір виплат встановлює Міністр оборони України, виходячи із наявності коштів та фінансування і такий розмір доводиться до військових частин Міністерства оборони України телеграмами. Відповідні телеграми про встановлення конкретного розміру надбавки за безперервну службу надходили до в/ч А4245.
Враховуючи те, що відповідач прийняв рішення в межах наданих повноважень, і право позивача на одержання надбавки за безперервну службу відповідачами не порушено, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова суду про стягнення з в/ч А4245 на користь ОСОБА_1 2865 грн. 51 коп., як різниці між фактично виплаченою надбавку за безперервну службу та надбавкою в розмірі 50 % за період з 5 травня 2003 р. по грудень 2005 р. та 792 грн. 69 коп. компенсації за несвоєчасне виплачене грошове забезпечення, пов"язане з даною недоплатою підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог.
Керуючись п. 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389, Наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 р., Законом України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати", Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст.ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військової частини А4245 - задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року - скасувати.
В задоводоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини А4245 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення - відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді:
З